Рішення № 78492240, 04.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4228/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року м. Львів

16 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Д.-Й., представниці позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Красневич Ю.Б. розглянув у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_3 (далі - позивачка, ОСОБА_3.) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області) про визнання протиправною відмови відповідача в призначенні позивачці пенсії відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 та зобов'язання відповідача призначити позивачці таку пенсію, з врахуванням довідок Відділу освіти Пустомитівської районної державної адміністрації від 24.07.2018 за номерами: 26-29.

В обґрунтування позову зазначила, що 27.08.2018 вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10.12.2015. Пенсію просила призначити відповідно до поданих довідок Відділу освіти Пустомитівської районної державної адміністрації за номерами 26, 27, 28, 29 від 24.07.2018.

Відповідачем листом за № 30/Л-80 від 31.08.2018 позивачці відмовлено у призначенні такої пенсії, з покликанням на п. 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2018, оскільки позивачка перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком з 31.05.2008, яка первинно була обчислена за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. Зазначено, що позивачка на підставі поданої нею заяви від 27.10.2017 та додатково долучених документів (копія трудової книжки та диплом про навчання) з 27.10.2017 одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003. Вказане у сукупності свідчить про відсутність підстав для призначення такої пенсії.

Позивачка вважає вказану відмову протиправною, такою, що не відповідає вимогам норм чинного законодавства, а також така відмова перешкоджає її реалізації права на пенсію, у зв'язку з чим ОСОБА_3 звернулась із позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.09.2018 відкрито провадження у справі, призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2018 року задоволено клопотання позивачки та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні представницею позивачки позовні вимоги підтримано повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (вх. № 33312 від 22.10.2018). Вважає, що позивачці протиправно відмовили у задоволенні її заяви від 27.08.2018 про призначення їй пенсії відповідно до п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 1 травня 2016 року, з посиланням на пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року.

Зазначає про те, що стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 52 діє винятково для осіб, визначених пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 № 889-VIII. Вказує, що в цьому Законі відсутня умова, що право одержують державні службовці, якщо їм раніше не призначалася пенсія за старим Законом «Про державну службу»

Звертає увагу суду, що Кабінет Міністрів України не може встановлювати право на пенсійне забезпечення, а тому Порядок призначення пенсій, затверджений Постановою КМУ від 14.09.2016 № 622 «Про деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» не може визначати право на пенсійне забезпечення, яке відповідно до Конституції України та Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 визначене законом.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (вх. № 32557 від 16.10.2018), просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначив, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області з 31.05.2008, яка первинно обчислена за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993. На підставі поданої нею заяви, 27.10.2017 та додатково долучених документів, з 27.10.2017 позивачка одержує пенсію за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.

Заявою від 03.08.2018 просить здійснити перехід з пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 на раніше вже призначену пенсію за віком 30.11.2011, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

У зв'язку з тим, що позивачці 10.07.2008 вже призначалась пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, прийнято рішення про відмову позивачці у переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993.

Крім того, 17.08.2018 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, як державному службовцю, яка на день набуття чинності даного закону перебувала на державній службі та мала стаж державної служби 29 років. Однак, у відповіді за № 30/Л-20 позивачці зазначено, що призначити пенсію, як державному службовцю, немає підстав.

Відповідач вважає, що позивачці вже призначалася пенсія за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, а згодом її переведено на інший вид пенсійного забезпечення, відповідно до п. 3 Порядку, ОСОБА_3 не може бути призначено пенсію за Законом України «Про державну службу». Відповідач також покликається на правову позицію Донецького апеляційного адміністративного суду, викладену в постанові від 11.07.2018 у справі № 812/1219/18.

З врахуванням викладеного, просив у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Суд заслухав пояснення повноважних представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив таке.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Головному правлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з 31.05.2008, яку первинно було обчислено за нормами Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон 3723).

На підставі поданої заяви від 27.10.2017 та додатково долучених документів з 27.10.2017 року позивачка одержує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, далі Закон 1058)

30.05.2018 згідно з відомостями трудової книжки звільнена з посади начальника відділу освіти Пустомитівської районної державної адміністрації у зв'язку з досягненням граничного віку державного службовця - 65 років (ч. 7 ст. 83 Закону України «Про державну службу»).

28.08.2018 позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до п.п. 10, 12 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015, який набрав чинності з 01.01.2016.

