Рішення № 78492013, 20.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2018 року 810/1879/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області, оформлені листом №29/П-313 від 23.03.2018, щодо відмови у проведенні перерахунку та видачі оновленої довідки про грошове забезпечення під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в ІІІ-ій зоні небезпеки - кратність 5, за 12.02., 10.03., 18.03., 26.03.1987 відповідно до довідки №П-349 від 21.03.2018, виданої Головним управлінням МВС України в Київській області;

- зобов'язати Ліквідаційну комісію Головного управління МВС України в Київській області провести перерахунок та видати ОСОБА_1 оновлену довідку про грошове забезпечення за 12.02., 10.03., 18.03., 26.03.1987 під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в ІІІ-ій зоні небезпеки - кратність 5, для подачі її до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, в яку включити:

за 12.02.1987 - збережений середній заробіток на службі з урахуванням подвійного посадового окладу та посадового окладу за спеціальним званням із врахуванням 15% надбавки за роботу в населених пунктах з підвищеною радіоактивністю у сумі 84,55 крб., добові за 1 день у сумі 3,50 крб., надбавку взамін продовольчого пайка за 1 день у сумі 0,71 крб.;

за 10.03., 18.03., 26.03.1987 - збережений середній заробіток на службі з урахуванням подвійного посадового окладу та посадового окладу за спеціальним званням із врахуванням 15% надбавки за роботу в населених пунктах з підвищеною радіоактивністю у сумі 253,98 крб., добові за 3 дні у сумі 10,50 крб., надбавку взамін продовольчого пайка за 3 дні у сумі 1,94 крб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС його як заступника начальника Мироніського РВВС УВС Київського облвиконкому було відряджено 12.02.1987, 10.03.1987, 18.03.1987 та 26.03.1987 в м. Прип'ять, де брав участь в ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

Як вказав позивач, після зняття грифу "таємно" та "для службового користування" із наказів МВС СРСР та МВС УРСР щодо оплати праці співробітників органів внутрішніх справ - ліквідаторів, йому стало відомо, що його роботу в зоні відчуження оплатили неправильно.

У зв'язку з тим, що передбачені діючим законодавством виплати за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 не нараховувались і не виплачувались, розмір його фактичної заробітної плати за роботу в зоні відчуження визначений неправильно, що призвело до неправильного нарахування та заниження пенсії, він звернувся із письмовою заявою до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області з проханням надати довідку про заробітну плату з включенням до неї подвійного розміру посадового окладу та подвійного окладу за спеціальне звання, підвищення до 25% тарифної ставки, оплати праці в ІІІ зоні небезпечності - кратність 5, оплати праці у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, добових та надбавки взамін продовольчого пайка.

Разом з цим, у відповідь на його звернення відповідач зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження проведені згідно з вимогами діючими на той час законодавства, а довідка про грошове забезпечення видавалась відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункого листа, який є первинним документом грошового забезпечення за період роботи в зоні ЧАЕС.

На думку позивача, вказані дії відповідача щодо не включення у довідку про грошове забезпечення усіх передбачених для виплати коштів порушують його право на належне пенсійне забезпечення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що ГУ МВС України в Київський області є неналежним відповідачем у справі, оскільки не видавало оскаржуваної довідки.

При цьому, відповідач стверджує, що належним відповідачем у справі щодо видачі довідки та перерахунку грошового забезпечення за роботу по ліквідації аварії на ЧАЕС являється Миронівський РВ ГУМВС України в Київський області, який є самостійною юридичною особою.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Миронівський РВ, який є територіальним органом Головного управління МВС України в Київський області, який йому підпорядковується, перебуває в стані ліквідації і немає самостійної фінансової частини, яка б склала належну довідку, та не має на зберіганні розрахункові листи про грошове забезпечення, що містять необхідні для довідки відомості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області 26 лютого 1996 року.

