Рішення № 78491701, 07.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 р. Справа№0540/9680/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Макіївський завод металевих конструкцій» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0014374207 від 11.07.2018 року у сумі 50365,58 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Макіївський завод металевих конструкцій» (далі за текстом – ПАТ «Макіївський ЗМК», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі – ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення №0014374207 від 11.07.2018 року, яким визначено суму штрафу з земельного податку у розмірі 50365,58 грн. (20%), надалі за текстом – Спірне ППР.

Позов обґрунтований тим, що на думку позивача податковим органом неправомірно застосовані штрафні санкції у розмірі 20% у сумі 50 365,58 грн. за несвоєчасно сплачені грошові зобов’язання з плати земельного податку за жовтень-грудень 2014 року та за січень-вересень 2015 року, виявлені під час проведення камеральної перевірки, оскільки уточнюючою податковою декларацією податкові зобов’язання з плати за землю скориговані до «-», а тому відсутні факти несвоєчасної сплати вказаного податкового зобов’язання. Тим більш, позивача було звільнено від сплати за користування земельною ділянкою комунальної власності за період з 14.04.2014 року по червень 2016 року, оскільки товариство знаходиться у зоні проведення АТО. Крім того, позивач з 01.01.2014 року та на теперішній час не має оформленою у встановленому порядку у користуванні або у власності земельної ділянки у м. Артемівську (м. Бахмут Донецької області). У зв’язку з наведеним позивач вважає Спірне ППР незаконним та необґрунтованим, а тому просить у судовому порядку його скасувати.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п’ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

25 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позов, у якому зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем своєчасності сплати земельного податку з юридичних осіб, а отже відповідач мав правові підстави для застосування штрафних санкцій у розмірі 20% у сумі 50 365,58 грн. Щодо відсутності у позивача зобов’язань зі сплати земельного податку за земельні ділянки з причини неоформленої в установленому порядку у користуванні або у власності земельної ділянки у м. Артемівську (Бахмуті) відповідач зазначив, що у власності ПАТ «МЗМК» знаходиться майновий комплекс, розташований за адресою: м. Бахмут, вул. Сибірцева, 3, право власності на який набуто згідно договору купівлі-продажу комплексу від 29.04.2011 року, державна реєстрація прав здійснена 16.06.2011 року за №9703682. Крім того, позивачу було відмовлено у поданні уточнюючих податкових декларацій і він не оскаржував рішення щодо невизнання податковою звітністю уточнюючих декларацій з плати за землю, поданих до Бахмутської ОДПІ 15.12.2015 року.

Таким чином, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Макіївський завод металевих конструкцій», відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстроване 22.12.1997 року, 09.08.2005 року за адресою: 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, 3, номер державної реєстрації №1 273 120 0000 002723 (а.с. 7).

29 квітня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством Артемівський завод «ДОРІНДУСТРІЯ» (Продавець) та Публічним акціонерним товариством «Макіївський завод металевих конструкцій» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу комплексу, розташованого за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. О.Сибірцева, буд. 3, на земельній ділянці загальною площею 11,6230 га, кадастровий № 1410300000:00:022:0177 (а.с.46-49).

28 січня 2014 року позивачем до податкового органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, якою було визначено річну суму земельного податку на 2014 рік в розмірі 217 617,43 грн., щомісячно до сплати за період з січня по листопад – 18 134,79 грн., за грудень – 18 134,74 грн. Факт відправлення вказаної декларації відповідачу підтверджується Квитанцією № 2 від 28.01.2014 року (а.с.20-22).

23 листопада 2015 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік, зменшено зобов'язання на загальну суму 54 404,32 грн., а саме: відображення, як нараховано до зменшення податкового зобов'язання по земельному податку на 2014 рік за період жовтень-листопад – 18 134,79 грн., за грудень – 18 134,74 грн. Факт відправлення підтверджується Квитанцією № 2 від 23.11.2015 року (а.с.23-26).

За 2015 рік позивач подав звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій самостійно визначив плату за землю з юридичних осіб до сплати в сумі 274 721,23 грн.

15 грудня 2015 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, зменшено зобов'язання на загальну суму 274 721,23 грн., а саме: відображення, як нараховано до зменшення податкового зобов'язання по земельному податку на 2015 рік за період січень-листопад – 22 893,44 грн., за грудень – 22 893,44 грн. Факт відправлення підтверджується Квитанцією № 2 від 15.12.2015 року (а.с. 27-29).

У відомості про наявні земельні ділянки (додаток 1 до Податкової декларації) позивачем зазначена земельна ділянка за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. О.Сибірцева, буд. 3, загальною площею 11,6230 га, документ, підтверджуючий право власності – договір купівлі-продажу комплексу від 29.04.2011 року (а.с. 30).

