Рішення № 78491740, 04.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. Справа№0540/5705/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шинкарьової І.В.,

при секретарі судового засідання – Заїченко Я.В.,

за участю

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2 за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірними дій посадових осіб, при винесенні акту камеральної перевірки від 17 травня 2018 року, несвоєчасної подачі податкової декларації платник єдиного внеску за перший квартал 2018 року, визнання акту перевірки від 17 травня 2018 року неправомірним,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач), з урахуванням уточних позивних вимог поданих 13 серпня 2018 року), в якій просить:

- визнати неправомірними дії посадової особи при винесенні акту камеральної перевірки від 17 травня 2018 року несвоєчасної подачі податкової декларації платника єдиного внеску за перший квартал 2018 року;

- визнати Акт від 17 травня 2018 року № 245/05-99-42-10/НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки з питання несвоєчасного подання податкової декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2018 року протиправним.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на період проведення антитерористичної операції на території Донецької області, відповідно до статей 1,3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», ухвалений мораторій про проведення перевірок органами та посадовими особами, а тому вважає дії посадової особи податкового органу щодо проведення камеральної перевірки неправомірними, в зв’язку з чим, просить визнати Акт від 17 травня 2018 року № 245/05-99-42-10/НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки з питання несвоєчасного подання податкової декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2018 року неправомірним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2018 року позовна заява залишена без руху,для усунення недоліків позовної заяви.

13 серпня 2018 року позивачем усунуті позовні вимоги, шляхом подання уточненої позовної заяви та сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року відкрито провадження по адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено у підготовче судове засідання на 06 вересня 2018 року (арк. справи 1).

04 вересня 2018 року через відділ діловодства та архівної роботи суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги щодо оскарження акту перевірки ГУ ДФС України від 17 травня 2018 року, відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, обов’язковою ознакою нормативно-правого акту чи правового акту індивідуальної дії, є створення юридичних наслідків. У даному випадку, на за результатами проведення камеральної перевірки з питання своєчасного подання податкової декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2018 року, складено акт від 17 травня 2018 року № 245//05-99-42-10/НОМЕР_1 та застосоване повідомлення - рішення від т05 червня 2018 року № НОМЕР_2, яким застосована сума штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн., яке позивачем не оскаржується.

06 вересня 2018 року судове засідання відкладено до 09 жовтня 2018 року

09 жовтня 2018 року 2018 року справа судове засідання відкладено до 23 жовтня 2018 року.

23 жовтня 2018 року судове засідання відкладено до 06 листопада 2018 року.

Ухвалою суду від 06 листопада 2018 року закрито підготовче провадження по справі та призначено у судове засідання по суті на 20 листопада 2018 року.

20 листопада 2018 року по справі оголошена перерва до 04 грудня 2018 року.

У судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Фізична особа – підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_3, місце проживання: 84511, АДРЕСА_1.

З 09 лютого 2018 року позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку 3 групи зі ставкою 5%, що вбачається з відповідного витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.02.2018 № 180502340086.

17 травня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку за 1 квартал 2018 року, за наслідком якої складено акт № 245/05-99-42-10/НОМЕР_1 від 17 травня 2018 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 49.8.2 п. 49.18 ст. 49,п. 296.3 ст. 296 Податкового Кодексу України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 несвоєчасного подання податкової декларації платника єдиного податку за 1 квартал 2018 року, по строку надання – 10 травня 2018 року, позивачем надано – 16 травня 2018 року.

До платника податків, ОСОБА_1, на підставі акту перевірки від 17 травня 2018 року було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року №0011384210 про застосування штрафних санкцій відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України на суму 170,00 грн., яке отримано позивачем 12 червня 2018 року.

Не погодившись із висновками акту перевірки від 17 травня 2018 року, позивач 15 липня 2018 року звернувся до суду із цим позовом.

Згідно з інтегрованою карткою платника з єдиного внеску за спірний період, станом на 28 лютого 2018 року

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

У пункті 61.1 статті 61 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що податковий контроль - - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

За наслідками проведення перевірки та на підставі складеного акту перевірки, податковим органом формується податкове повідомлення-рішення, що складається та надсилається платнику в порядку, передбаченому ст. 58 ПК України.

Відповідно до ПОРЯДКУ оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України

20.08.2015 № 727, акт документальної перевірки – є службовим документом, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, оскаржуваний позивачем акт є документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства.

У той же час, відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Враховуючи, що податковим органом фактично реалізована його компетенція на проведення перевірки, оспорюваний акт перевірки та дії щодо його складання не є такими, що порушують права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов'язків. Визнання неправомірними акту та дій з його складання не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки оскаржувані дії відповідача не є юридично значимими для позивача.

У даному випадку для позивача наслідки несуть складені за результатом перевірки податкове повідомлення-рішення від 05 червня 2018 року № НОМЕР_2.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, Верховний Суд у постановах від 29 березня 2018 року у справі № 805/3115/15-а, від 10 травня 2018 року у справі № 811/119/13-а, від 24 квітня 2018 року № 906/1154/16, від 17 січня 2018 року у справі № 1570/7146/12.

Щодо посилання позивача про неправомірне складання акту перевірки відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Втім, позивачем не представлений суду сертифікат.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі зазначеного, та враховуючи, що акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Виходячи з приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (84500, Донецька обл., місто Бахмут, вул. Івкіна, 24/34, ІНН НОМЕР_3) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання неправомірними дій посадових осіб, при винесенні акту камеральної перевірки від 17 травня 2018 року щодо несвоєчасної подачі податкової декларації платника єдиного внеску за перший квартал 2018 року, визнання акту перевірки від 17 травня 2018 року неправомірним, - відмовити у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 04 грудня 2018 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 10 грудня 2018 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.