Рішення № 78490389, 03.12.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2018 р. справа № 0940/1392/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

за участю секретаря судового засідання Подольської Т.М.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача: Іванишина В.І., Дем'яніва С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Драгомирчанської сільської ради про визнання протиправними та нечинними рішень сесії Драгомирчанської сільської ради, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 року ОСОБА_4 (надалі- позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Драгомирчанської сільської ради (надалі - відповідач) про визнання протиправними та нечинними рішень сесії Драгомирчанської сільської ради: № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани» та №348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" від 31.01.2017 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення прийнято в порушення положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, оскільки прийняті з не дотриманням процедури їх прийняття, а також, суперечать нормам матеріального права, так як не узгоджуються з положеннями Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про екологічну експертизу» та вимогами Державних санітарних правил. Окрім того, позивач вказав на порушення його законних інтересів, а також конституційних прав, як жителя територіальної громади - села Драгомирчани, в зв'язку з чим просить:

- визнати протиправним та нечинним рішення сесії Драгомирчанської сільської ради № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани від 16.11.2016 року, щодо внесення зміни в графічній частині генерального плану по вул. Шкільна, якою територію громадської забудови частково переведено в територію садибної житлової забудови для учасників АТО"";

- визнати протиправним та нечинним рішення сесії Драгомирчанської сільської ради №348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" від 31.01.2017 року.

Відповідач 04.09.2018 року скористався процесуальним правом подання відзиву на позовну заяву, в якому вимоги адміністративного позову визнав, вказавши на наявність допущення ряду порушень як під час здійснення процедури прийняття оскаржуваних рішень так і в частині їх змісту.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.08.2018 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

В період з 03.09.2018 року по 02.11.2018 року, головуючий по справі суддя Панікар І.В. перебував у щорічній відпустці, у зв`язку з чим, 90-денний строк розгляду справи продовжено на 13 календарних днів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Просив позов зодоволити в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що рішення Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області за № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани" від 16.11.2016 року та рішення № 348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" від 31.01.2017 року прийнято з грубим порушенням законів та підзаконних актів України та при цьому порушують конституційні права та інтереси жителів села Драгомирчани. Зокрема, вказали на те, що оскаржувані рішення, носячи за змістом нормативно-правових характер, регулюють питання внесення змін до генерального плану села Драгомирчани та, як наслідок, унеможливлюють заплановане будівництво, зокрема: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, дитячого дошкільного закладу, пожежного депо, лазні з пральнею, як комунальних проектів створених для жителів територіальної громади. Зазначили, що депутати сільської ради тривалий час самоусуваються від виконання обов'язків щодо прийняття участі у чергових сесіях ради, водночас оскаржувані рішення є наслідком зловживань та лобіювання приватних інтересів, оскільки будівництво комунальних закладів заплановано перенести із визначених генеральним планом 2014 року земельних ділянок на іншу місцевість села, натомість вивільнені землі перевести в територію садибно-житлової забудови та формально надати учасникам АТО. По факту переважна частина земельних ділянок надана депутатам ради. Щодо задоволення позовних вимог не заперечили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

У 2011 році у зв'язку із розробкою нового генерального плану села Драгомирчани, втратив чинність генеральний план 1993 року. Новоствореним генеральним планом передбачено розширення громадського центру села та, як наслідок, першочергове будівництво ЗОШ I-III ступенів на 640 учнів, дитячого дошкільного закладу, спортивного комплексу, реабілітаційного центру та пожежного депо. Окрім того, благоустрій, озеленення, реконструкція та будівництво вулиць, пішохідних доріжок, інженерне облаштування по мірі забудови та ряд інших заходів, направлених на покращення життедіяльності мешканців села (а.с.20-51).

В 2014 та 2016 роках сесією ради вирішено внести локальні зміни до графічної частини генерального плану села (надалі - Зміни №1 та Зміни № 2 відповідно).

Так, внесені Зміни № 2 від 2016 року до генерального плану с. Драгомирчани, затверджені рішенням № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани" від 16.11.2016 року, обгрунтовано тим, що Зміною № 1 від 2014 року до генерального плану с. Драгомирчани передбачено інакшу земельну ділянку для навчального закладу по вул. Нова, а отже потреба в будівництві школи по вул. Шкільна відпала, внаслідок чого, для забезпечення земельними ділянками учасників АТО в с. Драгомирчани для індивідуального житлового будівництва, сесія прийняла рішення про внесення змін в графічну частину генерального плану по вул. Шкільна, у спосіб часткового переведення території громадської забудови в територію садибної-житлової забудови для учасників АТО (а.с.18).

31.01.2017 року сесією Драгомирчанської сільської ради прийнято рішеня за № 348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки", яким затверджено протокол громадського обговорення слухання детально плану території та сам план такої території розміщення дошкільного навчального закладу та садибно-житлової забудови в АДРЕСА_1 Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с. 19).

Згідно змісту інформації наданої Виконавчим комітетом Драгомирчанської сільської ради у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 26.07.2018 року № 3/07 встановлено наступні фактичні обставини:

- через місцеві засоби масової інформації не було розміщено інформації про початок розроблення Зміни № 2 до генерального плану села Драгомирчани і не було визначено строки внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами.

