Рішення № 78492028, 05.12.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Кропивницький Справа № 1140/2761/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Кармазиної Т.М.

за участю секретаря – Сириці І.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1,

представників:

позивача – ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанови і припису,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- припис Управління Держпраці у Кіровоградській області про усунення виявлених порушень №КР2114/1124/АВ/П від 17.09.2018 р.;

- постанову про накладення штрафу №КР2114/1124/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 р. в розмірі 111690,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14.09.2018 року інспектором праці Управління Держпраці проведено інспекційне відвідування, про що 17.09.2018 року складено акт №КР2114/1124/АВ та внесено припис №КР2114/1124/АВ/П про усунення порушень вимог статей 21, 24 КЗпП України, оскільки встановлено, що між нею та ОСОБА_4 мають місце трудові відносини, які не оформлені трудовим договором. На цій підставі відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №КР2114/1124/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 111690,00 грн. Позивач не погоджується з висновками відповідача, стверджуючи, що перевірка проведена без належних підстав, на момент перевірки ОСОБА_4 надавала їй послуги за цивільно-правовим договором від 13.09.2018 року, який не носив характеру трудового договору та на нього не поширювалися вимоги трудового законодавства. Заперечуючи порушення вимог статті 24 КЗпП України, вважає спірну постанову та припис протиправними та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримали позовні вимоги в повному обсязі із зазначених підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні та письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.34-37), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки, в ході інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог трудового законодавства, за фактичним місцем її торгівельної діяльності встановлено, що в магазині “Фіто-продукти”, в якому здійснює діяльність позивач, за роботою 14.09.2018 виявлено продавця ОСОБА_4 Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 вона тимчасово підміняла фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на час її відсутності. Для інспекційного відвідування позивач 17.09.2018 р. надала письмові пояснення, в яких вказала, що на дату проведення інспекційного відвідування 14.09.2018 р. продавець ОСОБА_4 підміняла її на час відсутності. В ході перевірки ОСОБА_1 не надано документи, які підтверджували б працевлаштування працівника ОСОБА_4, що свідчить про використання неоформленої найманої праці та про порушення позивачем ст.21 та ст.24 КЗпП України (не укладення трудового договору з працівником).

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, допитавши свідків, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_1 з 20.11.2014 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом її економічної діяльності є роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах (а.с.47)

Судом встановлено, що в період з 14 по 17 вересня 2018 року на підставі наказу від 14.09.2018 року №1238, направлення на проведення інспекційного відвідування від 14.09.2018 №1238/02.21, інспектором праці управління Держпраці у Кіровоградській області здійснено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог трудового законодавства, за фактичним місцем її торгівельної діяльності – с. Нове, вул. Металургів, 5-а в магазині “Фіто-продукти”, за результатами якого складено відповідний акт №КР2114/1124/АВ від 17.09.2018 (а.с.13-18, 39, 40).

Згідно висновків даного акту інспектором праці встановлено порушення позивачем ст.21 та ст.24 КЗпП України (не укладення трудового договору з працівником). Зокрема, в акті інспектором зазначено, що в ході інспекційного відвідування 14.09.2018 р. о 10:30 в магазині “Фіто-продукти” за адресою с. Нове, вул. Металургів, 5-а, в якому здійснює діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1, за роботою виявлено продавця ОСОБА_4 Згідно письмових пояснень ОСОБА_4 вона тимчасово підміняла позивача 14.09.2018 року на час її відсутності. В ході інспекційного відвідування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано документи, які підтверджували б працевлаштування працівника ОСОБА_4 (трудовий договір, наказ про прийняття працівника на роботу та повідомлення до ДФС), що свідчить про використання неоформленої найманої праці ФОП ОСОБА_1 працівника ОСОБА_4 щонайменше з 14.09.2018 року (а.с.15).

У ході перевірки інспекційного відвідування були відібрані пояснення від позивача та ОСОБА_4 (а.с.45-46).

Крім цього, інспектором праці складено припис №КР2114/1124/АВ/П від 17.09.2018 року про усунення порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, з вимогою інформувати про його виконання до 17.10.2018 року (а.с.19-21).

Розгляд справи про накладення штрафу призначено на 03.10.2018 року, про що позивача повідомлено телефонограмою від 25.09.2018 року (а.с.55-57).

