Ухвала суду № 78477616, 11.12.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_______________

Справа №521/4334/18

Номер провадження №4-с/521/73/18

УХВАЛА

22 листопада 2018 року м.Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі

судді – Маркарової С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Іськової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ПАТ «Віейбі банк» на дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 (боржник ОСОБА_3),-

ВСТАНОВИВ:

15.03.2018 року ПАТ «Віейбі банк» звернулось із вищезазначеною скаргою, в якій просило :

- визнати рішення державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51403672 від 29.11.2017 року неправомірними;

- скасувати постанову державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51403672 від 29.11.2017 року;

- зобов’язати державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа по справі №2/1519/8038/2011, виданого 16.08.2012 року Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйбі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 774, 06 грн. та судових витрат.

В обґрунтування скарги банк послався на те, що в провадженні Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №51403672.

Постановою державного виконавця від 29.11.2017 року виконавчий документ повернутий стягувачу в порядку п.2 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Заявник стверджував, що державним виконавцем були порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», за статтею 18 якого виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, виконавець не вчинив дій щодо виявлення рухомого, нерухомого майна боржника, рахунків та джерел доходу боржника, тощо.

Заявник стверджував, що бездіяльність державного виконавця в частині невжиття заходів щодо примусового виконання судового рішення, наслідком чого стало повернення виконавчого документа стягувачу, є протиправною, такою, що суперечить діючому законодавству України.

ПАТ «Віейбі банк» в судове засідання не з’явилось, просило розглянути скаргу без його участі.

Боржник в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про розгляд скарги.

Державний виконавець в судове засідання не з’явився, неодноразово повідомлявся судом про розгляд скарги, ухвалу суду про витребування матеріалів виконавчого провадження не виконав, про причини невиконання та неявки в судове засідання не повідомив.

Неявка стягувача, виконавця та боржника не є перешкодою для розгляду скарги відповідно до ст. 450 ЦПК України.

Дослідивши скаргу, додані до неї матеріали, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2012 року Малиновським районним судом міста ОСОБА_4 виданий виконавчий лист №2/1519/8038/2011 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Віейбі банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 774, 06 грн. та судових витрат.

29.11.2017 року постановою державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 виконавчий документ повернутий стягувачу в порядку п.2 ч. 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (майно, на яке можливо звернути стягнення – не виявлено).

Поряд із тим, з наданих заявником копій матеріалів виконавчого провадження на час звернення до суду зі скаргою виконавчі дії по належному виконанню рішення суду державним виконавцем не здійснені, зокрема, не вчинено дій щодо виявлення рухомого, нерухомого майна боржника, рахунків та джерел доходу боржника, тощо.

При вирішенні скарги суд враховує, що державний виконавець в судове засідання не з’явився, неодноразово повідомлявся судом про розгляд скарги, ухвалу суду про витребування матеріалів виконавчого провадження не виконав, про причини невиконання та неявки в судове засідання не повідомив, не спростувавши доводи скарги.

Враховуючи викладене, доводи заявника про бездіяльність державного виконавця Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУ юстиції в Одеської області ОСОБА_2 щодо невжиття заходів виконання судового рішення в межах виконавчого провадження №51403672 є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов’язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід’ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Європейський суду з прав людини, зокрема, в рішенні у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов’язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Так, державний виконавець відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов’язаний неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд погоджується із доводами заявника про обґрунтованість скарги про визнання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірною, вважає можливим поновити право заявника шляхом визнання такої постанови неправомірною та зобов’язання державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2/1519/8038/2011, виданого 16.08.2012 року Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйбі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 774, 06 грн. та судових витрат.

Керуючись Розділом 7 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Скаргу ПАТ «Віейбі банк» на дії державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 (боржник ОСОБА_3)– задовольнити.

Визнати постанову державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 від 29.11.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51403672 неправомірною.

Постанову державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні №51403672 від 29.11.2017 року – скасувати.

Зобов’язати державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби м.Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_2 відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2/1519/8038/2011, виданого 16.08.2012 року Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйбі Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7 774, 06 грн. та судових витрат.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України:

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга полається до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м.Одеси.

Повний текст ухвали направити сторонам виконавчого провадження, державному виконавцю.

Суддя С.В. Маркарова

Повний текст виготовлений 29.11.2018 року

11.12.18