Ухвала суду № 78490947, 30.11.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 30.11.2018

Справа № 320/7051/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у

складі: головуючого судді - Редько О.В.,

за участі секретаря – Колеснікової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мелітополі Запорізької області цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, заінтересована особа: ОСОБА_3, суд

ВСТАНОВИВ:

Скаржник ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на неправомірні дії державного виконавця, в якій просить суд винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду про вселення ОСОБА_3, скасувати п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року, яким з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.

Скаржник ОСОБА_1 в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що на виконанні у державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження ВП №54634694 про усунення перешкод в користування шляхом вселення ОСОБА_3 у будинок №142 по вул. Інтеркультурна, м. Мелітополь на підставі виконавчого листа, виданого Мелітопольським міськрайонним судом по справі №320/4598/16-ц.

11.09.2017 року скаржник ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року в якій Державний виконавець п.2 постанови надає їй право протягом 10 днів добровільно виконати рішення суду.

21.09.2017 року скаржник ОСОБА_1 подала начальнику Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби письмові заяву про добровільне виконання рішення суду протягом 10 днів, просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним виконанням рішення суду про вселення ОСОБА_3, скасувати п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року, яким стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 6400,00 грн.

У підтвердження добровільного виконання рішення суду скаржник ОСОБА_1 додала акт про добровільне вселення ОСОБА_3 26.08.2017 року о 12.30 у присутності свідків: ОСОБА_4, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Однак, державний виконавець, незважаючи на добровільне виконання рішення суду божника стягнула з ОСОБА_1 кошти на користь Мелітопольського міськрайонного відділу ВДВС у розмірі 6400,00 грн.

Отже скаржник ОСОБА_1 вважає, що державний виконавець був упередженим, наперед визначився із тим, що буде здійснювати стягнення виконавчого збору незважаючи на те, що рішення виконано до відкриття виконавчого провадження. Такі дії призвели до порушення прав стягувача у вигляді стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 6400,00 грн.

Скаржник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримала, просила її задовольнити в повному обсязі.

Державний виконавець Кружнова Я.А. у судове засідання не з’явилась, суду надала заяву про розгляд скарги за її відсутності, просить відмовити в її задоволенні на, що надала письмові заперечення.

У своїх запереченнях державний виконавець Кружнова Я.А. зазначила, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», п.2 ч.5 ст.26 якого передбачено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Державний виконавець не погоджується з тим, що боржник має бути звільнений від сплати виконавчого збору через те, що ним добровільно було виконано рішення, адже добровільного виконання рішення не відбулося, так як після спливу встановленого для добровільного поконання рішення суду державним виконавцем було здійснено вихід за адресою: м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, 142, для перевірки виконання рішення, про що було складено акт державного виконавця від 26.09.2017 року. Згідно цього акту державний виконавець зазначила, що станом на 26.09.2017 року боржник не вселений за вищезазначеною адресою, речі боржника відсутні. 06.10.2017 відбулося примусове вселення стягувача, про що відповідно був складний акт державного виконавця. Зауважень від боржника не надходило. Акт не оскаржувався. 13.10.2017 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №54634694 на підставі пункту 9 статті 39 (повне фактичне виконання, боржником зобов'язання за виконавчим документом) Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі частини 3 статті 40 Закону України виведено стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Оскільки державним виконавцем застосовувалися заходи примусового виконання рішень, передбачені статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження», відсутні підстави для скасування п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№54634694 від 06.09.2017.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням розглядати скаргу за його відсутності. Проти задоволення скарги заперечує. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 рішення суду добровільно не виконала, він намагався вселитися у будинок, проте вона його не впустила, в наслідок чого він неодноразово змушений був звернутися до поліції.

Відповідно до ч.2 ст. 450 ЦПК України неявка сторін які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вислухавши пояснення скаржника ОСОБА_1А, дослідивши матеріали скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом було встановлено, що 06.09.2017 року державним виконавцем Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №54634694 про усунення перешкод в користування шляхом вселення ОСОБА_3 у будинок №142 по вул. Інтеркультурна, м. Мелітополь на підставі виконавчого листа, виданого Мелітопольським міськрайонним судом по справі №320/4598/16-ц /а.с.5/.

Винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року, пунктом 3 якої стягнуто з боржника – ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

11.09.2017 року скаржник ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року в якій Державний виконавець п.2 постанови надає їй право протягом 10 днів добровільно виконати рішення суду про вселення ОСОБА_7

21.09.2017 року ОСОБА_1 подала начальнику Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби письмові заяву про добровільне виконання рішення суду протягом 10 днів, просила винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з фактичним повним виконанням рішення суду про вселення ОСОБА_3 та скасувати п.3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2017 року, яким стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн. /а.с.7/.

Крім того, державний виконавець 26.09.2017 року виїхала за адресою: вул. Інтеркультурна, 142, м. Мелітополь, але не перевірила виконання рішення суду боржником щодо вселення стягувача. Натомість не зрозуміло навіщо державний виконавець 26.09.2017 року перевірила вселення боржника та наявність речей боржника, а не стягувача, зазначивши про це в акті.