Розглянувши матеріали перевірки, заступник начальника Управління Держпраці за результатами розгляду виніс постанову №КР2114/1124/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 року, якою за порушення вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України, на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111690,00 грн. (а.с.25-26)

Не погоджуючись з цією постановою та приписом, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. (пп.6 п.6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У відповідності до зазначених норм Управлінню Держпраці у Кіровоградській області делеговано повноваження щодо здійснення на території області державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 № 877-V (далі Закон №877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 (далі Порядок №295).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" №877-V від 05.04.2007 (далі за текстом – Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.4 ст.2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються, в т.ч., органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої – четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21,частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст.3 Закону №877-V).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема: Держпраці та її територіальних органів.

Інспекційні відвідування проводяться, зокрема за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту (пп.3 п.5 Порядку №295).

Згідно п.п.8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження

Відповідно до пунктів 27, 29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб – підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Відповідно до частини 4 статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Згідно з п.п.3, 4 Порядку №509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом встановлено, що спірна постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту перевірки (інспекційного відвідування), яким встановлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме порушення ст.21, 24 КЗпП України. Позивача притягнуто до відповідальності, передбаченої абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

В ході розгляду справи встановлено, що між позивачем (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір про надання послуг від 13.09.2018 року, за умовами якого виконавець зобов’язується за завданням та за рахунок замовника надати послуги мерчандайзингу та консультаційні послуги на товар замовника, а замовник зобов’язується оплатити зазначені послуги (а.с.7-9).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець надає послуги, що передбачені пунктами 1.1, 1.2 цього договору, у період з 10:00 год. до 11:00 год. 14 вересня 2018 року.

Відповідач стверджує, що 14.09.2018 року позивач фактично допустив ОСОБА_4 до роботи, не оформивши з нею трудові відносини, чим порушив вимоги ст.24 КЗпП України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 КЗпП України визначено поняття трудового договору - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 КЗпП України працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є встановлення факту використання позивачем як фізичною особою – підприємцем найманої праці громадянки ОСОБА_4 та наявність ознак трудових правовідносин між ними.

Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Таким чином, застосування найманої праці передбачає виплату (одержання) винагороди за неї.

Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У судовому засіданні ОСОБА_4, допитана в якості свідка, пояснила, що з ФОП ОСОБА_1 вони є родичами, а саме позивач являється її матір’ю. 14 вересня 2018 року під час інспекційного відвідування, вона допомагала ОСОБА_1 в магазині, надаючи у її відсутності консультації відвідувачам магазину “Фіто-продукти” щодо наявного товару, його асортименту, а також вела запис контактних даних відвідувачів магазину, які виявили бажання придбати товар, із подальшою передачею цих даних ОСОБА_1 Також вказувала, що продаж товару не здійснювала, оскільки доступу до техніки у неї не було. На запитання перевіряючих щодо підстав її перебування в магазині, відповідала, що допомагає ОСОБА_1 та уклала з нею угоду щодо надання послуг. На пропозицію перевіряючих, заповнила надані їй бланки пояснень. Також свідок ОСОБА_4 стверджувала, що ОСОБА_1 не наймала її на роботу, робочий час їй не встановлювала та не виплачувала їй заробітну плату. Пояснювала, що, допомагаючи ОСОБА_1 вона не мала на меті отримання заробітної плати чи будь-якої іншої винагороди і не отримувала їх від ОСОБА_1 Їхні стосунки носили сімейний характер та не передбачали трудових відносин.

Позивач у судовому засіданні надала пояснення, що на момент інспекційного відвідування інспектором праці 14.09.2018 року вона була відсутня в магазині “Фіто-продукти”. Заздалегідь знаючи про зустріч 14.09.2018 р. із представником КС “Нове життя”, нею 13.09.2018 р. укладено із ОСОБА_4 договір про надання послуг, згідно умов якого вона як замовник доручила ОСОБА_4 як виконавцю з 10 до 11 год. 14.09.2018 р. надавати послуги мерчандайзингу та консультаційні послуги відвідувачам магазину “Фіто-продукти”. Під час інспекційного відвідування цей договір ОСОБА_4 не надала, оскільки розгубилась, оскільки до цього не мала будь-якого досвіду спілкування з контролюючими органами та відповідних знань. З цієї ж причини, не маючи юридичної освіти, вона не зрозуміла змісту акта та не усвідомлювала його наслідків, не висловила заперечень щодо висновків акту та не надала цивільно-правовий договір. Разом з тим, отримавши припис про усунення виявлених порушень, позивач вже 26.09.2018 року на виконання вказівки інспектора уклала з ОСОБА_4 трудовий договір та проінформувала про прийняття її на роботу Управління Держпраці.