Зазначені суми самостійно визначених платежів з з земельного податку за 2014 і 2015 роки щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці позивача (а.с.58-81).

21 червня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб за жовтень-грудень 2014 року, січень-вересень 2015 року Публічного акціонерного товариства «Макіївський завод металевих конструкцій». За результатами перевірки складено акт № 98/05-99-42-07/01412265 від 21.06.2018 року, яким встановлено несвоєчасність сплати самостійно визначеного грошового зобов’язання, відповідальність платника передбачена пунктом 126.1 статті 126 розділу ІІ Податкового кодексу України (а.с. 11-13).

27 червня 2018 року позивач надав до контролюючого органу заперечення на акт камеральної перевірки від 21.06.2018 року, на які 09.07.2018 року надана відповідь за №28818/10/05-99-42-07 щодо розгляду заперечень, в якій зазначено, що висновки акту камеральної перевірки з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з земельного податку ПАТ «МЗМК» за період 2014-2015 років відповідають вимогам діючого законодавства та залишаються без змін (а.с. 14-19).

11 липня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки сформовано податкове повідомлення – рішення № НОМЕР_1 за затримку сплати суми грошового зобов’язання з земельного податку з юридичних осіб у сумі 251 827,79 грн., яким зобов’язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 50 365,58 грн. (а.с.8).

Наведені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Наведена норма кореспондуються з приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 54 Податкового кодексу України (далі за текстом – ПК України), за якими платник податків зобов’язаний, в тому числі, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

У відповідності до статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Отже, позивач зобов'язаний сплачувати визначені в поданих податкових деклараціях узгоджені податкові зобов'язання.

Разом з цим, відповідно до п. 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Приписами п.102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, позивач має право подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації в передбачений законодавством строк.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем додержано визначений законодавством строк подання уточнень до декларацій за 2014 і 2015 роки ( уточнення за 2014 рік подані 23.11.2015 року, за 2015 рік – 15.12.2015 року).

Як слідує з положень підпункту 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Разом з цим, у випадку не сплати узгодженої суми податкового зобов’язання протягом строків, визначених цим Кодексом, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (підпункт 126.1 ст. 126 ПК України).

Таким чином, підставою для притягнення платника податків до відповідальності є юридичний факт вчинення останнім податкового правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Приймаючи до уваги, що сума земельного податку з юридичних осіб протягом спірного періоду часу (жовтень-грудень 2014 року та січень-вересень 2015 року) позивачем скоригована в уточнюючому розрахунку, за яким сума плати за землю склала «-», відсутні правові підстави для притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу за приписами підпункту 126.1 ст. 126 ПК України, оскільки за таких обставин відсутній факт несвоєчасної сплати податкового зобов’язання.

Разом з тим, 02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Отже, платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, від сплати земельного податку з юридичних осіб з 14 квітня 2014 року.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати земельного податку та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

30 жовтня 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з яким до зазначених населених пунктів належало м. Артемівськ.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079» м. Артемівськ, також віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та протягом жовтня-грудня 2014 року та за січня-вересня 2015 року здійснював свою господарську діяльність у населеному пункті, на території якого здійснювалась антитерористична операція, на позивача поширюється приписи ст. 6 Закону № 1669-VII щодо звільнення від сплати земельного податку з юридичних осіб.

Разом з тим, суд не приймає посилань позивача на те, що він з 01.01.2014 року та на теперішній час не має оформленою у встановленому порядку у користуванні або у власності земельної ділянки у м. Артемівськ (Бахмут), оскільки у власності ПАТ «МЗМК» знаходиться майновий комплекс, розташований за адресою: м. Бахмут, вул. Сибірцева, 3, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29.04.2011 року, витягом про державну реєстрацію прав, витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які наявні в матеріалах справи, а також самостійно зазначав її наявність у відомості про наявні земельні ділянки (додаток 1 до Податкової декларації) (а.с. 43, 45-49).

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи, а отже підлягає скасуванню.

На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, а також необґрунтовано, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, визначений позивачем.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 1 762,00 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Макіївський завод металевих конструкцій» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0014374207 від 11.07.2018 року у сумі 50365,58 грн. – задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0014374207 від 11 липня 2018 року про нарахування Публічному акціонерному товариству «Макіївський завод металевих конструкцій» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50 365,58 грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39406028; місцезнаходження: 87526, Донецька область, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114) на користь Публічного акціонерного товариства «Макіївський завод металевих конструкцій» (ЄДРПОУ 01412265, місцезнаходження – 84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. О. Сибірцева, 3) понесені судові витрати з судового збору у розмірі 1 762,00 грн.

Судове рішення складено та підписано 07 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Чучко В.М.