Ухвала суду № 78489674, 12.12.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14172/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2018 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Малюк В.М., розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пункт 2.46 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 23.05.2008 року за №727, визнання незаконним та скасування пункт 1.45 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 17.10.2008 року за №866 та витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з вказаною позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3. ОСОБА_4, в якій просить:

- визнати поважними причини пропуску строку позовної давності,

- визнати незаконним та скасувати пункт 2.46 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 23.05.2008 року за №727,

- визнати незаконним та скасування пункт 1.45 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 17.10.2008 року за №866.

- витребувати від ОСОБА_4 земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:54:001:0372, площею 0,1 га, вартістю 882090 грн. на користь територіальної громади м. Ужгорода.

Також з вказаним позовом до суду керівником ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову, яка мотивована тим, що обставини справи свідчать про наявність дійсного спору між учасниками процесу та реальність загрози виникнення суттєвої шкоди інтересам сторони яку представляє позивач, здійснюючи конституційну функцію, яка полягає у тому, що подальша реалізація у будь-який спосіб земельної ділянки може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду позовних вимог, а також може зробити не можливим відновлення порушених інтересів держави та виконання ймовірного рішення суду по заявленим позовним вимогам, у зв’язку із чим необхідним є запровадження заборони щодо вчинення дій, спрямованих на реалізацію предмету спору шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку.

З наведених підстав, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:54:001:0372.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 - 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов'язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір, щодо прийняття незаконних рішень про відведення та передання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно до п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Що стосується вимоги керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних доказів, суд приходить до висновку, що заява є необґрунтованою та непідтвердженою належними доказами, які дають підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд зважаючи на те, що позивачем не наведено достатніх підстав для необхідності застосування забезпечення позову та не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання в подальшому рішення суду або ефективного захисту, приходить до висновку про відсутність підстав для застосування зазначених позивачем заходів забезпечення позову, а тому в задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,157 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури ОСОБА_2 до ОСОБА_1 міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування пункт 2.46 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 23.05.2008 року за №727, визнання незаконним та скасування пункт 1.45 рішення 4 сесії 5 скликання ОСОБА_1 міської ради від 17.10.2008 року за №866 та витребування земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5