Рішення № 78490062, 12.12.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 р. Справа№200/11989/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)

до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а)

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи, а саме з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року, з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року, з 1 січня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року та призначити пенсію відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 5 червня 2018 року з повною виплатою заборгованості по пенсії, починаючи з 5 червня 2018 року.

Ухвалою суду від 12 листопада 2018 року було прийнято до провадження позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/11989/18-а, задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, звільнив позивача від сплати судового збору в адміністративній справі № 200/11989/18-а, задовольнив клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії, а саме витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (зокрема, заяву позивача про призначення пенсії за віком від 5 червня 2018 року № 2565), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій. Ухвалою від 12 грудня суд відмовив Маріупольському управлінню Пенсійного фонду України Донецької області у задоволенні заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі № 200/11989/18-а.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 5 червня 2018 року позивач набув права на призначення пенсії відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і тому звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за фактичним місцем проживання. Разом із відповідною заявою позивачем були надані всі наявні документи про загальний та пільговий страховий стаж, а саме: трудова книжка серії НОМЕР_3; військовий квиток серії НОМЕР_4, диплом про освіту серії НОМЕР_5, довідки про підтвердження пільгового стажу від 21 липня 2009 року № 305/11 та від 27 липня 2009 року № 306/11, виданих ВАТ «Сілур», пільгова довідка від 28 лютого 2017 року № 42-23/645, видана ПАТ «Харцизький трубний завод», накази про атестацію робочих місць від 9 серпня 2005 року № 1006, від 20 листопада 2009 року № 382, від 19 листопада 2014 року № 196 по ПАТ «Харцизький трубний завод». Додатково були додані паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 листопада 2014 року № 1411010190. Так, розглянувши документи позивача, 3 вересня 2018 року відповідачем було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії № 65. Зазначене рішення було вмотивовано відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу для призначення пенсії на момент звернення, у зв'язку із не врахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року на ПАТ «Харцизький трубний завод», оскільки неможливо провести перевірку первинних документів. За даними єдиного державного реєстру юридичних осіб, підприємство перереєстровано на території підконтрольній Україні, але первинні документи за вказаний період знаходяться в м. Харцизьк на території, тимчасово непідконтрольній Україні, з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року, з 8 серпня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року у ВАТ «Сілур», оскільки зазначене підприємство знаходиться на непідконтрольній території у м. Харцизьк і тому неможливо провести перевірку первинних документів. Позивач вважає, що такі ствердження відповідача суперечать нормам чинного законодавства України.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Харцизький трубний завод» видав пільгову довідку № 4.2-23/645 від 28 лютого 2017 року за період роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року, не має можливості. Заданими єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємство перереєстроване на території підконтрольній Україні, але первинні документи за вказаний період знаходяться в м. Харцизьк на території, тимчасово непідконтрольній Україні. Також провести перевірку первинних документів, на підставі яких ВАТ «Сілур» видані пільгові довідки № 305/11 від 21 липня 2009 року, № 306811 від 27 липня 2009 року не надається можливим оскільки підприємство за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб знаходиться у м. Донецьк на території непідконтрольній Україні. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутності необхідного пільгового стажу. Право на пенсію на пільгових умовах позивач набуде з 20 травня 2019 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Харцизським МВ УМВС України у Донецькій області 21 вересня 2001 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Позивач є внутрішньо переміщеною особою, про що свідчить довідка від 26 листопада 2014 року № 1411010190.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_1 підтверджується, що з 12 серпня 1985 року 27 листопада 1986 року позивач працював у якості помічника майстра виробничої дільниці, майстра виробничої дільниці трубоелектрозварювального цеху № 1 з повним робочим днем на ПАТ «Харцизький трубний завод», з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року працював волочильником проволаки з повним робочим днем у ВАТ « Сілур», з 1 січня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року на посаді бригадиру на дільницях основного виробництва, занятого волочінням з повним робочим днем у цеху Металлонорду ВАТ «Сілур».

5 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана заява була зареєстрована 5 червня 2018 року за № 2565. Позивачем для призначення пенсії були надані наступні документи: заяву, трудову книжку серії НОМЕР_3, військовий квиток серії НОМЕР_4; диплом НОМЕР_5, пільгову довідку № 305/11 від 21 липня 2009 року, № 306811 від 27 липня 2009 року, видану ВАТ «Сілур» пільгову довідку № 42-23/645 від 28 лютого 2017 року, видану ПАТ «Харцизький трубний завод», паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, накази про атестацію робочих місць від 9 серпня 2005 року № 1006, від 20 листопада 2009 року № 382 від 19 листопада 2014 року № 196 по ПАТ «Харцизький трубний завод».