Під час ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді заступника начальника Миронівського РВ ВС УВС Київського облвиконкому у званні майора міліції, що підтверджується випискою з наказу від 12.03.1991 №54.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером та отримує пенсію як інвалід ІІ групи у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням №1460 від 01.01.2000 та довідкою ГУ ПФУ у Київській області від 09.07.2007 №504/П-Д.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорія №1, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_3 та вкладкою НОМЕР_4 до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) серія НОМЕР_3, які видані 12.04.2000 Київською облдержадміністрацією.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності, виданої обласною спеціалізованою МСЕК, серії КИО-І №110883 від 06.04.2000, ступень втрати професійної працездатності ОСОБА_1 становить 70% з 17.03.2000, довічно, захворювання, пов'язане з виконання службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки ГУ МВС України в Київській області від 21.03.2018 №П-349 та згідно наказу від 12.03.1991 №54, ОСОБА_1 приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та знаходився у зоні відчуження, а саме: 12.02.1987, 10.03.1987, 18.03.1987 та 26.03.1987 - у місті Прип'ять.

Згідно з довідкою від 01.07.2012 №4329, виданою Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області, за роботу у населеному пункті м. Прип'ять за 12.02.1987, 10.03.1987, 18.03.1987 та 26.03.1987, з урахуванням посадових окладів у розмірі 115,00 крб., 140,00 крб., денної тарифної ставки у розмірі 8,75 крб. (12.02.1987), у розмірі 8,71 крб. (10.03.1987, 18.03.1987, 23.06.1987) та коефіцієнтів кратності для м. Прип'ять - 4, збереженого середнього заробітку у розмірі 9,63 крб. (12.02.1987), у розмірі 9,58 крб. (10.03.1987, 18.03.1987, 23.06.1987), позивачу виплачене грошове забезпечення у розмірі 177,89 крб.

У лютому 2018 року позивач звернувся до Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області із заявою про надання йому оновленої довідки про заробітну плату за роботу в населених пунктах в зоні відчуження з включенням до неї подвійного розміру посадового окладу та подвійного окладу за спеціальне звання, підвищення до 25% тарифної ставки, оплати праці в ІІІ зоні небезпечності - кратність 5, оплати праці у вихідні і святкові дні з оплатою у подвійному розмірі, добових та надбавки взамін продовольчого пайка.

Листом від 23.03.2018 №29/П313 Ліквідаційна комісія Головного управління МВС України в Київській області, розглянувши вищевказану заяву позивача, повідомила, що згідно з вимогами постанови ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦ РПС від 07.05.1986 № 524-156 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств та організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" надано право керівникам виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військове або спеціальне звання у подвійному розмірі.

У свою чергу, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" з метою прискорення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції було дозволено керівникам міністерств і відомств, що беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на цих роботах у III зоні небезпеки, у п'ятикратному розмірі, порівняно з установленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у чотирикратному розмірі і в І зоні - у трикратному розмірі.

Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс порядок і розміри підвищеної оплати праці зазначеним розпорядженням поширювалися на військовослужбовців, начальницький і рядовий склад органів внутрішніх справ, зайнятий на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. При цьому зобов'язано грошове забезпечення у підвищених розмірах виплачувати, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу - також з окладів за військове або спеціальне звання, тобто в одинарному розмірі.

Згідно з вимогами постанови Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207 "Про оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та запобіганням забрудненню навколишнього середовища" надано право керівникам міністерств і відомств і заступникам провадити оплату праці працівників, зайнятих на ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964.

Позивачу було також роз'яснено, що довідки видаються відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7 на підставі довідки про підтвердження факту участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і розрахункового листа, який є первинним документом нарахування грошового забезпечення за роботи в зоні ЧАЕС. Розрахунок проводиться виходячи із середньоденної тарифної ставки та фактично відпрацьованих днів у зоні.

Також, відповідач у вказаному листі зазначив, що відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04.06.2015 №652/20/112-15 на осіб рядового та начальницького складу не поширювалися норми Кодексу законів про працію Української РСР щодо режиму робочого часу, додаткової оплати за роботу у вихідні, святкові та неробочі дні, надурочні та нічні години.

Крім того, відповідач повідомив позивача про те, що згідно з наказом МВС СССР від 11.05.1986 №0130 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки в зоні ЧАЕС, передбачалась виплата добових з розрахунку 2,60 крб. на добу, а наказом МВС СССР від 26.05.1986 №0149 особам офіцерського складу передбачалась виплата компенсації взамін продовольчого пайка в розмірі 20 крб.

Разом з цим, відповідачем зазначено, що добові та компенсаційні виплати носять разовий характер і не є складовими грошового забезпечення та до картки про нарахування грошового забезпечення і довідки, виданої на підставі постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 №207-7, не включаються.

