Рішення № 78476826, 06.12.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/7027/18

Провадження № 2/500/3336/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2018 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

за участю секретаря - Нікітіної Ю.П.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_1 до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

12.10.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами, якими просить визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що станом на 14.04.1991р. вказаний будинок відносився до типу колгоспного. У будинку проживали він та його батьки. ІНФОРМАЦІЯ_1. померла його мати ОСОБА_2. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини зазначеного будинку, яку прийняли фактично він та його батько. ІНФОРМАЦІЯ_2. помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частини будинку, яка належала батьку як члену колгоспного двору, та 1/6 частка, яку він прийняв після дружини, але юридично не оформив. Спадщину після батька позивач прийняв фактично. Нотаріусом йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на будинок зареєстрований у встановленому законом порядку.

Ухвалою суду від 13.11.2018р. витребувано відприватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, та копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3.

Представник позивача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про підтримання позову та розгляд справи без його участі.

Представник відповідача, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмове клопотання про визнання позову та розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що відповідно до довідки виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №997 від 11.08.2015, згідно до запису у погосподарській книзі за №147 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, на праві особистої власності належить ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1. Станом на 14.04.1991р. будинок відносився до колгоспного типу та вказані особи були у ньому зареєстровані.

Вказане вбачається і із довідки виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №2096 від 04.12.2018.

Згідно листа КП «Ізмаїльське МБТІ» за №1811 від 06.12.2018р., відповідно до даних архіву КП «Ізмаїльське МБТІ» власниками житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 (1/3 частка), ОСОБА_2 (1/3 частка), ОСОБА_1 (1/3 частка) на підставі довідки виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 997 від 11.08.2015, але станом на 31.12.2012р. право власності не зареєстровано.

Згідно технічного паспорту на житловий будинок, виданого 26.03.2018р. КП «Ізмаїльське МБТІ», по АДРЕСА_1 розташований житловий будинок, який побудований у 1950р.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, виданого повторно 19.08.2015р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст. 58 Конституції України) ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року. Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим кодексом.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час відкриття спадщини, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (1963 рік), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (1963 рік), що був чинний на час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 549 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно ст. 553 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК України УРСР 1963 року (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної власності (ст. 112 ЦК, відповідно до якої майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.), тобто без визначення часток.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ЦК УРСР 1963 року (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) розмір частки члена колгоспного двору в майні двору визначається при виході його зі складу двору без утворення нового двору (виділ). Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток всіх членів двору включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Частиною 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на 1/3 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

За життя спадкодавець ОСОБА_2 заповіт не залишала, що підтверджено інформаційною довідкою №52702457 від 23.07.2018р.

Так, спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 стали: чоловік ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 17.11.1964р.; син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.09.1965р.

ОСОБА_3, ОСОБА_1 фактично вступили в управління, володіння спадковим майном, тобто прийняли спадщину, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №2096 від 04.12.2015р. Але в установленому порядку своє право власності на спадщину не оформили.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5, виданого повторно 08.09.2015р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 (3/6) частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі 1/3 (2/6) частин належала йому як члену колгоспного двору, 1/6 частину він прийняв фактично після смерті дружини, але юридично не оформив.

За життя спадкодавець ОСОБА_3 заповіт не залишав, що підтверджено інформаційною довідкою №52821063 від 01.08.2018р.

Так, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 став син ОСОБА_1, що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.09.1965р., який фактично вступив в управління, володіння спадковим майном, тобто прийняв спадщину, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №998 від 11.08.2015р. Але в установленому порядку своє право власності на спадщину не оформив.

Інших спадкоємців немає.

Згідно звіту про перелік геонімів населених пунктів, що підпорядковані відділу ведення ДРВ Ізмаїльської РДА, вулицю Кірова перейменовано у вулицю Шкільну.

На звернення позивача до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області Веліксар Т.І. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову частину будинку, письмовою відповіддю нотаріуса за №591/02-14 від 21.09.2018року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ, необхідний для проведення реєстрації права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено у Листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Копія такої довідки наявна у матеріалах справи.

Належність спадкодавцям майна, про яке зазначає позивач у позовній заяві, підтверджується, у том числі, листом КП «Ізмаїльське МБТІ» за №1811 від 06.12.2018р.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 81 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 200, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Багатянської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (68671, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Багате, вул. Центральна, буд. 28, код ЄДРПОУ 04378480) про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2018р.

Суддя: А.С. Адамов