Рішення № 78480280, 10.12.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/1851/18

Номер провадження 2/728/622/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до

відповідачів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс»

вимоги позивача: про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів

представники учасників справи - не з’явилися

негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив рішення про наступне:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та відповідача.

1. 10 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовною заявою до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» (далі відповідач) з вимогою про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 липня 2018 року позивач уклав з відповідачем договір фінансового лізингу, відповідно до якого відповідач зобов’язався придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді автомобіля ЗАЗ Sens комплекція Standart + та передати його у користування позивачу, а позивач зобов’язався періодично сплачувати за користування автомобілем періодичні лізингові платежі.

Проте, позивач вважає, що умови договору фінансового лізингу не відповідають діючому законодавству та порушують його права як споживача.

3. Виходячи з наведених обставин, позивач просив:

? визнати договір фінансового лізингу № 01151 укладений 31 липня 2018 року між позивачем та відповідачем недійсним;

? стягнути з відповідача 20000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) сплачених позивачем коштів, 200 грн. 00 коп. (двісті гривень 00 копійок) витрат за послуги банку та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. 00 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

4. Відповідач відзив на позов не надіслав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

5. У судове засідання позивач не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, на заочний розгляд справи погодився.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з’явився без поважних причин, а позивач не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, Судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.

7. Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв’язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

8. Ухвалою суду (а.с.26-27) було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносини.

9. 31 липня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договір фінансового лізингу № 01151 (а.с.6-13).

10. Згідно із умовами вказаного договору лізингодавець зобов’язувався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а лізингоодержувач зобов’язувався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору (пункт 1.2. Договору).

Предметом лізингу по даному договору є автомобіль ЗАЗ Sens Standart + (пункт 1.7. Договору).

11. 31 липня 2018 року позивач сплатив 20000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) на виконання умов Договору та 200 грн. 00 коп. (двісті гривень 00 копійок) комісії за переказ готівки, що підтверджується квитанцією № 1 від 31 липня 2018 року та заявою на переказ готівки № 1/КЗ віж 31 липня 2018 року (а.с.15).

V. Оцінка Суду.

А. Загальні принципи.

12. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі ЦК) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР (далі Закон від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР).

13. Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу згідно із частиною першою статті 220 ЦК у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

14. А частиною другою статті 806 ЦК передбачено, що договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

15. Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК.

Згідно із статті 799 ЦК договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

16. Саме таку позицію про застосування наведених норм права висловив Верховний Суд України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Б. Застосування вказаних принципів в даній справі.

17. Так, Судом встановлено, що укладений між сторонами договір лізингу нотаріально посвідчено не було, що свідчить про невідповідність його вимогам закону.

18. Крім того, частиною першою статті 227 ЦК передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Необхідність наявності ліцензії у правовідносинах, що склались між сторонами випливає із змісту пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі Закон від 12 липня 2001 року № 2664-III) за яким діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. А послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закон від 12 липня 2001 року № 2664-III).

На це також звернув увагу Верховний Суд України у вказаній вище постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 і висновки якого враховує суд в даних правовідносинах.

Тому, оскільки Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), укладений відповідачем договір суперечить вимогам законодавства.

19. Окрім іншого, стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі Закон від 12 травня 1991 року № 1023-XII) містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону від 12 травня 1991 року № 1023-XII є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Таку позицію про застосування наведених норм права висловив Верховний Суд України в постанові від 11 травня 2016 року у справі № 6-65цс16 та в постанові від 8 червня 2016 року у справі № 6-330цс16.

В правовідносинах, що виникли між сторонами, Суд також враховує, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (стаття 808 ЦК).

А тому, оскільки вибір продавця предмета лізингу в спірних правовідносинах здійснив відповідач, оскільки в матеріалах справи відсутня будь-яка інформація про вибір продавця позивачем і в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, зміст договору обмежує права споживача стосовно продавця предмету лізингу на випадок настання його відповідальності.

20. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання договору недійсним.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визнання договору недійсним та які б спростовували позовні вимоги взагалі.

21. Наведені вище обставини в своїй сукупності свідчать про наявність підстав для визнання укладеного між сторонами договору недійсним.

Також, відповідач має повернути позивачеві отримані за недійсним договором кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) та відшкодувати йому збитки - сплачену за касове обслуговування комісію в розмірі 200 грн. 00 коп. (двісті гривень 00 копійок), оскільки позивач був вимушений сплатити її на користь відповідача, що узгоджується із вимогами статей 22, 216 ЦК.

22. Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів – задовольнити повністю.

2. Визнати договір фінансового лізингу № 01151 від 31 липня 2018 року укладений між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» та ОСОБА_1 недійсним.

3. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс» на користь ОСОБА_1 20 000 грн. 00 коп. (двадцять тисяч гривень 00 копійок), які сплачені ним відповідно до договору фінансового лізингу № 01151 від 31 липня 2018 року та 200 грн. 00 коп. (двісті гривень 00 копійок) відшкодування завданих недійсним правочином збитків, а всього 20200 грн. 00 коп. (двадцять тисяч двісті гривень 00 копійок).

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

7. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Бахмацький районний суд Чернігівської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання вулиця Робітнича, б. 21 с. Курінь Бахмацького району Чернігівської області, індекс 16544, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Авентус Фінанс», місцезнаходження вулиця Колекторна, б. 3-А, оф. 401 м. Київ, індекс 02121, код ЄДРПОУ 41716486.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_4