Судом встановлено, що відповідачем була розглянута заява позивача від 5 червня 2018 року № 2565 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за результатом чого було прийнято рішення від 6 вересня 2018 року № 65 про відмову в призначенні пенсії. У вказаному рішенні було зазначено, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ПАТ «Харцизький трубний завод» видав пільгову довідку № 4.2-23/645 від 28 лютого 2017 року за період роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року, не має можливості. Заданими єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємство перереєстроване на території підконтрольній Україні, але первинні документи за вказаний період знаходяться в м. Харцизьк на території, тимчасово непідконтрольній Україні. Також провести перевірку первинних документів, на підставі яких ВАТ «Сілур» видані пільгові довідки № 305/11 від 21 липня 2009 року, № 306811 від 27 липня 2009 року не надається можливим оскільки підприємство за даними єдиного державного реєстру юридичних осіб знаходиться у м. Донецьк на території непідконтрольній Україні. За таких обставин вирішено відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутності необхідного пільгового стажу. Право на пенсію на пільгових умовах позивач набуде з 20 травня 2019 року.

Судом також встановлено, що в підтвердження наявного пільгового стажу позивачем до суду були надані довідка від 21 липня 2009 року № 305/11, № 306/11, від 28 лютого 2017 року № 4.2-23/645, наказ від 9 серпня 2005 року № 1006, від 20 листопада 2009 року № 382, від 19 листопада 2014 року № 196.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

Як встановлено судом раніше, позивачем для призначення пенсії на пільгових умовах, окрім трудової книжки, були надані документи, що підтверджують факт перебування позивача на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк та місто Горлівка відносяться до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Абзац 7 пункту 20 Порядку № 637 доповнено постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1028 наступного змісту: в разі розміщення підприємств, установ, організацій на тимчасово окупованій території України або в районах проведення АТО можливе підтвердження спеціального стажу за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах. Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

За приписами статті 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14, та в силу статті 6 КАС України враховується судом при розгляді даної справи.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується статтею 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає необґрунтованою відмову відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року на ПАТ «Харцизський трубний завод», з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року, з 1 січня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року на ВАТ «Сілур», та як наслідок позовні вимоги позивача щодо визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови у призначенні пенсії підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги позивача зобов'язання відповідача зарахувати до пільгового стужу вищезазначені періоди його роботи та призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб'єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто, призначення пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 5 червня 2018 року № 2565 про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року, з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року, з 1 січня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року.

Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити виплату заборгованості пенсії з 5 червня 2018 року суд зазначає, що дана позовна вимога є передчасною, з урахуванням того, що суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву позивача від 5 червня 2018 року, оскільки призначення пенсії є виключно дискреційним повноваженням пенсійного органу. Отже, як наслідок, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд зазначає, та як вже було встановлено судом вище, що відповідачем було прийняте відповідне рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії від 3 вересня 2018 року № 65, яке носить негативні наслідки для позивача.

З урахуванням вищевикладеного та з метою ефективного захисту порушених прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов шляхом, зокрема, скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 3 вересня 2018 року № 65.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до положень статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з нормами 2 другої зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду,може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Нормами статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. З аналізу вищезазначених правових норм суд дійшов висновку, що відповідач своїми діями не забезпечив справедливої рівноваги, запобігаючи несприятливим наслідкам, які можуть виникнути після прийняття такого рішення для захисту основоположних прав конкретної особи, використовуючи свої функції, покладені статтею 19 Конституції України.

За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку щодо задоволення позовних вимог позивача частково.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року суд задовольнив клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, звільнив позивача від сплати судового збору в адміністративній справі № 200/11989/18-а, тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 3 вересня 2018 року № 65.

Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 5 червня 2018 року № 2565 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 12 серпня 1985 року по 27 листопада 1986 року на ПАТ «Харцизький трубний завод», з 20 травня 1997 року по 7 серпня 1997 року, з 1 січня 1997 року по 31 грудня 1997 року, з 1 січня 1998 року по 31 жовтня 1999 року на ВАТ «Сілур», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 12 грудня 2018 року. Повне судове рішення складено 12 грудня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.