Із акту державного виконавця від 26.09.2017 року вбачається, що містяться письмові зауваження: «я не згода з твердженням, що ОСОБА_3 не вселений, ключ від вхідної двері він має, доступ до будинку у нього вільний, власні речі в будинку є і він навмисно не ввозить речі, які б могли спростувати його твердження», на що також державний виконавець належної уваги не звернув, оцінки не надав /а.с.4/.

Акт державного виконавця від 26.09.2017 року був складений у присутності понятих ОСОБА_8, ОСОБА_9, у присутності осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та підписаний ними. Слід зауважити, що понятий ОСОБА_8 був допитаний у якості свідка за цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_11 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом та вселення. Свідок ОСОБА_8 надавав покази у якості свідка з боку позивача, а отже, він не є неупередженою особою з огляду на ч.3 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження», тому не може бути понятим.

У акті державного виконавця від 06.10.2017 року, складаному у присутності понятих ОСОБА_12, ОСОБА_13, у присутності осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_14, стягувача ОСОБА_3, зазначено, що ОСОБА_3 вселений за адресою: будинок 142 вул. Інтеркультурна, речі занесено. Однак, державний виконавець не зазначила в чому полягало примусове виконання рішення суду про вселення, які дії перешкоджали вселенню стягувача. Відповідно до ч.4 ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Тому не можна вважати вселення 06.10.2017 року примусовим без дотримання державним виконавцем зазначених вимог закону.

У підтвердження добровільного виконання рішення суду скаржниця додала акт про добровільне вселення ОСОБА_3 26.08.2017 року о 12.30 у присутності свідків: ОСОБА_4, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Отже, боржник ОСОБА_1 добровільно самостійно виконала рішення суду про вселення ОСОБА_3 26.08.2017 року о 12.30, тобто до відкриття виконавчого провадження, зазначивши, що ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житловим будинком №142 по вул. Інтеркультурній, м. Мелітополь не чинилися, він має безперешкодний доступ до будинку по вул. Інтеркультурна, 142, м. Мелітополь.

Але, державний виконавець проігнорував письмовий доказ боржника щодо добровільного виконання рішення суду.

Отже, суд вважає, що державний виконавець постановою від 06.09.2018 року при відкритті виконавчого провадження (п.3) передчасно стягнула з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

Постановою 13.10.2017 року державний виконавець закінчила виконавче провадження №54634694 на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» однак, необґрунтовано не прийняла до уваги вимоги ч. 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» /а.с.20/.

У результаті постановою від 23.10.2017 року неправомірно звернула стягнення на заробітну плату боржника суму боргу у розмірі 6400 грн., зазначивши, в обґрунтування цієї постанови, що в Мелітопольському міськрайонному відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області перебуває виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 загальної суми заборгованості у розмірі 6400 грн. У чому полягає заборгованість ОСОБА_1 перед Мелітопольським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області державний виконавець не обґрунтувала.

Суд приходить до висновку, що дії державного виконавця Кружнової Я.А. незаконні, оскільки державним виконавцем не дотримано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов’язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, не направлено письмове повідомлення про перевірку виконання рішення суду, про примусове виконання рішення суду, неправомірно стягнуто кошти, не зазначено в чому полягала перевірка фактичного виконання рішення суду, державним виконавцем не перевірено добровільне виконання рішення суду про вселення.

Державним виконавцем не спростовані неправомірні дії у своїх запереченнях, а тому суд вважає незаконними та необґрунтованими дії державного виконавця стягнення з боржника виконавчого збору за примусове виконання рішення суду про вселення стягувача у розмірі 6400 грн.

У зв’язку з тим, що державний виконавець не перевірила добровільне виконання рішення суду ОСОБА_1 26.09.2017 року і фактично не провела примусового виконання рішення суду про вселення ОСОБА_3 06.10.2017 року, але стягнула постановою з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн. - є неправомірним.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Порядок оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця також визначений ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.9 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев’ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1,2,3, ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ст.67 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача.

Крім того, при постановленні ухвали суд приймає до уваги роз`яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в п. 18 постанови № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах». Виходячи зі змісту ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Так як примусове виконання рішення про вселення відбувається лише у разі невиконання його в добровільному порядку, а оскільки в судовому засіданні було встановлено, що державним виконавцем Кружновою Я.А. допущена неправомірна дія у виконавчому провадженні № 54634694 у вигляді не проведення перевірки добровільного виконання рішення суду, здійснивши стягнення з ОСОБА_1 судового збору у розмірі 6400 грн., тому суд вважає, що скарга ОСОБА_1 в цій частині обґрунтована і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, ст.ст. 26, 27, 29, 39, 40, 63, 67 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

ВИРІШИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, заінтересована особа: ОСОБА_3 - задовольнити.

Скасувати постанову Державного виконавця Мелітопольського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 від 06.09.2017 року у частині стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 6400 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду: ОСОБА_15