Рішення № 78491001, 12.12.2018, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/1108/2018

Справа № 537/4048/18

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.12.2018 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря Яворської А.Г., позивача - ОСОБА_1, представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради - Телятник Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до фізичної особи ОСОБА_3, за участю третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою відповідно до якої просить суд ухвалити рішення, яким визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ним.

Свої вимоги мотивував тим, що він являється батьком малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Матір'ю дитини є ОСОБА_3.

18 вересня 2017 року Крюківським районним судом м. Кременчука на його користь з ОСОБА_3 були стягнуті аліменти на утримання сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

06 листопада 2017 року Крюківським районним судом м. Кременчука шлюб між ним та ОСОБА_3 - розірвано, однак питання про визначення місця проживання дитини по даній справі судом не вирішувалося.

Після припинення стосунків, які притаманні подружжю та після розірвання шлюбу з відповідачкою він разом з малолітнім сином ОСОБА_4 проживає з

адресою: АДРЕСА_1. Мати дитини - ОСОБА_3 проживає окремо від них з дитиною, участі у вихованні сина не приймає та матеріально не допомагає. Син з жовтня 2014 року фактично проживає з ним, тому лише він займається його вихованням та утриманням. Відповідачка веде аморальний спосіб життя, зловживе алкогольними напоями, під час зустрічі з дитиною ображає її та знущається над нею. Аліменти, які стягнуті на утримання сина відповідач не сплачує. Їх син навчається у першому класі Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Усі питання щодо забезпечення навчанні та виховання сина вирішуються виключно ним, відповідачка у шкільному житті сина не бере. Його зверненням до органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо визначення місця проживання дитини з ним було задоволено. Не дивлячись на те, що ОСОБА_3, під час розгляду питання про визначення комісією з питань захисту прав дітей місця проживання дитини - не заперечувала, наразі ситуація змінилась. Так, під час зустрічей з сином, відповідачка заявляє, що бажає забрати дитину. Такі обставини змушують його звернутися до суду з позовом про визначення місця проживання, адже відповідачка продовжує зловживати спиртними напоями, підтримає стосунки з особами, які зловживають спиртними напоями, не працюють та займаються бродяжництвом.

Вважає, що інтереси їх з відповідачем малолітнього сина ОСОБА_4, 2011 року народження, будуть якнайкраще забезпечені, якщо його місце проживання буде визначене на рішенням суду з ним, як з його батьком.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, що зазначені в позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, завчасно подала до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1, просить справу розглядати без її участі.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради - Телятник Н.І. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Згідно ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач визнала позов і таке визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то суд підстав для відмови у прийнятті визнання відповідачем позову не вбачає та вважає за необхідне ухвалити рішення про задоволення позову, оскільки для того наявні законні підстави.

Розглянувши справу, вислухавши пояснення позивача та представника третьої особи, безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні сторони з 21 грудня 2007 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 06 листопада 2017 року.

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданого Автозаводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області 09 червня 2011 року, де зазначено, що батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_1, а матір'ю - ОСОБА_3.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ст..141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Ст..14 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Ст. 3 ч.1 «Конвенції про права дитини», яка прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року передбачено, що у усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналогічне відображено в ч.8 ст. 7 СК України, де вказано, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

У ст. 9 ч.1 «Конвенції про права дитини», яка прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст..160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а ч.1 ст..161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст..161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини, яка прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.

«Конвенція про права дитини», яка прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року та ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року є міжнародним договором, приєднавшись до якого в 1991 році, Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція - частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов'язкове. Вона ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації прав дитини, і розвиває її положення, встановлюючи зобов'язання для країн-учасниць.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини.

Сімейним законодавством визначено, що при вирішенні спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного із них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні малолітня дитина сторін - ОСОБА_1 проживає з батьком - позивачем по справі.

18 вересня 2017 року суддею Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 30.03.2018 року звернувся до органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області з заявою про надання суду висновку для розв'язання спору щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно характеристики наданої директором Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Кременчуцької міської ради ОСОБА_4 навчається я в ЗОШ № 19 з 01.09.2017 року. Належну увагу навчанню та вихованню сина приділяє тільки батько ОСОБА_1. Мати ОСОБА_3 у шкільному житті дитини не бере участі. З класним керівником спілкується виключно батько.

Відповідно до повідомлення наданого КНМП «Центр первинної медико - санітарної допомоги №1» м. Кременчука 07.11.2018 року за вих..№1172/10-1, дитина ОСОБА_4 перебуває на обліку в амбулаторії ЗПСМ №5 КНМП «ЦПМСД №1» м. Кременчука. На диспансерному обліку не перебуває. Турбується про дитину та виконує рекомендації лікарів батько.

Відповідно до акту обстеження житлово - побутових умов від 10.04.2018 року, малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1, де житлово-побутові умови для дитини створені належним чином. Під час бесіди малолітній ОСОБА_4 виявив бажання в подальшому проживати разом з батьком.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №681 від 04.096.2018 року «Про затвердження висновку щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4», затверджено висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, а також те, що на даний час дитина проживає разом з позивачем, має особисту прихильність до батька, за місцем проживання дитини створені всі умови для дитини, позивачем доведено, що виходячи з сукупності матеріальних, морально - психологічних, етичних та інших факторів, малолітньому ОСОБА_4 буде більш комфортно проживати разом з ним, а також те, що відповідач ОСОБА_3 не заперечує проти визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом з позивачем, то суд приходить до висновку, що в найкращих інтересах малолітньої дитини місце проживання останнього необхідно визначити з батьком - позивачем по справі ОСОБА_1, а тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 10, 12, 258, 259, 263 - 268 ЦПК України, ст.3, 15, 16 ЦК України, ст.ст.18, 160, 161 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_6, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП: НОМЕР_2), за участю третьої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (39600 Полтавська область м.Кременчук площа Перемоги, 2, ЄДРПОУ:04057287), про визначення місця проживання малолітньої дитини - задовольнити.

Місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити із батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 12 грудня 2018 року.

Суддя: