Рішення № 78491167, 11.12.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року справа № 810/4348/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення компенсації податку на доходи з фізичних,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2018 р. до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області (далі - відповідач 1), Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач 2) про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 щодо невиплати позивачу грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО);

- стягнення з відповідача 1 на користь позивача компенсації ПДФО у сумі 82 376 грн 97коп.;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо невиплати позивачу грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум ПДФО;

- стягнення з відповідача 2 на користь позивача компенсації ПДФО у сумі 7788 грн 93 коп. (а.с. 2-11).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами 1, 2 при звільненні позивача, незаконно було утримано з сум, які підлягали виплаті, ПДФО у сумі 82 376 грн 97 коп. та 7788 грн 93 коп. відповідно. Стверджує, що згідно з вимогами п. 168.5 ст. 168 ПК України на його користь підлягає стягненню повна компенсація втрат такого доходу (а.с. 2-11).

Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що згідно з листа ДФС України від 17 травня 2016 р. № 8295/5/99-99-13-02-03-16 порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом 4 ПК України, в якому не передбачено звільнення від оподаткування ПДФО грошового забезпечення, одержаного військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, які проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою. Крім того, зазначив, що відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2014 р. № 44 (далі - Порядок № 44) передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції Національного антикорупційного бюро (а.с. 40-42).

Відповідач 2 позов не визнав, подав до суду відзив, в якому у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що суму ПДФО було утримано на підставі листа ДФС України від 17 травня 2016 р. № 8295/5/99-99-13-02-03-16. Крім того, зазначив, що з 4 грудня 2017 р. позивач був звільнений з посади та податкової міліції, а отже, на нього не поширюються пільги щодо виплати компенсації за утриманий ПДФО, які існують для працівників податкової міліції (а.с. 48-50).

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою названого суду від 5 грудня 2018 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 5 грудня 2018 р. представники сторін подали до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин та на підставі вимог ч. 3 ст. 194 КАС України суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що:

- у період з 21 січня 2016 р. по 31 серпня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 1 на посаді начальника штабу оперативного управління;

- у період з 1 вересня 2017 р. по 29 жовтня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 2 на посаді начальника відділу оперативного реагування чергової частини оперативного управління;

- у період з 30 жовтня 2017 р. по 8 грудня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 1 на посаді начальника штабу оперативного управління.

Наказом відповідача 2 від 4 грудня 2017 р. № 831-о "Про звільнення ОСОБА_1." позивача було звільнено з займаної посади та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 пп. б Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 (через хворобу). Крім того, п. 2 названого наказу було наказано відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393 (далі - Постанова № 393) виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вислуга років для виплати грошової допомоги складає 20 років (далі - наказ № 831-о) (а.с. 51).

Згідно з довідкою про заробітну плату від 6 серпня 2018 р. № 2557/10/10-06-05-25, виданої відповідачем 1, у період з січня по грудень 2017 р. позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 457 679 грн 78 коп., з якої, зокрема, було утримано ПДФО на загальну суму 82 376 грн 97 коп. (а.с. 21).

Крім того, відповідно до довідки про заробітну плату від 6 серпня 2018 р. № 10-36-05-20/273, виданої відповідачем 2, у період з вересня по листопад 2017 р. позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 43 271 грн 84 коп., з якої, зокрема, було утримано ПДФО на загальну суму 7788 грн 93 коп. (а.с. 22).

При цьому, як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, вказана сума утриманого ПДФО не була виплачена (компенсована) позивачу одночасно із виплатою йому грошового забезпечення.

У зв'язку з тим, що позивач вважає таку бездіяльність відповідачів 1,2 протиправною, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 р. № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), ПК України.

Відповідно до вимог ст. 353 ПК України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Згідно з вимогами ст. 356 ПК України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені ст.ст. 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ (ст. 367 ПК України).

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби врегульовано Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (далі - Порядок).

Згідно з вимогами п. 2 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально - виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.п. 3-5 Порядку № 44).

При цьому, вимогами п. 6 цього Порядку встановлено, що територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналогічна норма закріплена у п. 168.5 ст. 168 ПК України, якою передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Аналіз наведених норм свідчить, що громадяни України які є особами рядового і начальницького складу, зокрема, податкової міліції, одночасно з виплатою грошового забезпечення мають право на отримання грошової компенсації (відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби) у розмірі фактично сплаченого ПДФО (що утримується з доходів такої категорії громадян) та в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених основними розпорядниками коштів у Державному бюджеті України.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

Як вже зазначалося, позивач проходив службу у період:

- з 21 січня 2016 р. по 31 серпня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 1 на посаді начальника штабу оперативного управління;

- з 1 вересня 2017 р. по 29 жовтня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 2 на посаді начальника відділу оперативного реагування чергової частини оперативного управління;

- з 30 жовтня 2017 р. по 8 грудня 2017 р. позивач проходив службу у відповідача 1 на посаді начальника штабу оперативного управління.

Наказом відповідача 2 від 4 грудня 2017 р. № 831-о "Про звільнення ОСОБА_1." позивача було звільнено з займаної посади та податкової міліції в запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 пп. б Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 р. № 114 (через хворобу). Крім того, п. 2 названого наказу було наказано відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" від 17 липня 1992 р. № 393 (далі - Постанова № 393) виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Вислуга років для виплати грошової допомоги складає 20 років (далі - наказ № 831-о) (а.с. 51).

