Рішення № 78484815, 10.12.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018Справа № 910/13864/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромметторг" (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8)

до Фізичної особи-підприємця Рублєвської Валерії Сергіївни (АДРЕСА_1)

про стягнення 19 422,14 грн. та зобов'язання звільнити приміщення

Представники сторін:

Від позивача: Дейнеко П.В. - по дов. №б/н від 09.11.2018

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромметторг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної-особи підприємця Рублєвської Валерії Сергіївни про стягнення 19 422,14 грн. та зобов'язання звільнити приміщення.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди № 39.

Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, підстави для залишення її без руху, повернення або відмови у відкритті провадження у справі, встановлені Господарським процесуальним кодексом України, відсутні.

Враховуючи предмет та підстави позову, з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, а також ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, справа підлягає одноособовому розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13864/18 та призначено підготовче засідання на 12.11.2018, зобов'язано сторін надати певні документи.

Відповідач представника в підготовче засідання не направив, про причини неявки повноважного представника відповідача не повідомив; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Письмового відзиву на позов не надав.

Відповідно до частини 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Згідно з частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: залишення позовної заяви без розгляду; закриття провадження у справі; закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.12.2018.

В судовому засіданні 10.12.2018 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач представника в судове засідання не направив, про причини неявки повноважного представника відповідача не повідомив; про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10.12.018, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до cт. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

29.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРПРОММЕТТОРГ" (надалі - Орендодавець, Позивач) та фізичною особою-підприємцем Рублєвською Валерією Сергіївною (надалі - Орендар, Відповідач) було укладено договір оренди №39 (надалі Договір), відповідно до якого, відповідачу передається у строкове платне користування нежитлове приміщення , яке знаходиться на першому поверсі будівлі, холодне сховище з прибудовою (літ.Д) за адресою: м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 6, складське приміщення №: площею 48,5 кв.м.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строк дії Договору сторонами встановлено в один рік. Фактичний строк початку оренди визначається датою підписання сторонами відповідного акту приймання - передачі об'єкта оренди (п.3.1 договору).

Доказом факту передачі приміщень Позивачем Відповідачу, є акт приймання-передачі нежитлових приміщень, укладений між сторонами по справі 07.08.2017р., відповідно до акту передані нежитлові приміщення знаходились в належному технічному стані, придатному для використання за призначенням згідно з умовами Договору.

Відповідно до п,4.1 договору за користування об'єктом оренди з відповідача справляється орендна плата, розмір якої встановлюється цим договором.

За узгодженням сторін орендна плата за використання об'єкта оренди становить 3880,00 грн., в т.ч ПДВ, за перший місяць. Орендна плата включає земельний податок. В орендну плату не входять та сплачуються відповідачем окремо, на підставі наданих позивачем або відповідними обслуговуючими організаціями рахунки на комунальні та платежі по відшкодування експлуатаційних витрат (пю.4.2 договору).

Згідно п. 4.3 відповідач сплачує позивачу орендну плату наступним чином:

П.п. 4.3.1 орендна плата за поточний місяць оренди сплачується в термін до 10 числа поточного (розрахункового) місяця.

Відшкодування вартості комунальних платежів та експлуатаційних витрат відповідач здійснює шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок позивача або відповідних обслуговуючих організацій за кожний місяць на підставі наданих рахунків протягом 5(п'яти) банківських днів з дати надання рахунку, але не пізніше місяця, наступного за місяцем фактичного використання об'єкта оренди.

Пунктом 4.3.2. Договору оренди закріплено, що орендна плата розраховується пропорційно кількості днів, протягом яких об'єкт оренди перебуває в оренді у Орендаря, та сплачується з дати фактичного початку до датки фактичного закінчення строку оренди.

Обов'язок по складанню актів приймання-передачі об'єкта оренди покладається на сторону, яка здійснює передачу об'єкта оренди.

Відповідно до наданого позивачем рахунків №39 від 01.08.2018 та №39 від 03.09.2018 відповідачу було надано послуг з оренди за серпень 2018 в сумі 4264,09 грн. та послуги по комунальним послугам та спожитій електроенергії в період липень - серпень 2018 в сумі 224, 18 грн.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідачем були порушені зобов'язання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном за серпень 2018 в сумі 4264,09 грн. та послуги по комунальним послугам та спожитій електроенергії в період липень - серпень 2018 в сумі 224, 18 грн.

Відповідачем в ході розгляду справи не було надано доказів повної сплати орендної плати та комунальних платежів у спірний період.

Оскільки розмір заборгованості відповідача належним чином доведений та документально підтверджений, позовні вимоги про стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 4 488,27 грн.

Приписами ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний рок. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму ренди).

Статтею 783 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування лайно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ч. 1 ст. 763, ч. 1 ст. 764, ч. 1 ст. 777 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

16 серпня 2018 року на адресу Відповідача було відправлено вимоги за вих.№У-407 про передачу орендованого приміщення та необхідність платити неустойку.

03 вересня 2018 року на адресу Відповідача було повторно відправлено вимоги за вих.№У-412 з вимогою повернути приміщення, сплатити неустойку за весь строк прострочення повернення приміщення та сплати відшкодування вартості комунальних послуг.

