Рішення № 78492358, 04.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа № 440/3614/18

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

позивача – ОСОБА_2,

представника позивача – ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом

позивача ОСОБА_2 до відповідача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

12.10.2018 ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії, а саме просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 № 975, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ним надано повний перелік документів для призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком № 975, водночас, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні грошової допомоги.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

22.10.2018 до суду надійшли пояснення третьої особи, у яких зазначено, що позивач вправі реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення такого права /а.с. 24-25/.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 08.11.2018 заяву ОСОБА_2 щодо розгляду позовних вимог за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України задоволено частково. Призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні в приміщенні ОСОБА_1 окружного адміністративного суду в порядку спрощеного позовного провадження на 29.11.2018.

23.11.2018 до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивач не надав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження /а.с. 38-40/.

29.11.2018 відкладено судове засідання на 04.12.2018 у зв'язку з перебуванням судді Канигіної Т.С. на лікарняному.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на надані письмові пояснення.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 31.09.1993 по 19.03.1994 проходив строкову військову службу в складі діючої армії під час бойових дій у складі Миротворчих Сил ООН на території колишньої Югославії в м. Сараєво /а.с. 10/.

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 3121 від 11.12.2013) зазначено, що, поранення, контузія та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН /а.с. 14/.

Позивачу з 27.05.2014 вперше встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із тим, що поранення, контузія і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 198773 /а.с. 28/.

З 24.05.2017 позивачу повторно встановлено другу групу інвалідності у зв'язку із тим, що поранення, контузія і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН, про що видано довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0563609 /а.с. 29/.

Позивачем направлено до Міністерства оборони України заяву від 30.07.2018, згідно з яким ОСОБА_2 вважає, що має право на отримання грошової допомоги у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 /а.с. 17/.

За результатами розгляду даного звернення Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 10.09.2018 № 0290/П-1316/563 повідомив позивача про необхідність надання до військового комісаріату документ, що свідчить про причини та обставини поранення або лікування у військово-медичному закладі з цього приводу, тобто документ, який підтверджує факт його поранення під час бойових дій. Зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Крім того, відповідач зазначив, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та висновок Центральної військової-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом із іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення /а.с. 18/.

Не погодившись із указаними діями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі – Закон № 2011-XII) (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі – Порядок № 975).

Пунктом 1 Порядку № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975 військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 10.09.2018 № 0290/П-1316/563 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про необхідність надання до військового комісаріату документ, що свідчить про причини та обставини поранення або лікування у військово-медичному закладі з цього приводу, тобто документ, який підтверджує факт його поранення під час бойових дій. Зазначено, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Крім того, відповідач зазначив, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військової-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані разом із іншими документами, не є документами, що свідчить про обставини поранення /а.с. 18/.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (надалі – Положення № 402) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Згідно з підпунктом "є" пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій".

У матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 11.12.2013 № 3121 /а.с. 14/.

Як вбачається з указаного витягу, у позивача виявлено: множинне вогнепальне осколкове поранення голови та нижньої кінцівки, проявом якого стали шкіряні рубці в анатомічних ділянках, зазначені в акті судово-медичного дослідження № 306 від 09.09.2013 ОСОБА_1 обласного бюро СМЕ, що призвело до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: "Стійких залишкових явищ ЗЧМТ/ контузія головного мозку – 1993 рік/ у вигляді післятравматичної ДЕ П с. із лівобічною пірамідною недостатністю, стійким цефалгічним синдромом, вираженим вестибуло-атактичним синдромом, ВСД із судинними кризами /08.10.2013/, астено-невротичним синдромом", що підтверджено військово-обліковими та медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

Довідкою МСЕК серії 10ААА №198773 від 27.05.2014 позивачеві вперше з 27.05.2014, а також довідкою серії АВ № 0563609 від 25.05.2017 повторно з 24.05.2017 встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із тим, що поранення, контузія і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН /а.с. 28-29/.

Також відповідно до акта судово-медичного дослідження (обстеження) № 306 від 09.09.2013 на основі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2, враховуючи відомі обставини випадку, судово-медичний експерт дійшов висновку, що у ОСОБА_2 маються старі рубці в ділянці волосистої частини голови, у ділянці внутрішньої кісточки лівого гомілково-ступневого суглобу, які являються наслідком загоювання ран, спричинених твердими обмеженими предметами, якими могли бути металеві осколки в результаті отриманих осколочних поранень і можуть відповідати строку та обставинам їх отримання, указаним обстежуваним /а.с. 13/.

Як вищевказано, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузія і захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивачем не додано документ, який свідчить про причини та обставини поранення, оскільки єдиним нормативним актом, який визначає перелік документів, що додаються до заяви про причини та обставини поранення, є Порядок № 975.

Абзацом 6 пункту 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 3121 від 11.12.2013, в обставинах цієї справи є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), є безпідставним.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у від 25.05.2018 у справі № 729/426/17.

Водночас суд, надаючи правову оцінку позовній вимозі позивача про визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання обов'язків військової служби, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 13 Порядку №975 розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з Положенням про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26.10.2016 № 564, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за № 1497/29627, така Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.05.1994 № 290 (надалі – Положення).

Так, пунктом 1 Розділу ІІІ цього Положення визначено, що Комісія приймає рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на підставі документів, визначених Порядком та Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за № 1294/26071, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пунктів 7, 10 та 11 того ж Розділу указаного Положення рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Пунктом 15 Порядку № 975 передбачено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

Відсутність належним чином оформленого протоколу відповідної комісії про призначення грошової допомоги або про відмову в її призначенні після спливу встановленого законом місячного строку розгляду заяви особи, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд звернення (у даному випадку листа від 10.09.2018 № 0290/П-1316/563), свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність відповідача.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Керуючись частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів".

У справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Надаючи оцінку діям державних органів у спірних правовідносинах, суд не може визнати їх такими, що відповідають принципу "належного урядування".

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з огляду на положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у невирішенні заяви позивача щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з тих рішень, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у визначений законом строк, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З огляду на вищезазначені висновки суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не доказав правомірності своєї бездіяльності, що є підставою для часткового задоволення позову.

Позивач від сплати судового збору звільнений, доказів щодо понесення інших судових витрат позивачем не надано.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 (вул. Прикордонників, 41, м. Лубни, Полтавська область, 37500, ідентифікаційний номер 274814316) до Міністерства оборони України (м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка,78-А, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у невирішенні заяви ОСОБА_2 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 та Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду та вирішити питання про призначення або відмову у призначенні ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 10.12.2018.

Суддя ОСОБА_5