Рішення № 78491629, 11.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 р. Справа№200/10134/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Синиці М.І.

за участю сторін:

позивача: не з’явився,

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

08 жовтня 2018 року позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 21011, Держава Ізраїль, АДРЕСА_1), звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) про визнання протиправними дії щодо відмови у поновленні пенсії за віком, зобов’язання поновити виплату пенсії за віком з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017р.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач виїхала з України на постійне проживання до Держави Ізраїль, де 22.06.2001 року була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. З цього часу виплату пенсії позивачу було припинено. Представником позивача, що діє на підставі нотаріальної довіреності поштою було направлено до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заяву про поновлення виплати пенсії позивачу, однак відповідач незаконно відмовив йому у цьому, чим позбавив передбачених законодавством гарантій.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заява подана ОСОБА_2 та документів, які підтверджують, що вона є законним представником ОСОБА_1 до управління не надано. Щодо вимоги позивача провести відновлення виплати пенсії за віком із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017р. зазначають, що обов’язковою умовою для проведення перерахунку пенсії з 01.10.2017 року є наявність в матеріалах пенсійної справи одержувачів пенсії даних про розмір заробітної плати. У зв’язку з тим, що у управління відсутні пенсійна справа позивача, а також дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду в частині визначення права на перерахунок пенсії, вважають позовні вимоги в цій частині передчасними.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 06.11.2018 року.

06.11.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву на 22.11.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року витребувано у відповідача копію пенсійної справи ОСОБА_1. Судове засідання відкладено на 11.12.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 21011, Держава Ізраїль, АДРЕСА_1), громадянин України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон КС 642511, виданий органом 0501, 22 листопада 1999 року дійсний до 22.11.2019 року, перебуває на обліку в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки. (а.с.10-11).

Виплата пенсії припинена в 2001 році у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до іншої країни.

14 лютого 2018 року представником позивача за нотаріально посвідченою довіреністю було направлено поштою до Маріупольського об’єднаного управлінні Пенсійного фонду України Донецької області заяву про поновлення виплати пенсії позивачу разом з нотаріально посвідченою копією паспорта позивача, копією довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, нотаріально посвідчену копію довіреності представника, копію паспорта представника. (а.с. 12-14).

Приватним нотаріусом посвідчено підпис ОСОБА_1 26.02.2018 року, що підтверджується сертифікацією підпису 124/2/2018 та завірено апостилем від 27.02.2018 року за номером 41874/1. (а.с.22)

Листом від 20.07.2018 №4251/34-1/02 відповідач повідомив представника позивача про те, що поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде проведено при особистому поданні заяви та надання документу про проживання (реєстрацію) на території України. (а.с.19).

Отже, на думку відповідача, позивачем не дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії.

Однак, не погоджуючись із вказаними діями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законі України "Про пенсійне забезпечення", якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

Відповідно до частин першої статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону № 1058, виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058, у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону N 1058-IV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону № 1058-IV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону N 1058-IV держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсії громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регулюється нормами Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування".

Як встановлено статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що ОСОБА_1 як громадянка України незалежно від країни свого проживання вправі користуватися конституційними правами, в тому числі й правом на пенсійне забезпечення.

З приводу доводів відповідача, що представник позивача, який діє на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не має законних повноважень передавати до органу Пенсійного фонду заяву позивача про поновлення виплати пенсії, підписану представником позивача, суд зазначає наступне.

Позивач є особою дуже похилого віку, який проживає у Державі Ізраїль, не може особисто вручити відповідачу свою заяву, а тому він, скориставшись своїм конституційним та законним правом, уповноважив свого представника, на підставі нотаріальної довіреності, передати відповідачу його особисту заяву та інші документи, необхідні для виплати пенсії.

Абзацом 6 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства.

Отже, чинним законодавством передбачено, що письмові заяви громадян можуть бути передані до відповідного органу через уповноважену ним особу.

Більш того, відповідно до ст. 18 цього ж Закону, прямо передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою, має право користуватися послугами адвоката, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином, враховуючи те, що повноваження представників позивача оформлені відповідно до ст. ст. 244, 245 ЦК України, відповідною довіреністю з печаттю та апостилем, позивач подав заяву через свого представника у відповідності до діючого законодавства.

А відтак, немає жодних підстав стверджувати, що представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, не мав права передати відповідачу заяву позивача про поновлення виплати пенсії.

Посилання відповідача на відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 в Маріупольському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як на підставі неможливості поновити виплату пенсії позивачу, суд вважає не обґрунтованою, оскільки станом на час звернення представника позивача до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, останній не позбавлений як права так і можливості витребувати пенсійну справу для поновлення виплати пенсії позивачу на підставі матеріалів пенсійної справи.

Згідно п. 4-3 розд. ХV «Прикенцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України №2148-VIII від 03.10.2017 р. з 01 жовтня 2017 року перераховується із застосуванням середньої заробітної плати (доходи) в України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.

Оскільки, пенсію позивачу було призначено до набрання чинності законом №2148-VIII від 03.10.2017 року, вказаним у вищезазначеним нормі, то позивач має право на автоматичний перерахунок пенсії при її поновленні, а тому такі вимоги не є передчасними, оскільки таке право настає разом із правом позивача на поновлення пенсії.

З огляду на зазначене, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за віком з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017р.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень - Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 21011, Держава Ізраїль, АДРЕСА_1) до Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) про визнання протиправними дії щодо відмови у поновленні пенсії за віком, зобов’язання поновити виплату пенсії за віком з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017р. – задовольнити.

Визнати протиправними дії Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у поновленні пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 21011, Держава Ізраїль, АДРЕСА_1) з 19 квітня 2018 року за документами пенсійної справи із застосуванням підвищень та перерахунків, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищень пенсій №2148-VІІІ від 03.10.2017р.

Стягнути з Маріупольського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, буд. 27 А) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: 21011, Держава Ізраїль, АДРЕСА_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 80 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 грудня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.