Ухвала суду № 78491044, 12.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

12 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3919/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Луганської області Сєвєродонецьку (далі - позивач) до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 57598054 від 06 листопада 2018 року та скасувати зазначену постанову.

Ухвалою суду від 28 листопада 2018 року відмовлено управлінню Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови, залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду: документ про сплату судового збору в розмірі 1762,00 грн, клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду разом з відповідними обґрунтуваннями та доказами.

Зазначену вище ухвалу отримано позивачем 03 грудня 2018 року, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення.

10 грудня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду позивачем надано суду квитанцію про сплату судового збору та клопотання надійшов уточнений адміністративний позов з додатками та клопотання про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. В обґрунтування поновлення строку звернення до суду УПФУ в м. Сєвєродонецьку посилається на Закону України «Про виконавче провадження» та те, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів, а тому позивач вважає, що у разі обчислення строку в робочих днях, то строк звернення до суду не пропущено. Крім того, позивач посилався на велике навантаження спеціалістів юридичного відділу, що пов'язане з необхідністю підготовки відзивів, підготовки апеляційних скарг та касаційних скарг по справам щодо поновлення пенсійних витрат а також те, що в управлінні знаходиться майже 43000 справ ВПО, а тому управлінням і було пропущено строк звернення до суду.

Розглянувши заявлене клопотання суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов'язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 КАС України визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

З аналізу вищевказаних положень суд приходить до висновку, що передбачений пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду необхідно обчислювати саме в календарних днях, оскільки зазначена норма не містить посилання на робочі дні, а Закон України "Про виконавче провадження", на який посилається позивач, прийнятий у часі раніше ніж редакція КАС України, яка діє з 15 грудня 2017 року. Тобто, норми КАС України у даному випадку мають пріорітетне значення.

При вивченні матеріалів позовної заяви, судом встановлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 57598054 від 06 листопада 2018 року отримано позивачем відповідно до штемпелю - 09.11.2018 за вх. № 9401/21, про те, до суду з позовною заявою позивач звернувся лише 21.11.2018, (штемпель на конверті), при цьому останнім днем для подачі позову до суду було 19.11.2018, який був робочим днем, тобто позивач звернувся з пропуском встановленого Кодексом адміністративного судочинства України 10-денного строку звернення до суду у справах зазначеної категорії.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов'язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов'язком для країн, які підписали Конвенцію.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Суд при прийнятті рішення враховує віднесення законодавцем адміністративних справ щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби (ст. 287 КАС України) до категорії термінових адміністративних справ, щодо розгляду яких встановлені скорочені процесуальні строки (зокрема, десять днів на подання адміністративного позову та десять днів на розгляд судом справ цієї категорії).

Позивач пропуск строку звернення до суду вмотивовуєтим, що перебігу цього строку повинен обчислюватись в робочих днях.

Суд критично оцінює дане твердження, тому як пунктом 1 частини 2 ст. 287 КАС України чітко зазначено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області пропущено передбачений Кодексом адміністративного судочинства України десятиденний строк звернення до суду, та на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі, як необґрунтоване, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статі 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами позивачу.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити позивачу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Позовну заяву управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива