Постанова № 78477622, 06.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/18131/18

Номер провадження 3/521/7251/18

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Граніна В.Л.

при секретарі Шкребтієнко Г.М.

за участю:

представника Одеської митниці ДФС ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті ОСОБА_1 справу, що надійшла з Одеської митниці ДФС за протоком складеним відносно громадянки України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, про порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшов протокол №2865/50000/18 від 17.09.2018 року про порушення митних правил з відповідними матеріалами, у відношенні гр. ОСОБА_2, за ознаками скоєння правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

З вищезазначеного протоколу про порушення митних правил, вбачається, що 17.09.2018 року у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» проходила митний контроль гр. ОСОБА_2, яка відбувала з України до Ізраїлю рейсом №787 сполученням «Одеса-Телявів».

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом вчинення дій заявила про відсутність у неї товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надала наявну у неї іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 13 060 доларів США та 500 євро, що на 1 360 доларів США та 500 євро перевищує обмежену Національним Банком України норму.

Таким чином, на думку митного органу, гр. ОСОБА_2 порушено порядок проходження митного контролю «зеленим коридором», чим вчинено порушення митних правил відповідальність за яке встановлено ст. 471 МК України. У в’язку з цим посадовою особою митниці у відношенні гр. ОСОБА_2 було складено протокол про порушення митних правил №2865/50000/18, яким у гр. ОСОБА_2 вилучено валюту у кількості 1 360 доларів США та 500 євро.

У судовому засіданні гр. ОСОБА_2 участі не приймала, однак приймав участь її представник, який пояснив, що вилучені кошти мають легальне походження, оскільки це заробітна плата чоловіка гр. ОСОБА_2 На підтвердження цього було надано копію декларації гр. ОСОБА_3 за 2017 рік. У зв’язку з чим просив не накладати на неї стягнення в частині конфіскації грошових коштів.

Представник митниці у судовому засіданні вважав, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, винна у вчиненні адміністративного правопорушення, її вина підтверджується зібраними у справі доказами, і тому необхідно притягнути її до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України, та застосувати до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу та конфіскації.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, вислухавши думку учасників процесу, суд вважає, що особа стосовно якої складено протокол підлягає притягненню до адміністративної відповідальності і її дії суд кваліфікує за ст. 471 МК України за кваліфікуючими ознаками: порушення встановленого МК України порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, тобто переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів (валютних цінностей) переміщення, яких через митний кордон обмежено, однак конфіскацію товару слід не застосовувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17.09.2018 року у оглядовому залі «Відліт» Міжнародного аеропорту «Одеса» проходила митний контроль гр. ОСОБА_2, яка відбувала з України до Ізраїлю рейсом №787 сполученням «Одеса-Телявів».

Формою проходження митного контролю гр. ОСОБА_2 обрала проходження через зону (коридор) спрощеного митного контролю («зелений коридор»), що належним чином інформаційно обладнана, тим самим шляхом вчинення дій заявила про відсутність у неї товарів, які під час переміщення через митний кордон України громадянами підлягають обов'язковому письмовому декларуванню, а також на переміщення яких через митний кордон України встановлено заборони або обмеження.

Після перетину гр. ОСОБА_2 білої лінії, що позначає закінчення «зеленого» коридору, на вимогу інспектора митниці пред'явити наявні у неї валютні цінності, гр. ОСОБА_2 надала наявну у неї іноземну валюту. Після перерахунку валюти було встановлено, що загальна сума складає 13 060 доларів США та 500 євро, що на 1 360 доларів США та 500 євро перевищує обмежену Національним Банком України норму.

У відповідності до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений порядок переміщення товарів через митний кордон України.

Що стосується об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, вона полягає в переміщенні через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено, або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковану норму переміщення через митний кордон України.

Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року №148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10 000 євро, без письмового декларування митному органу.

Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.

Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями п. 57, п. 1 б), ч. 1, ст. 4 МК України.

Відповідно до вимог ст. 197 МК України, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10 000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував правопорушник є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.

Щодо суб’єктивної сторони правопорушення встановлено наступне.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_2 не розуміла протиправність своїх дій, не припускала можливості настання негативних наслідків, хоча могла і повинна була це розуміти і передбачати. Тобто, суб’єктивна сторона дій правопорушника полягає в протиправній необережності в формі недбалості.

Відповідно до матеріалів справи, гр. ОСОБА_2 протиправно перемістила через митний кордон України 1 360 доларів США та 500 євро, які в неї були вилучені.