Також, відповідач у даному листі зазначив, що надати довідку про грошове забезпечення з урахуванням кратності неможливо у зв'язку з тим, що у розрахункових листах за 1986 та 1987 роки відсутній запис про кратну виплату.

За переконанням позивача, відмова Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Київській області здійснити перерахунок грошового забезпечення є незаконною і порушує його право на одержання пенсії у більшому розмірі, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Згідно з частиною першою статті 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Частиною четвертою статті 15 Закону №796-XII передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу першого пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці", праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

Таким чином, право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року.

Після аварії на ЧАЕС 26.04.1986 Уряди колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів.

У листі Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986-1990 років осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" зазначено, що листом Держкомпраці УРСР від 13.06.1989 №10-769 повідомлено, що Рада Міністрів СРСР зняла гриф "таємно" з низки нормативних актів, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів:

- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964;

- постанови Ради Міністрів СРСР від 07.05.1986 № 524-156;

- розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 № 1031;

- постанови Ради Міністрів СРСР від 05.06.1986 № 655-195;

- постанови Ради Міністрів УРСР від 10.06.1986 № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йде мова про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Суд зазначає, що базовим документом, який визначав порядок оплати праці ліквідаторам аварії на ЧАЕС, є постанова Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Професійних Спілок від 07.05.1986 №524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції".

Так, пунктом 1 вказаної постанови було надано право керівникам підприємств та організацій проводити оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, по підвищеним на 100 процентів тарифним ставкам (відрядним розцінкам) та посадових окладах, конкретні розміри яких встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт.

Абзацом другим цього пункту було передбачено виплату військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадових окладів та окладів за спеціальним званням в подвійному розмірі.

Абзацом третім цього пункту було передбачено особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, начальницькому та рядовому складу органів внутрішніх справ виплачувати крім того добові та забезпечувати їх безкоштовним харчуванням.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів УРСР від 08.05.1986 №168-5 "Про умови оплати праці та матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів про прийняття постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 07.05.1986 №524-156, а пунктом 3 цієї постанови на міністрів, керівників відомств, голів обл(міськ)виконкомів покладено персональну відповідальність за виконання зазначеної постанови.

У подальшому правовому регулюванні вказані положення постанови №524-156 зазнали змін та уточнень.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17.05.1986 "Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати" надано право голові урядової комісії з ліквідації аварії виплачувати працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт в залежності від небезпеки їх проведення одноразову винагороду в розмірі до 1000 руб; дозволено керівникам міністерств і відомств, які беруть участь у ліквідації аварії, за узгодженням з головою урядової комісії з ліквідації аварії проводити у виняткових випадках оплату праці працівників, зайнятих на зазначених роботах в III зоні небезпеки, в п'ятикратному розмірі у порівнянні з установленими діючим законодавством нормами, в II зоні - в чотирикратному і в I зоні - в трикратному розмірі (абзац перший). У тих випадках, коли працівник отримує максимально допустиму дозу радіації і в зв'язку з цим не допускається для подальшої роботи у вказаних зонах небезпеки, йому виплачується одноразова винагорода в розмірі п'ятикратної місячної тарифної ставки (посадового окладу), а особам офіцерського складу військових частин, офіцерського і начальницького складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - трьох місячних окладів грошового забезпечення за посадою і військовому або спеціальному званню, прапорщикам, мічманам і військовослужбовцям надстрокової служби, особам молодшого начальницького і рядового складу органів КДБ СРСР і внутрішніх справ - 500 руб., військовослужбовцям строкової служби і військовим будівельникам - 300 руб. (абзац другий).

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23.05.1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ. При цьому грошове забезпечення в підвищених розмірах виплачувалось виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також з окладу на військовим або спеціальним званням (абзац перший).

Постановою Ради Міністрів СРСР, Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 05.06.1986 №665-195 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і попередженням забруднення навколишнього середовища", надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам проводити оплату праці працівників, зайнятих на роботах по ліквідації наслідків аварії у відповідних зонах небезпеки, в розмірах, передбачених розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964. Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, проводилась відповідно у чотири, - три- і двократному розмірах, понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), установленому за основним місцем роботи (абзац третій і четвертий пункту 1).