- про проведення громадських слухань щодо виготовлення детального плану території розміщення навчального дошкільного закладу та садибно-житлової забудови в АДРЕСА_1 (які оформлені протоколом від 30.01.2017 року) голові сільської ради села Драгомирчани не було відомо та участі останній у них не брав;

- виконавчим органом Драгомирчанської сільської ради не повідомлялось через місцеві ЗМІ про проведення таких громадських слухань;

- оформлення аналітичного звіту за результатами містобудівного моніторингу до затвердження змін № 2 Генерального плану с. Драгомирчани не відбувалось.

- у Драгомирчанській сільській раді відсутня інформація про погодження з органами, установами та закладами санепідслужби Змін № 2 до генерального плану села Драгомирчани та проекту детального плану території розміщення дошкільного навчального закладу та садибно-житлової забудови в АДРЕСА_1. Також відсутня інформація щодо отримання експертного висновку органів та установ санітарно-епідеміологічної служби за встановленою формою.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, враховує приписи законів, а також підзаконних нормативно-правових актів у відповідних редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, а саме: Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про екологічну експертизу», Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, положеннями Державних санітарних правил.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зокрема, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідно до Конституції України визначено засади організації та діяльності, правовий статус органів місцевого самоврядування.

Так, згідно положень підпунктів 6-10 частини 1 стаття 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; координація на відповідній території діяльності суб'єктів містобудування щодо комплексної забудови населених пунктів; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок; проведення громадського обговорення містобудівної документації.

У відповідності до положень стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Окрім того, територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

У відповідності до вимог статті 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Пунктом 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 25 травня 2011 р. № 555, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно положень статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради та в установлений строк повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами. Строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій. Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється.

Згідно підпунктів 4.1 та 4.11 пункту 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я № 173 від 19.06.1996 року, передбачено, що організація сельбищних територій населених пунктів повинна створити максимально сприятливі умови проживання населення з урахуванням нормативного забезпечення повним набором установ соціального, культурного та побутового обслуговування населення, додержання нормативних показників густоти населення на території житлових кварталів та районів, якості навколишнього середовища та мікроклімату, вимог до організації та благоустрою присадибних територій, транспортної та інженерної інфраструктури відповідно до діючих будівельних норм та правил, а також вимог цих Правил. Встановлено, що вимоги до системи обслуговування передбачають: достатню забезпеченість установами соціально-культурного, комунально-господарського, інженерно-транспортного обслуговування відповідно до державних будівельних норм; нормативну транспортно-пішохідну доступність установ повсякденного і періодичного обслуговування.

Згідно положень статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

У відповідності до вимог стаття 21 України «Про місцеве самоврядування в Україні» обмеження прав територіальних громад на місцеве самоврядування згідно з Конституцією та законами України може бути застосоване лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що рішення відповідача за № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани» та №348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" від 31.01.2017 року хоча і реалізовані ним в межах наданих йому повноважень, однак всупереч положень статей 13, 17 та 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 4 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, а також підпунктів 4.1 та 4.11 пункту 4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, прийняті з порушенням 5-річного строку обмеження на можливість внесення чергових змін до генерального плану, без проведення відповідного містобудівного моніторингу, без проведення громадського обговорення проектів такої документації, без їх оприлюднення у двотижневий строк, шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, водночас із грубим порушенням конституційної гарантії права на освіту, встановленої статтею 53 Конституції України.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, порушують принцип рівності перед законом та породжують факти дискримінації жителів як територіальної громади села Драгомирчани загалом так і позивача зокрема, внаслідок чого, позовні вимоги останнього слід визнати обгрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Обираючи форму захисту порушеного права, суд погоджується із викладеною позивачем у прохальній частині позовної заяви конструкцією, з огляду на таке.

Згідно вимог частини 2 стаття 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Пунктом 18 частини 1 стаття 12 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено поняття нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

На думку суду, оскаржувані рішення за своєю правовою природою є нормативно-правовими актами.

Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень. Зокрема, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Так, згідно частини 9 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

За наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, відповідно до частин 1 та 2 стаття 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили. Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 409,60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_4 - задоволити.

Визнати протиправним та нечинним рішення сесії Драгомирчанської сільської ради № 266-09/2016 "Про затвердження внесення локальних змін до графічної частини Генерального плану (Зміна № 2) с. Драгомирчани від 16.11.2016 року" щодо зміни в графічній частині генерального плану по вулиці Шкільна, в якій зазначено, що територію громадської забудови частково перевести в територію садибної житлової забудови для учасників АТО.

Визнати протиправним та нечинним рішення сесії Драгомирчанської сільської ради № 348-01/2017 "Про затвердження детального плану території земельної ділянки" від 31.01.2017 року.

Стягнути з Драгомирчанської сільської ради (77454, вул. Надрічна 74, с. Драгомирчани, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20559749) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) у розмірі 1 409 гривень (одна тисяча чотириста дев'ять гривень) 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

Драгомирчанська сільська рада (77454, вул. Надрічна 74, с. Драгомирчани, Тисменицький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 20559749).

Суддя Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі 10 грудня 2018 р.