Рішення № 78492125, 11.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2922/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з 30.06.2017 та зобов’язати відповідача поновити анульовану реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з 30.06.2017 в реєстрі платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 30.06.2017 року відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 30.06.2017 року, в зв’язку з тим, що платник має податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме 01.01.2017 р. по 01.06.2017 р. в сумі 2432,39 грн. Також позивач вказує, що з метою упорядкування документації щодо оформлення нерухомого майна та порядку користування земельною ділянкою прилеглою до нерухомості, 21.06.2011 р. укладено договір оренди землі №91 з Кіровоградською міською радою, відповідно до якого визначено орендну плату 688,69 грн. на місяць. 22.02.2016 року ним подано податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, з розрахунку 14789,91 грн. за 2016 рік усього по сплаті 1232,49 грн. на місяць. Однак, протягом 2016 року господарський суд Кіровоградської області приймає рішення по справі №912/2227/16 від 05.07.2016 року про визнання недійсним договору оренди землі №91 від 21.06.2011 року. Окрім цього, зазначає, що строк дії договору укладено на п'ять років. Договір підписано сторонами 21.06.2011 року та зареєстровано 08.08.2011 року за №351010004000217 у Державному реєстрі земель (повноважним органом станом на 2011 рік) і з урахування цього строк закінчення настає 08.08.2016 року. Згодом враховуючи, дані обставини 30.10.2017 року ним подано до відповідача уточнюючу декларацію з уточнюючим розрахунком сплати орендної плати за землю і зменшення податкового зобов'язання на 2016 рік на 7805,77 грн. Разом з тим, 30.06.2017 року відповідачем прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, з 30.06.2017 року в зв'язку з тим що платник має податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме з 01.01.2017 року по 01.06.2017 року в сумі 2432,39 грн. В результаті корегування за даними уточнюючої декларації відповідачем в жовтні місяці 2017 року, заборгованість відстарновано (списано) і не підлягала до сплати в зв'язку з відсутністю підстав нарахування орендної плати за землю. Крім того, в рішенні відповідача відсутні будь-які посилання на акт перевірки, наявності заборгованості у позивача, перевірка не проводилась, документи та дані позивачем для дослідження факту наявності податкового боргу не надавались і податковим органом не вимагались. За таких обставин, позивач вважає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ч.2 ст.2 КАС України, оскільки прийняте не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України (за відсутності перевірки), необґрунтовано, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання його протиправним та скасування, а поновлення анульованої реєстрації є належним способом захисту порушеного права, передбаченим ч.2 ст.245 КАС України.

Згідно наданого до суду відзиву на позов (а.с.43), відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, оскільки ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги перебування на спрощеній системі оподаткування, тому рішення Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платником єдиного податку є законним та не підлягає скасуванню.

Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, подавши до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.51-52).

З урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13.02.2007 року та перебуває на обліку в Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (а.с.7, 9).

ФОП ОСОБА_1 з 01 квітня 2015 року перейшов на спрощену систему оподаткування, 3 група платника єдиного податку та ставка - 5% (а.с.8).

30 червня 2017 року Кропивницькою ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області, на підставі доповідної записки №182 від 30.06.2017 про інвентаризацію ІКП платників єдиного податку (а.с.44), прийнято рішення №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1, у зв’язку з тим, що платник має податковий борг по орендній платі з фізичних осіб на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме з 01.01.2017р. по 01.06.2017 р. в сумі 2432,39 грн. (а.с.11) Відповідно до даного рішення позивача виключено з реєстру платників єдиного податку третьої групи з 30.06.2017 року.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі ПК України).

Відповідно до пункту 291.2. статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (пункт 291.3 статті 291 ПК України).

За правилами пункту 291.4. статті 291 ПК України, суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група; 2) друга група; 3) третя група; 4) четверта група. Зокрема, третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Відповідно до пункту 295.3. статті 295 ПК України 295.3. платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Статтею 299 ПК України встановлений порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку.

