Рішення № 78476548, 06.12.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/1063/18

Провадження № 2/486/560/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Франчук О.Д.

при секретарі Деменко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -

без участі сторін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

15.08.2018 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості в сумі 42145,92 грн. Мотивує свої вимоги тим, що згідно договору без номеру від 25.05.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 15500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач порушив умови договору в результаті чого, станом на 22.06.2018 року виникла заборгованість в сумі 42145,92 грн., яка складається з наступного: заборгованості за тілом кредиту – 6863,72 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом – 20683,06 грн.; заборгованості за пенею – 12116,00 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг 500.00 грн. – штраф (фіксована частина); 1983,14 грн. – штраф (процентна складова). Просить стягнути заборгованість та судовий збір.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на позовну заяву згідно якого, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне. В його заяві про надання кредиту відсутні будь-які дані про встановлення кредитного ліміту у розмірі 15 000,00 грн. Анкета–заявка від 25.05.2011 року наявна у матеріалах справи підтверджує факт того, що відповідачем подано заявку на отримання зарплатної картки «Універсальна», без встановлення будь-якого кредитного ліміту. Матеріали справи не містять доказів про укладення кредитного договору. Крім того, посилається на те, що процентна ставка по кредитному ліміту неузгоджена сторонами взагалі, оскільки відповідач не подав заяву на встановлення кредитного ліміту. Банком не надано доказів дотримання ним процедури визначеної п.1.1.3.2.4. Умов щодо своєчасного сповіщення відповідача у спосіб передбачений договором, про зміну розміру фіксованої процентної ставки та її нарахування у подвійному розмірі, тому підстав для застосування підвищеної процентної ставки у позивача не має. Просить застосувати строк позовної давності. Посилається, що нарахування штрафу та пені за одне й те саме порушення порушує його права передбачені ст. 61 Конституції України.

05.11.2018 року представником позивача на адресу суду направлено відповідь на відзив, у якому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Та зазначив наступне, що ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 25.05.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо кредитного договору послався на ч. 1 ст. 634 ЦК України та зазначив, що зміст кредитного договору зафіксовано у декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином між банком та позичальником було укладено кредитний договір у письмовій формі. Щодо зміни кредитного ліміту посилається на п.1.1.1.1.4 УіП – підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту у розмірі 2,5 в місяць або 30% на рік. Далі вона була змінена, що підтверджується наказами банку. Повідомлення про підвищення процентної ставки було направлено відповідачу 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, заяв про розірвання кредитного договору від нього не надходило. У разі виникнення прострочених зобов’язань клієнт сплачує пеню. Банк має право здійснити списання заборгованості за рахунок кредитного ліміту. Підписуючи УіП відповідача надав згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і може бути змінений у будь-який момент. Посилається, що штраф та пеня є формами неустойки, але не є окремим та самостійними видами юридичної відповідальності. Щодо позовної давності зазначив, що строк дії картки до 10.2018 року, тобто позивач звернувся з позовом до суду в межах строку позовної давності.

16.11.2018 року на адресу суд надано заперечення відповідача на відповідь на відзив, які мотивовані тим, що доказів надання відповідачу різних карток в кількості 7 штук банком не надано. Банком до суду не надано жодної виписки по жодному картрахунку відповідача, яка б відповідала вимогам нормативно правових актів випискам. Вважає, що позовна давність до вимоги спливла.

Сторони в судове засідання не з’явились.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

Представник позивача направив до суду письмове клопотання в якому зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить слухати справу без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення (а.с. 36).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10.10.2018 року, було відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового засідання в порядку спрощеного провадження (а.с. 81).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 про день місце та час розгляду справи сповіщені належним чином шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Судом встановлено, що представник відповідачка про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, про що зазначив у клопотанні. За такого суд вважає можливими розглянути справу у відсутність сторін.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв’язку неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом та змін спірних правовідносин.

Згідно договору б/н від 25.05.2011 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку» складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві (а.с. 9-33).

Як вбачається з копії статуту АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 32) згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року №519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», яке є правонаступником всіх прав та зобов’язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Умови передбачені договором відповідач не виконав, в результаті чого станом на 22.06.2018 року виникла заборгованість в сумі 42145,92 грн., яка складається з наступного: заборгованості по тілу кредиту – 6863,72 грн.; заборгованості за відсотками за користування кредитом – 20683,06 грн.; заборгованості за пенею – 12116,00грн.; а також штраф – 2483,14 грн. (а.с. 5-9).