Листом за № 30-Л-20 від 31.08.2018 позивачці відмовлено у призначенні такої, з покликанням на те, що на призначення пенсії за віком за статтею 37 Закону 3723 мають право особи, які на день набрання чинності Законом 889 мають не менше як 20 років стажу на посадах, які належать до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України.

Оскільки пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб», право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723 мають особи, якщо до набрання чинності Закону 889 їм не призначалася пенсія відповідно до Закону 3723.

Враховуючи те, що позивачці призначалась пенсія згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, призначити їй пенсію відповідно до п. 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, з урахуванням довідок від 24.07.2018 № 26, 27, 28, виданих відділом освіти Пустомитівської районної державної адміністрації про складові заробітної плати державного службовця немає підстав.

Не погоджуючись із відмовою відповідача, вважаючи таку протиправною та такою, що підлягає скасуванню, для відновлення порушених прав, свобод та інтересів, ОСОБА_3, звернулася із цим позовом до суду.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Cпірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (втратив чинність, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015), Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правововідносин), Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правововідносин), Порядком призначення пенсій деяким категорій осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016 (в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Проаналізувавши підстави позову та відзиву у цій справі, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності відмови відповідача здійснити призначення позивачці пенсії за віком, на підставі п.п. 10, 12 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, у зв'язку з призначенням їй такої пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.05.2016) ще у 2008 році, та з врахуванням факту виплати позивачці станом на момент звернення до суду пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, визначає Закон України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон 1058-IV) визначено, що цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи страхування, визначає принципи, засади, механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Право вибору пенсії закріплено у статті 10 Закону № 1058-IV. Так особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів

З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 7323-ХІІ від 16.12.1993 року.

Відповідно до пункту першого частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 7323-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі Порядок), яка застосовується з 01.05.2016 року.

Пунктом 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» № 889-VIII визнано такими, що втратив чинність, в тому числі, Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, крім ст. 37, що застосовується для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу" № 889-VIII від 15.12.2015 передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про державну службу» №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Приписами абзацу 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 19.12.1993 визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (абз. 1).

При цьому п. 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 622 від 14.09.2016, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

- чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

- жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Згідно з пунктом 4 цього ж Порядку, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

Згідно з ч. 1 ст. 10, ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

До матеріалів позовної заяви долучено довідку Пустомитівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівської області за № 3345/02.24-11 від 14.09.2018, згідно з якою позивачка перебуває на обліку як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж за матеріалами пенсійної справи становить 48 років 08 місяців 24 днів станом на 30.09.2017. Стаж державної служби станом на 31.05.2008 (дата первинного призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу») становив 21 рік 03 місяці 01 день.

Позивачка про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у 2008 році стверджує у тексті позовної заяви.

Таким чином, станом на час звернення до суду за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 (за пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону), ОСОБА_3 призначалась пенсія відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (тобто, до набрання чинності Законом України „Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015), що суперечить п. 3 Порядку № 622 від 14.09.2016.

Суд зважає на покликання представниці позивачки щодо незастосування Порядку № 622 від 14.09.2016, однак зауважує, що позивачці первинно призначалася пенсія державного службовця за нормами Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993 у 2008 році, з 27.10.2017 року - позивачка одержує пенсію за віком (за її заявою про перехід на інший вид пенсії), відтак питання про призначення пенсії було ще у 2008 році.

Виходячи з аналізу викладених норм, суд дійшов висновку що в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені статтею 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), у той час як у спірних правовідносинах ставиться питання про призначення (незважаючи, що пенсію призначено позивачці ще у 2008 році), а згодом, в ході судового розгляду і перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. За таких обставин, у спірних правовідносинах має місце звернення ОСОБА_3 за призначенням пенсії, відповідно до Закону України «Про державну службу».

Таким чином, оскільки позивачці вже призначалася пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, а згодом позивачку за його заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, тому враховуючи приписи п. 3 Порядку позивачці не може бути призначено пенсію за Законом України «Про державну службу».

Тому, на думку суду, відповідачем правильно застосовано пункт 3 Порядку.

З огляду на зазначене, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є правомірною, оскільки у відповідача відсутні правові підстави для повторного призначення пенсії позивачу згідно вищезазначеного Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України)

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

З врахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачці, якій у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ЄДРПОУ: 13814885) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивачку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2018 року.

Суддя Качур Р.П.