Так, згідно з п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадках визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. Тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Згідно з підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Положеннями пункту 299.11 статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб’єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Таким чином, підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є встановлення контролюючим органом за наслідками перевірки факту наявності у платника податків податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Проте, судом встановлено та не заперечувалося відповідачем у відзиві на позов, що жодної перевірки позивача контролюючим органом проведено не було та, відповідно не було складено акту про порушення вимог чинного законодавства, на підставі якого прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Оскаржуване рішення від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку прийняте контролюючим органом на підставі доповідної записки, складеної в результаті проведеної інвентаризації ідентифікаційних кодів платників єдиного податку, як і вказав фіскальний орган у відзиві на позовну заяву, а не на підставі акту перевірки, як передбачено пунктом 299.11 статті 299 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.05.2018 у справі № 813/676/17 (адміністративне провадження №К/9901/41942/18).

Крім того, судом встановлено, що 21.06.2011 року між позивачем (орендар) та Кіровоградською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі №91, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 16.02.2010 р. №3057 “Про передачу в оренду земельних ділянок по вул. Добровольського, 2” надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення комплексу будівель виробничої бази. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки – 688,69 грн. на місяць згідно розрахунку (а.с.12-17).

Даний договір зареєстрований в управлінні Держкомзему у місті Кіровограді Кіровоградської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2011 за №351010004000217. Договір було укладено на п’ять років. Строк закінчення – 08.08.2016.

На виконання своїх зобов’язань передбачених договором оренди землі №91 від 21.06.2011 року позивачем 22.02.2016 року подано до податкового органу податкову декларацію з плати за землю за 2016 рік, з розрахунку 14789,91 грн. по 1232,49 грн. на місяць (а.с.32-34).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з пунктами 288.1, 288.2-288.4 ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 285.1. ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ст.287 ПК України).

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг це сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 05.07.2016 року визнано недійсним договір оренди землі від 21.06.2011 р. №91 укладений між Кіровоградською міською радою та ФОП ОСОБА_1 (а.с.26-31). Рішення набрало законної сили 19.07.2016 року.

Таким чином, податковий борг в сумі 2432,39 грн. на підставі якого було винесено рішення від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку не є податковим боргом в розумінні приписів Податкового кодексу України, оскільки договір оренди землі від 21.06.2011 р. №91 який є єдиною підставою для нарахування орендної плати визнано недійсним.

Разом з тим, позивачем подано до податкового органу уточнюючу декларацію з плати за землю за 2016 рік (а.с.35-37). В результаті відповідачем було від кореговано заборгованість – списана та не підлягала сплаті у зв’язку з відсутністю підстав нарахування орендної плати за землю.

З огляду на викладене, а саме на відсутність акту перевірки позивача як фізичної особи-підприємця та відсутності доказів наявності податкового боргу, а також відсутності у позивача обов’язку щодо сплати орендної плати за землю, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті рішення від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому вказане рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов’язання відповідача поновити анульовану реєстрацію платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 30.06.2017 в реєстрі платників єдиного податку, то суд вважає, що така вимога підлягає задоволенню також.

Як зазначалося судом, реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, що і відбулося за результатом прийняття податковим органом рішення №182/2802615056/11-23-13-04 від 30.06.2017.

Таким чином, у зв’язку з визнанням судом такого рішення протиправним та його скасуванням, ефективним способом захисту позивача є саме зобов’язання відповідача поновити анульовану реєстрацію платника єдиного податку та включити до реєстру платників єдиного податку третьої групи з 30.06.2017.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 3524,00 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77-78, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул.Глінки,2, код ЄДРПОУ: 39484073) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кропивницької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 30.06.2017 №182/2802615056/11-23-13-04 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Зобов’язати Кропивницьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області поновити реєстрацію платника єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в реєстрі платників єдиного податку з 30.06.2017.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 3524,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39393501).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_2