Згідно з довідкою про заробітну плату від 6 серпня 2018 р. № 2557/10/10-06-05-25, виданої відповідачем 1, у період з січня по грудень 2017 р. позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 457 679 грн 78 коп., з якої, зокрема, було утримано ПДФО на загальну суму 82 376 грн 97 коп., в тому числі: у січні 2017 р. - 1272 грн 48 коп.; у лютому 2017 р. - 1946 грн 43 коп.; у березні 2017 р. - 1888 грн 65 коп.; у квітні 2017 р. - 4110 грн 46 коп.; у травні 2017 р. - 1780 грн 95 коп.; у червні 2017 р. - 1883 грн 01 коп.; у липні 2017 р. - 2239 грн 49 коп.; у серпні 2017 р. - 2056 грн 00 коп.; у вересні 2017 р. - 2394 грн 00 коп.; у жовтні 2017 р. - 55 грн 19 коп.; у листопаді 2017 р. - 5231 грн 53 коп.; у грудні 2017 р. - 57518 грн 78 коп. (а.с. 21).

Крім того, відповідно до довідки про заробітну плату від 6 серпня 2018 р. № 10-36-05-20/273, виданої відповідачем 2, у період з вересня по листопад 2017 р. позивачу було нараховано заробітну плату на загальну суму 43 271 грн 84 коп., з якої, зокрема, було утримано ПДФО на загальну суму 7788 грн 93 коп., у тому числі: у вересні 2017 р. - 663 грн 59 коп.; у жовтні 2017 р. - 3893 грн 24 коп.; у листопаді 2017 р. - 3232 грн 10 коп. (а.с. 22).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 р. № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України).

Відповідно до вимог абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 р. №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Тобто, на день виключення зі списків особового складу військової частини звільненому з військової служби військовослужбовцю має бути виплачено грошове забезпечення у повному обсязі.

Як убачається з ст. 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Згідно з Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 р. № 333, видатки на її виплату здійснюються за кодом «Грошове забезпечення військовослужбовців».

Наведене свідчить, що одноразова грошова допомога при звільненні відповідно до п. 2 наказу № 831-о та компенсація за невикористану відпустку були нараховані у зв'язку з тим, що до звільнення позивач обіймав посаду начальника штабу оперативного управління відповідача (був особою начальницького складу). Отже, сума утриманого ПДФО мала бути спрямована на виплату йому рівноцінної та повної компенсації втрат доходів в сумі утриманого ПДФО.

У судовому засіданні представником відповідачів 1, 2 не оспорювалося те, що утриманий ПДФО на загальну суму 90 165 грн 90 коп. відповідачами 1, 2 не було спрямовано таку ж суму на виплату рівноцінної та повної компенсації та не оспорювалася сума такого утриманого ПДФО.

За цих обставин суд дійшов висновку, що відповідачами 1,2 було допущено протиправну бездіяльність в частині невиплати позивачу грошової компенсації втрат доходів при утриманні ПДФО, а отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1, 2 на користь позивача компенсацію ПДФО у сумі 82 376 грн 97 коп. та 7788 грн 93 коп., судом враховано таке.

Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Враховуючи викладене та з метою дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, а також з урахуванням того, що відповідачами 1, 2 протиправно не було спрямовано на виплату рівноцінної та повної компенсації утриманого ПДФО у сумі 82 376 грн 93 коп. та 7788 грн 93 коп. відповідно до вимог п. 168.5 ст. 168 ПК України, вказані суми підлягають стягненню з відповідачів 1, 2 відповідно на користь позивача.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги посилання відповідачів 1, 2 на лист ДФС України від 17 травня 2016 р. № 8295/5/99-99-13-02-03-16, у якому зазначено, що порядок оподаткування доходів фізичних осіб визначено розділом ІV Кодексу, в якому не передбачено звільнення від оподаткування податком на доходи фізичних осіб грошового забезпечення, одержаного військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, крім сум грошового або майнового утримання чи забезпечення військовослужбовців строкової служби (у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу), передбачених законом, які виплачуються з бюджету чи бюджетною установою (п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) (а.с. 48-50), з огляду на таке.

По-перше, у вказаному твердженні йдеться мова про порядок оподаткування доходів фізичних осіб, а не про порядок відшкодування утриманих сум податку з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.

По-друге, як вже зазначалось, матеріальне та соціально-побутове забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції регулюються спеціальними нормами законодавства, а саме встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, зокрема, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, врегульовано Порядком № 44.

Цим Порядком, зокрема, передбачено, виплату грошової компенсації громадянам України, які є особами рядового і начальницького складу податкової міліції, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби (п. 2 Порядку № 44).

При цьому, суд звертає увагу, що дана норма також зазначена у названому листі ДФС України № 8295/5/99-99-13-02-03-16.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити, що листи - це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз'яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не містять правових норм.

Тобто, лист ДФС України № 8295/5/99-99-13-02-03-16 не є рішенням органу виконавчої влади, не відносяться до регуляторних актів та носить лише інформаційний характер, а отже, не може застосовуватися у діяльності відповідачів 1, 2 як обов'язковий та беззаперечний документ.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого не було зроблено відповідачем.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС Україна при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів 1,2 пропорційно задоволених позовних вимог - 1528 грн 57 коп. та 782 грн 63 коп. відповідно.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб.

Стягнути з Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб у сумі 82 376 (вісімдесят дві тисячі триста сімдесят шість) грн 97коп.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб.

Стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб у сумі 7788 (сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) грн 93 коп.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн 57 коп.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Київській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 782 (сімсот вісімдесят дві) грн 63 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.