Рішення № 78479965, 19.11.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 666/1389/16-ц

н/п 2/766/2849/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Майдан С.І.,

за участі секретаря Дровосекової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач 23.02.2016 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що відповідно до кредитного договору б/н від 18.07.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем умови кредитного договору не виконуються. Станом на 29.02.2016 року заборгованість за кредитним договором становить 36683,10 грн., із якої: 10182,32 грн. заборгованість за кредитом; 22665,87 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1850,00 грн. заборгованість за пенею та комісією; 250 грн. штраф (фіксована частина); 1734,91 грн. штраф (процентна складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 36683,10 грн. та понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір у сумі 1378 грн.

У відповіді на відзив відповідач зазначає, згідно п.3.1.3 наданих Банком ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг передбачено, що по закінченню строку дії, відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла заява про закриття карткового рахунку, а також за наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором. Таким чином, у зв’язку із закінченням строку дії попередньої картки, відповідач отримав іншу картку за № 4149437723857973 зі строком дії до 03.16 року. Останній платіж по картці відповідач здійснив 25.01.2014 року.

Представник позивача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явилася, надавши довіреність представнику, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку.

Представник відповідача надав суду відзив. Крім того в судовому засіданні зазначив, що згідно з правовими позиціями Верховного суду не підписані боржником ОСОБА_2/Правила та відсутність письмової згоди (та письмового повідомлення з боку кредитора) про збільшення кредитного ліміту є підставою для відмови у задоволенні позову через його необґрунтованість. Доданий до позову «Розрахунок заборгованості» не підтверджено первісними документами щодо отримання кредитних коштів та щодо внесення платежів за кредитом, тож цей «документ» є відображенням «думки» представника банку стосовно виконання кредитного договору. Повідомлення про збільшення кредитного ліміту та про зняття кредитних коштів надсилались смс. У відповідача відсутні документи, що підтверджують як отримання, так і внесення коштів. Однак позивачем-кредитором не надано жодного доказу на підтвердження цих фактів. Згідно ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином, суду необхідно визначитись стосовно правомірності вимог щодо штрафів у сумі та у відсотках. Загальна позовна давність встановлена у 3 роки (ст.257 ЦК), спеціальна позовна, в т.ч. до стягнення штрафів і пені, встановлена в 1 рік (ст.258 ЦК), позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, договір про що укладається у письмовій формі (ст.259 ЦК). Відповідач заявляє про застосування строків позовної давності, які не були застосовані під час заочного розгляду. Вважає позов необґрунтований та такий, що підлягає залишенню без задоволення. Крім того, зазначає, що є підстави і для застосування строків позовної давності.

19.11.2018 року представник позивача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності з урахуванням наданих доказів. Наголошує, що строк позовної давності не сплив, так як останній платіж від позичальника надійшов 25.01.2014 року, а звернення до суду датоване 23.03.2016 року.

У судове засідання 19.11.2018 року представник відповідача не з’явився, просив розгляд справи провадити за його відсутності з урахуванням наданого відзиву. У позовних вимогах просив відмовити в повному обсязі, в тому числі і з урахуванням пропущених строків позовної давності.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ПАТ КБ "Приватбанк" є правонаступником прав та обов'язків ЗАТ КБ"Приватбанк", у зв'язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 р. змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на Публічне акціонерне товариство комерційний банк"Приватбанк", про що зазначено у п.1.1. Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

Відповідно до кредитного договору б/н від 18.07.2008 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 10200 грн. із сплатою 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно п. 3.2, п. 3.3 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, визначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 3.3 умов та правил надання банківських послуг.

Заявою, наданою представником Банку, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою» (а.с.9).

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 6.5 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 3.1.3 наданих Банком ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг передбачено, що по закінченню строку дії, відповідна картка продовжується Банком на новий строк (шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше не надійшла заява про закриття карткового рахунку, а також за наявності грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картковому рахунку (в передостанній день місяця закінчення строку дії) і при дотриманні інших умов продовження, передбачених Договором.

Пунктом 3.1.5 ОСОБА_2 також передбачено, що замовлені Клієнтом Картки, у тому числі продовжені з новим строком дії, але не отриманні, зберігаються в Банку для видачі Клієнту.

Згідно довідки ПАТ КБ “Приватбанк”, між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 18.07.08, на підставі якого видано дві кредитні картки: строк дії першої закінчився 03.12, друга строком дії з 14.06.12 по березень 2016 року (а.с. 138).

Згідно пояснень представника Банку, відповідач звертався в Банк із заявою для перевипуску картки, тобто надання картки з новим строком дії.

На підтвердження доводів,представник позивача надав витяг з ПК про видачу картки у 2012 році.

Таким чином, судом встановлено, що дійсно, на підставі заяви відповідача між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 18.07.08, на підставі якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 10200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки — березень 2012 року.

Проте, суд ставить під сумнів доводи позивача про отримання нової картки відповідачем, виходячи з наступного.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, представник позивача на підтвердження факту продовження строку дії карки позивача, у відповіді на відзив посилається на певну процедуру, зокрема звернення відповідача із відповідною заявою. Проте, належні та допустимі докази, зокрема оригінал заяви, на яку посилається не надає. Разом з тим, витяг з ПК про видачу картки у 2012 році з фотокарткою відповідача (а.с.141) не може підтверджувати факт отримання саме банківської картки за № 4149437723857973 зі строком дії до 03.16 року, так як на фото не видно ані номеру картки, ані строк її дії.

Сторона відповідача заперечує отримання картки строком дії з 14.06.2012 року по березень 2016 року. Зазначили, що відповідач була клієнтом ПАТ КБ "Приватбанк", тому отримувала і інші картки.

Крім того, передбачені п. 3.1.3 наданих Банком ОСОБА_2 про продовження строку дії картки, унеможливлюють видачу нової картки, так як згідно виписки з карткового рахунку, наданого представником позивача вбачається не лише відсутність грошових коштів на картковому рахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картковому рахунку, а і заборгованість в сумі 5250 грн. станом на 31.03.12 (а.с.102-107).

Таким чином, належних та допустимих доказів отримання відповідачем банківської картки за № 4149437723857973 зі строком дії до 03.16 року позивачем не надано.

За таких обставин суд зазначає, що згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У вказаноу спорі сторони узгодили, що заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 3 % суми заборгованості.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висноки викладені у Постановах Верховного Суду Укріїни від 29 березня 2017 року у справі № 6 -3087цс -16, від 05 квітня 2017 року у справі № 6-552цс17, від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14 та 3 червня2015 року у справі № 6-31цс15.

Згідно виписки з карткового рахунку № 4149********5876 (а.с. 102-107), останній платіж за договором відповідач здійснила 24.05.12 в сумі 700 грн., а з позовними вимогами банк звернувся до суду в березні 2016 року, що свідчить про сплив позовної давності для звернення до суду, про застосування якої наголошує представник відповідача.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд не приймає до уваги доводи представника позивача про перевипуск картки відповідача з новим строком, що свідчить про приєднання Клієнтом до раніше відкритого рахунку, як не доведені, а тому, на підставі заяви позивача та його представника застосовує строки позовної давності у вказаному спорі.

Керуючись статтями 253, 254, 256, 261, 267, 530, 610, 1054, 1050 ЦК України, статтями 12,13, 258, 259, 263, 265, 279, 280-282, ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (73000, АДРЕСА_1, паспорт серії МО № 930919, виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області 29.05.01, ІПН: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором, а також судових витрат відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: https://court.gov.ua/sud2125/.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.І. Майдан