При визначені адміністративного стягнення, якому підлягає правопорушник, суд враховує ступінь суспільної небезпеки правопорушення, ступінь провини, ставлення до вчиненого, його майновий стан, а також обставини, які пом’якшують відповідальність, а саме те, що особа вперше притягується до адміністративної відповідальності, щире каяття, а також легальність походження грошових коштів.

Відповідно до пояснень захисника, валюта, яка переміщувалась гр. ОСОБА_2 через митний кордон України має легальне походження, оскільки є заробітною платою її чоловіка – ОСОБА_3 На підтвердження цього було надано щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, з якої вбачається, що заробітна плата отримана за основним місцем роботи складає 239 597 грн. Крім цього, гр. ОСОБА_3 має готівкові кошти у розмірі 150 000 доларів США та кошти, розміщені на банківських рахунках у розмірі 167 792 грн. Тому, з урахуванням цивільного законодавства, вказані кошти є спільною власністю подружжя.

Таким чином, враховуючи, що встановлено легальне походження грошових коштів, які були вилучені у гр. ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім в даному випадку є накладення стягнення у вигляді штрафу, виходячи з наступного.

Суд враховує практику Європейського Суду, зокрема постанову ЄСПЛ від 06.11.2008 року по справі «Ісмаілов проти Російської Федерації».

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно - правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід’ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, a також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Згідно з зазначеним рішенням ЄСПЛ, судове рішення, яким застосовується конфіскація майна, є втручанням в право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на повагу власності.

Згідно з Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В даному випадку майном правопорушника є грошова сума в доларах США та євро, яка, на думку представника митниці, підлягає конфіскації.

За таких обставин конфіскація є втручанням в право особи на повагу власності і, відповідно, має бути застосована ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з захисту прав людини.

Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.

Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Об'єктивна сторона правопорушення, яке вичинив правопорушник, полягає в недекларуванні іноземної валюти при проходженні митного контролю в «зеленому коридорі», тобто в зоні спрощеного митного контролю, відповідальність за що передбачена ст. 471 МК України.

Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання Європейський суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов’язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.

Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь – яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз та вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.

Крім того, сума, яка може бути законно ввезена, чи фізично переміщена через український митний кордон, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10 000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.

Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення. Зокрема, в даному випадку, правопорушник не дотримався вимог, щодо внесення відомостей до митної декларації, а не вчинив будь – якого іншого правопорушення, яке можна припустити (наприклад відмивання грошей або ухилення від сплати мита податків, тощо).

Крім того, сума, яку митний орган вимагає конфіскувати у правопорушника є для нього значною, а шкода, яку він потенційно міг завдати органам влади - незначна, оскільки він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав держані ніякої шкоди, а процедура декларування, яку він порушив має лише регулятивний характер.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

Керуючись однією з аксіом судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права», суд вважає, що конфіскацію в даному випадку можна було б застосувати в разі відшкодування майнової шкоди, завданої державі, однак вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення правопорушником відомостей до митної декларації. Тому, на думку суду, не може бути визнано справедливим конфіскація грошей, які набуті законним шляхом, і які особі необхідні для лікування у зв’язку з тяжкою хворобою. Це було б також і порушенням принципу пропорційності між інтересами особи та держави.

Винність правопорушника підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протокол про порушення митних правил, доповідною запискою інспектора митниці, поясненням правопорушника, описом вилученої валюти.

Провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 487 МК України, здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного та враховуючи обставини, які свідчать про легальне і правомірне отримання правопорушником вилучених в нього валютних коштів, суд застосувавши міжнародно – правові норми, дійшов до висновку про не застосування до нього додаткового стягнення в вигляді конфіскації вилучених валютних коштів.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративним законодавством не передбачено надання будь – яких документів для отриманням особою грошей, які їй повинні бути повернуті, окрім документів, які посвідчують особу або документів, які уповноважують іншу особу, тобто гроші повинні бути поверненні без надання довідки банку.

Керуючись ст. 4 ЗУ «Про судовий збір України», ст.ст. 197, 471, 522, 524-529 МК України, ст.ст. 283-285, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, та накласти на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 1 700 (одна тисяча сімсот) грн., без конфіскації вилучених грошових коштів.

Валюту, вилучену згідно протоколу про порушення митних правил №2865/50000/18 у розмірі 1 360 доларів США та 500 євро повернути ОСОБА_2 або її законному представнику у встановленому законом порядку.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп. (Отримувач коштів: УК у м.Одесі/Малиновськ. р-н/21081100; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38016923; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: 31116106015007; код класифікації доходів бюджету: 21081100; призначення платежу – судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення, Малиновський районний суд м. Одеси, код ЄДРПОУ 05383419, пункт 5).

Постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України.

Суддя