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195 дозволено міністерствам і відомствам виплачувати працівникам, в тому числі військовослужбовцям військових частин і органів КДБ СРСР, військовозобов'язаним, призваним на збори, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, направленим на роботи, зазначені у пункті 1 цієї постанови, добові в розмірі 3 руб. 50 коп., а також забезпечувати їх безкоштовним триразовим гарячим харчуванням (з розрахунку 2 руб. 85 коп. на добу) та безкоштовним житлом.

Відповідні положення були передбачені наказом МВС СРСР від 26.05.1986 №0149, наказом МВС СРСР від 30.06.1986 №0189, яким вони були частково змінені та доповнені, іншими наказами МВС СРСР та МВС УРСР.

Постановою Ради Міністрів УРСР та Української республіканської ради професійних спілок від 10.06.1986 №207-7 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та попередженням забруднення навколишнього середовища" доведено до відома міністерств, відомств УРСР, облвиконкомів, Київського і Севастопольського міськвиконкомів, республіканських комітетів, обласних і Київської міської ради професійних спілок про прийняття постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05.06.1986 №665-195, а пунктом 2 цієї постанови зобов'язано міністрів, керівників відомств, голів облвиконкомів, Київського та Севастопольского міськвиконкомів, голів республіканських комітетів, обласних та Київської міської ради профспілок забезпечити виконання зазначеної постанови.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених на 100% тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07.05.1986 №524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07.05.1986 № 524-156.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно обчислена позивачу оплата праці за дні роботи (служби) в зоні відчуження в 4-х кратному (за 12.02.1987, за 10.03.1987, за 18.03.1987 та за 26.03.1987) розмірі, оскільки за позивачем зберігалась середньомісячна заробітна плата за основним місцем роботи, а тому показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Права на додаткове нарахування цього самого грошового забезпечення у подвійному розмірі позивач не має, оскільки це суперечить наведеним нормам діючого на той час законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №377/522/16-а.

Щодо позовних вимог в частині підвищення посадового окладу на 15 %, суд зазначає наступне.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 10.09.1986 №530 надано право Міністерствам та Відомствам підвищувати до 25% тарифні ставки (посадові оклади) робітникам, зайнятим в районах і на роботах з підвищеною радіоактивністю.

Конкретні розміри підвищення встановлюються з урахуванням складності та терміновості виконуваних робіт керівниками підприємств, організацій та установ.

Вказане розпорядження має перелік населених пунктів, віднесених до районів з підвищеною радіоактивністю, до яких м. Прип'ять не відноситься, оскільки належать до третьої зони небезпеки, за роботу в яких позивач отримував кошти у відповідній кратності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати позивачу посадового окладу, підвищеного на 15% за виконання робіт з підвищеною радіоактивністю.

Що стосується позовних вимог про нарахування та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження за 12.02.1987, за 10.03.1987, за 18.03.1987 та за 26.03.1987 добових та надбавку взамін продовольчого пайка, які не нараховано і не виплачено, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС виплата добових дозволялася за рішенням міністерств та відомств.

Виплата грошової компенсації замість безкоштовного харчування за добу зазначеною постановою не передбачалась взагалі.

Таким чином, частина спірних виплат не була передбачена чинним на той час законодавством, а інші не мали обов'язкового характеру і могли здійснюватися за наявності відповідних рішень органів управління.

Як слідує з довідки про грошове забезпечення позивача за спірний період, рішення про виплату йому спірних сум не приймались, оскільки ці виплати у розрахунковому листі позивача не зазначені.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами).

Згідно пункту 2.1. розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (із змінами) для підтвердження заробітної плати за період до 30.06.2000 пенсіонером подається довідка про заробітну плату із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Таким чином, відповідач мав право видати позивачеві довідку про розмір грошового забезпечення за спірний період лише на підставі даних розрахункового листа.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах від 17 березня 2015 року у справі №21-11а15, від 15 грудня 2015 року у справі №2-а/576/29/14, Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №358/1179/17.

З урахуванням викладеного, виходячи з наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при зазначенні відомостей про розмір заробітної плати позивача за період роботи у зоні відчуження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до частини п'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним судових витрат суду не надано, судові витрати у цій частині стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.