Ухвала суду № 78487854, 12.12.2018, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №266/5846/18

Провадження№ 2/266/1163/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2018 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Федотової В.М., за участі секретаря судового засідання Шишханової К.Р., прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону майора юстиції МаголаО.Я., представника позивача Адміністрації Державної прикордонної служби України та представника третьої особи Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) -Лещенко М.Ю., відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Донецький прикордонний загін (військова частина 9937) про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави Адміністрації Державної прикордонної служби України до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Донецький прикордонний загін (військова частина 9937) про відшкодування шкоди.

В судовому засіданні 12 грудня 2018року , до початку розгляду справи по суті відповідачем ОСОБА_4 та його представником було заявлено відвід судді Федотовій В.М. по даній цивільній справі. В обґрунтування заявленого відводу відповідач та його представник посилаються на те, що 06 вернсня 2018року дана суддя ухвалила постанову про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП , також було визнано винним відповідача у скоєнні адміністративного правопорушення за вказаною статтею. Оскільки справа про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності та цивільна справа за позовом Заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави Адміністрації Державної прикордонної служби України пов'язані між собою, докази по даним справам однорідні, суддя вже визнала винним відповідача за ст.124 КУпАП і висловила свою думку - вважають ,що є підстави для відводу передбачені п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України. До того ж відповідач та його представник вважають, що сама постанова суду від 06 вересня 2018року була ухвалена з порушенням - оскільки під час закриття провадження по справі на підставі ст.38 КУпАП, суддя встановила вину ОСОБА_4, що суперечить висновкам Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017року. Відповідач та його представник також вказують на процесуальні недоліки позовної заяви. Просили заяву задовольнити.

Прокурор військової прокуратури Маріупольського гарнізону майора юстиції Магола О.Я., представника позивача Адміністрації Державної прикордонної служби України та третьої особи Донецького прикордонного загону (військова частина 9937) - Лещенко М.Ю. заперечували проти задоволення відводу судді, вважають, що відвід не обґрунтований не відповідає вимогам ст. 36 ЦПК України . Процесуальні недоліки позовної заяви - це не підстава для заявлення відводу, цивільний позов відповідає вимогам ЦПК. Просили відмовити у задоволенні заяви.

Суд, вислухавши думку сторін приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно 06 вересня 2018року по справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності №266/4418/17 , Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Федотової В.М. було ухвалено постанову , якою ОСОБА_4 було визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по справі було закрито на підставі ст.38 КУпАП , оскільки сплинули строки притягнення особи до адміністративної відповідальності, дана постанова залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного суду .

Так із ч.1 ст.36 ЦПК України вбачається, що суддя підлягає відводу, якщо 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

З огляду на зазначене, вважаю необхідним повідомити, що жодних обставин, що визначені ст.ст.36, 37 ЦПК України у мене, як суб'єкта не існує.

Проте, як вбачається із усталеної практики ЄСПЛ, зокрема справа «Газета «Україна-центр» проти України», існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії"). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім. Вирішальним є чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

З огляду на це, зовнішні прояви повинні бути такими, що "правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться" ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").

Отже за таких обставин суд приходить до висновку, що має місце у «зовнішнього спостерігача» сформульована думка про те що, розглянувши в якості судді постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності , суд під моїм головуванням вже наперед сформулюв позицію щодо необ'єктивного та упередженого розгляду справи по даному цивільному провадженню.

За таких умов, суд вважає, що не має сенсу подальшого розгляду справи під головуванням судді Федотової В.М., оскільки у будь якому випадку у відповідача та його представника сформована самопереконлива думка, щодо упередженості та не безсторонності суду.

Відповідно до ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру

На підставі викладеного, керуючись ст. 36, 40 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Заяву відповідача ОСОБА_4 та його представника , про відвід головуючого судді Федотової Вікторії Миколаївни - задовольнити, на підставі п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України.

Передати матеріали цивільного провадження для повторного автоматичного розподілу в порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Федотова В. М.