Рішення № 78485265, 10.12.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/11075/18

Провадження № 2/219/3244/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Погрібної Н.М.,за участю секретаря судового засідання Мирошниченко О.Л., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов’язків,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Комбінату про відшкодування моральної шкоди завданої професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов’язків сумі 30 000 грн.

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що з 20 жовтня 1983 року по 13 вересня 2018 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на робочих професіях в умовах впливу шкідливих факторів (пилу). За час роботи на Комбінаті отримала хронічне професійне захворювання. Відповідно до пункту 19 акту розслідування хронічного професійного захворювання, складеного роботодавцем, визнано порушниками законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи (закони та інші нормативні-правові акти, вимоги яких порушені) посадових осіб роботодавця: замісника начальника цеху №5 з обладнання ПАТ «Часівоярський вогнетривким комбінат» ОСОБА_2. За висновком МСЕК у 2007 році позивачу вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. В подальшому, при перегляді МСЕК 16 вересня 2015 року ступні втрати працездатності - відсоток було зменшено до 30% з 01 жовтня 2015року безстроково та встановлено третю групу інвалідності.

Стверджує, що отримання професійного захворювання призвело до порушення її особистих немайнових прав, наслідком стало порушення нормальної життєдіяльності, здійсненням нею додаткових зусиль для організації свого життя. Тому вважає, що факт спричинення відповідачем їй моральної шкоди наявний та просить суд стягнути з Комбінату на її користь моральну шкоду, заподіяної ушкодженням здоров’я, пов’язаним з професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов’язків, у сумі 30 000 грн.

У судове засідання позивач не з’явилась, надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, та про те, що підтримує позовні вимоги з підстав, які викладені у позовній заяві, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, в відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити частково у розмірі 3000 грн. Зокрема, зауважив, що Позивач була попереджена та ознайомлена з шкідливими умовами праці, користувалася пільгами та гарантіями і у всякий час могла змінити роботу. Свідомо працювала і знала про наявність шкідливих умов праці. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди Позивачем визначено безпідставно і не є можливим, оскільки сума 30000грн., є завищеною і не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача. Зазначає. що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Позивачем не надано доказів тому вважає, що буде цілком еквівалентним завданим моральним стражданням в частковому задоволенні у сумі 3000грн.

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), у зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, додатково представлені сторонами документи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_1І.з 20 жовтня 1983 року по 13 вересня 2018 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на робочих професіях в умовах впливу шкідливих факторів (пилу).

За висновком МСЕК у 2007 році позивачу вперше було встановлено 50% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності. В подальшому, при перегляді МСЕК 16 вересня 2015 року ступні втрати працездатності - відсоток було зменшено до 30% з 01 жовтня 2015року безстроково та встановлено третю групу інвалідності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення вперше стійкої втрати професійної працездатності висновком МСЕК у 2007 році.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Спірним по справі є розмір відшкодування моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням.

Згідно частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв'язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов'язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов'язків.

Рішенням Конституційного Суду України № 20-пр\2008 від 08.10.2008 року обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди громадянам, які постраждали на підприємствах внаслідок виробничої травми чи професійного захворювання, було покладено на підприємства, з чиєї вини відбулися відповідні події.

Таким чином, саме на підприємство покладено обов'язок відшкодувати працівнику моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь-яких інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.

Суд зауважує, що відповідно до чинного законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

Згідно з вимогами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що отримання ОСОБА_1 професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Суд враховує вину відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання, тяжкість професійного захворювання та відповідні ускладнення для здоров’я позивача, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань позивача, необхідність проводити медикаментозне лікування і підтримувати стан здоров’я на оптимально можливому рівні, докладати додаткові зусилля для організації свого життя. При цьому, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн., який позивач визначає у позові є завищеним. Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд частково погоджується з доводами позивача і бере уваги доводи представника відповідача про завдану моральну шкоду позивачеві в еквіваленті 10000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача грошовий еквівалент завданої моральної шкоди, що є достатньою сатисфакцією за ушкодження здоров’я внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п.2 ч.1ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати судового збору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вказані положення Закону, з відповідача в доход держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 704,80 грн.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2,7, 12, 13, 18, 76, 141, 263, 264, 265, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов’язків - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (м. Часів Яр, вул. Центральна,1, р/р26001053610589 в Краматорському РУ ПАТ КБ Приватбанк, МФО 335548, код ЄДРПОУ 00191773) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН – НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2янської 2/43 моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

У частині вимог ОСОБА_1 Іванівнидо Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат»про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, отриманим внаслідок виконання трудових обов’язків розмірі 30 000 грн. – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (м. Часів Яр, вул.. Центральна,1, код ЄДРПОУ 00191773) на користь держави 704,80 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Копія аПовідомити учасників справи про можливість ознайомлення з рішенням суду на веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Суддя Н.М.Погрібна