В судовому засіданні допитані як свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які надали аналогічні пояснення та показали, що у магазині “Фіто-продукти”, де здійснює діяльність ОСОБА_1, замовляють та купують у неї товар. ОСОБА_4 знають, що це донька ОСОБА_1, та вона іноді із своїм сином приходила в магазин. ОСОБА_4 товар їм не продавала, лише записала їх контактні дані та вид товару, який вони в подальшому придбали у ОСОБА_1

Письмові пояснення ОСОБА_4, на які відповідач посилався, доводячи правомірність висновків акту перевірки №КР2114/1124/АВ від 17.09.2018 року про використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці ОСОБА_4, суд не приймає, оскільки, як встановлено судом, бланки цих пояснень ОСОБА_4 заповнила на пропозицію інспектора праці та внесла у них відомості про виконання нею роботи продавця, які не відповідали дійсності.

Відповідачем у ході розгляду справи не надано достовірних доказів того, що ОСОБА_4 на постійній основі працювала у ФОП ОСОБА_1, підлягала внутрішньому трудовому розпорядку та отримувала за виконану роботу заробітну плату, що б свідчило про наявність між ними трудових відносин.

Дослідивши та оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позивач не використовувала найману працю ОСОБА_4 у розумінні абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, їхні взаємовідносини не носили характеру трудових відносин, не регулювалися Кодексом законів про працю України, а позивач не виступала щодо ОСОБА_4 роботодавцем та не мала обов’язку укладати з нею трудовий договір.

Отже порушень трудового законодавства щодо ОСОБА_4, як найманого працівника, позивач не вчиняла, а тому притягнення її до відповідальності на підставі вказаної норми за неоформлення трудового договору (контракту) з ОСОБА_4 є незаконним.

Перевіряючи доводи позивача щодо укладання цивільно-правового договору, суд встановив, що між ФОП ОСОБА_1 як замовником та ОСОБА_4 як виконавцем 13.09.2018 року укладено цивільно-правовий договір про надання послуг, за умовами якого виконавець брав на себе зобов’язання надати послуги мерчандайзингу та консультаційні послуги на товар замовника. Про виконання договору між його сторонами складено акт надання послуг від 13.09.2018 року (а.с.7-10) та надано чеки про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного соціального внеску на дохід по цивільно-правовому договору, а також податку з доходів фізичних осіб по даному договору та військового збору (а.с.27), що свідчить про реальність зазначеного договору та його виконання сторонами у встановленому законом та передбаченому договором порядку.

Суд зазначає, що у відповідності до норм Цивільного кодексу України діє принцип свободи договору.

Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902, частиною 1 статті 903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 905 ЦК України).

Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що сторони, підписавши цивільно-правовий договір про надання послуг від 13.09.2018, дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, які не суперечать нормам чинного законодавства України, що відображено у даному договорі.

Відповідачем суду не надано доказів наявності законодавчо визначеної заборони позивачу щодо укладення вищезазначеного договору.

У статті 204 Цивільного кодексу України України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Доказів наявності у цивільно-правового договору про надання послуг від 13.09.2018 ознак нікчемного правочину відповідачем суду не надано, як і не надано доказів визнання судом даного договору недійсним.

Пунктом 11 Порядку №295 визначено права посадових осіб інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, при цьому інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

Суд встановив, що на момент інспекційного відвідування правовідносини між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були оформлені цивільно-правовою угодою про надання послуг і вимоги трудового законодавства на них не поширювалися.

Відтак суд вважає, що спірні припис про усунення виявлених порушень №КР2114/1124/АВ/П від 17.09.2018 року та постанова про накладення штрафу №КР2114/1124/АВ/ТД-ФС від 03.10.2018 року прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та непропорційно, а тому позов про визнання їх протиправними та скасування слід задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, здійснені позивачем документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 1821,70 грн. підлягають стягненню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст.77-79, 90, 132, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (25030, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 24, ЄДРПОУ - 39808965) про визнання протиправними та скасування постанови і припису – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Кіровоградській області про усунення виявлених порушень №КР2114/1124/АВ/П від 17 вересня 2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Кіровоградській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КР2114/1124/АВ/ТД-ФС від 03 жовтня 2018 року розмірі 111690,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею судові витрати на оплату судового збору в сумі 1821,70 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять одна гривня сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39808965).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено – 10.12.2018.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_7