Оскільки позивач направляв на адресу відповідача вимогу про звільнення приміщення у зв'язку із закінченням строку оренди, тому суд приходить до висновку, що договір припинив свою дію 06.08.2018р.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п.8.3. Договору оренди: у випадку припинення дії Договору оренди, Орендар зобов'язаний, протягом 10 календарних днів з дати фактичного закінчення строку оренди повернути Орендодавцю Об'єкт оренди в належному стані (без пошкоджень), з урахуванням нормального фізичного зносу. У випадку пошкодження Об'єкта оренди в результаті винних дій Орендаря, Орендар зобов'язаний здійснити ремонтні роботи для приведення Об'єкта оренди в належний стан, а Орендодавець, в свою чергу, після проведення Орендарем ремонтних робіт для приведення Об'єкта оренди в належний стан повинен прийняти вказаний Об'єкт оренди по Акту приймання-передачі Об'єкта оренди. Об'єкт оренди вважається поверненим з моменту підписання Акту приймання-передачі Об'єкта оренди.

Обов'язок по складанню актів приймання-передачі об'єкта оренди покладається на сторону, яка здійснює передачу об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів звільнення або правомірності користування спірним приміщенням суду не надав. Відповідачем не надано суду належних доказів підписання між сторонами додаткових угод про продовження строку дії договору №39 від 01.08.2017.

Зважаючи на вищевказане, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути складське приміщення №6, яке розташоване на першому поверсі будівлі, холодне сховище з прибудовою (літ.Д) за адресою: м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 6 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неповернення відповідачем орендованого приміщення, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 10 763,87 грн. неустойки відповідно до ч. 2.ст. 785 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Розмір такої неустойки встановлюється у сумі подвійної плати за користування річчю за період прострочення. Тобто при розрахунку неустойки наймодавцеві необхідно підрахувати вартість одного дня користування річчю, помножити цю суму на два та на кількість днів прострочення повернення речі.

Таким чином, за умовою вказаної вище правової норми позивач має право стягнути з відповідача неустойку за весь час безпідставного користування приміщенням без обмеження будь - якими строками, оскільки нормами ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення зобов'язання.

Таким чином, Суд дійшов висновку, що при регулюванні спірних орендних правовідносин, ст. 785 Цивільного кодексу України є спеціальною по відношенню до ст. 232 Господарського кодексу України (яка є загальною та обмежує строк нарахування штрафних санкцій у всіх випадках, якщо інше не встановлено договором, або законом).

За таких обставин, з наведеного вище вбачається, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку, своє зобов'язання щодо повернення орендованого приміщення не виконав, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення неустойки за період з 07.08.20187р. по 18.09.2018р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 10 763,87 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 4 170,00 грн., що становлять збитки, завдані позивачу пожежею, Суд відзначає таке.

Як встановлено у п. 5.1 Договору оренди, Орендар зобов'язується, зокрема, не загромаджувати території Будівлі та прилеглої до нього території; виконувати всі вимоги чинного законодавства України та вимоги Правил внутрішнього розпорядку, встановлених Орендодавцем, з урахуванням особливостей письмово погоджених Сторонами, щодо використання та утримання нежитлових приміщень (включаючи, але не обмежуючись наступними вимогами: вимоги пожежної безпеки, екологічної безпеки, санітарні норми, дотримання температурного режиму, належне використання будь-якого встановленого в Об'єкті оренди обладнання, згідно вимог інструкцій з експлуатації, інших експлуатаційних документів, правил техніки безпеки тощо).

Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 170,00 грн збитків, завданих пожежею, позивач зазначає про невиконання останнім вказаних умов Договору оренди, оскільки за наслідками загромадження території об'єкта оренди сміттям сталося їх загорання.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:

- наявність реальних збитків;

- вина заподіювача збитків;

- причинний зв'язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.

Відповідно до приписів статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов'язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв'язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Проте, Суд зазначає, що всупереч наведеному позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для відшкодування спричинених збитків, зокрема, протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача, яка полягала в неналежному виконанні договірних обов'язків, та завданими збитками, не обґрунтовано розмір цих збитків, що виключає можливість покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків у розмірі 4 170,00 грн.

При цьому, поданий Акт про пожежу від 10.08.2018 Суд не приймає в якості належного та достатнього доказу на підтвердження протиправної поведінки відповідача, адже жодних фактичних обставин, які мають значення для даної справи, у вказаному акті не встановлено.

Також Суд звертає увагу, що подані позивачем рахунки-фактури та платіжні доручення № 1730 від 12.09.2018 та № 1652 від 16.08.2018 на підтвердження понесення збитків Суд також не вважає належними доказами, адже з аналізу цих документів не видається за можливе встановити взаємозв'язок понесених позивачем витрат на придбання товарів у третіх осіб із подією пожежі.

Відтак, оцінивши вказані докази у їх сукупності, Суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами відповідно до статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України порушення відповідачем зобов'язань за Договором оренди, яке стало безпосереднім наслідком завдання збитків позивачеві, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, у які позивачем включено витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця Рублєвську Валерію Сергіївну (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) звільнити та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРПРОММЕТТОРГ» (0412, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 31746996) складське приміщення №6, яке розташоване на першому поверсі будівлі, холодне сховище з прибудовою (літ.Д) за адресою: м. Київ, вул. Михайла Максимовича, 6.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Рублєвської Валерії Сергіївни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОММЕТТОРГ» (0412, м. Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 31746996) 4 264 грн. 09 коп. заборгованості по орендній платі, 224 грн. 18 коп. заборгованості по комунальним послугам, 10 763 грн. 87 коп. неустойки та 3 145 грн. 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 12.12.2018

Суддя Трофименко Т.Ю.