Відповідач ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 25.05.2011 року користувався коштами на підставі первинної та перевипущених карток №4149437708762404, №5211537419962415, №5211537418810029, №4149625805325659, №4149605400188512, № 5168755604686507, №4149625809086356 зі строком перевипущеної картки до останнього дня 10.2018 року. (а.с.124)

Згідно довідки виданої АТ «ПриватБанк» між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір б/н за яким було видано картки:

22.06.25011 року №4149437708762404 термін дії до 04.2015 року,

12.06.2014 року №5211537419962415 термін дії до 03.2016 року,

29.12.2012 року №5211537418810029 термін дії до 03.2016 року,

21.12.2015 року №4149625805325659 термін дії до 05.2018 року,

03.07.2014 року №4149605400188512 термін дії до 07.2018 року,

31.10.2014 року № 5168755604686507 термін дії до 09.2018 року,

11.08.2015 року №4149625809086356 термін дії до 10.2018 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5% в місяць або 30 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, а саме з 01.09.2014 року - у розмірі 34,80 %; з 01.04.2015 року - у розмірі 43,20 %, що підтверджується наказами банку СП-2014-6915682 від 18.08.2014 року та СП-2015-6552838 від 18.02.2015 року. Позивачем надано копії повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки від 15.08.2014 року та 15.03.2015 року. (а.с. 103-111)

На підтвердження факту укладення кредитного договору, отримання платіжної картки та користування нею за допомогою банкоматів, терміналів самообслуговування, терміналів для розрахунку в різноманітних торгівельних мережах та часткової сплати заборгованості за кредитом позивачем надано виписку із карткового рахунку відповідача. (а. с. 112-122).

V. Оцінка Суду.

Клієнт, відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт (а. с. 20).

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та Правил надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Тому, посилання відповідача у своєму відзиві, що в його заяві відсутні будь-які посилання на встановлений розмір кредитного ліміту не заслуговують на увагу, оскільки своїм підписом у анкеті-заяві дав згоду на встановлення кредитного ліміту рішенням банку та надав право його змінювати.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст.627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов’язання.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначається вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 578/5 від 12 квітня 2012 року до первинних документів, які фіксують факт виконання госпоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах є : касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

В обґрунтування заявлених позовних вимог до суду подано розрахунок заборгованості станом на 22.06.2018 року та виписки з карткового рахунку за період з 01.05.2011 року по 05 листопада 2018 року.

З виписки по рахунку відповідача вбачається, що останній активно користувався кредитними коштами, поповнював мобільний зв'язок, здійснював операції через додаток Приват 24, здійснював оплату за купівлю товарів у магазинах, періодично здійснював платежі, спрямовані на погашення заборгованості як за основною карткою так і перевипущеними картками, що підтверджує, що відповідач знав про наявність заборгованості, що утворилася і усвідомлював характер і наслідки невиконання договірних зобов'язань.

Щодо заяви про застосування позовної давності.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У правовідносинах, в яких використовуються платіжні картки як спосіб надання/отримання кредитних коштів, якщо умовами договору визначено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту у повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов'язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку кредитування, який збігається зі строком дії картки.

Суд не може взяти до уваги доводи відповідача про те, що строк дії картки, виданої 25.05.2011 року, сплинув, оскільки позичальнику видавалися нові картки №4149437708762404, №5211537419962415, №5211537418810029, №4149625805325659, №4149605400188512, № 5168755604686507, №4149625809086356 зі строком перевипущеної картки до останнього дня 10.2018 року. Новими перевипущеними картками відповідач активно користувався, що підтверджується наданими виписками. Отже, позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, саме тому заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, а заборгованість за тілом кредиту у сумі 6863,72 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно заборгованості по процентам за користування кредитом, вказаної позивачем в розрахунку заборгованості, суд приходить до такого.

Як вбачається з матеріалів справи заява на отримання кредиту, підписана позичальником, обумовлює плату за користування кредитом у розмірі 30 % річних на залишок заборгованості.

Проте із розрахунку заборгованості, наданого банком, вбачається, що розмір процентної ставки неодноразово змінювався, зокрема в період часу із 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року - 34,80 %, а починаючи із 01 квітня 2015 року - 43,20 % річних.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право проводить зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунку. При цьому банк, зобов’язаний не менше як за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку відповідно до п. 1.1.3.1.9 цього договору. Якщо протягом 7 днів банк не отримав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, вважається, що клієнт приймає нові умови. На виконання зазначених умов договору позивачем надано копію повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки від 15.08.2014 року та 15.03.2015 року,чим вважають, що банк виконав обов’язок, щодо повідомлення відповідача про зміну умов кредитування, оскільки, останній, будь-яких заяв щодо розірвання кредитного договору не надав.

Проте суд із цим погодитися не може.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.

З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.

Разом з тим, матеріали справи не містять письмової згоди відповідача ОСОБА_1 на збільшення процентної ставки за кредитом , скріпленої його підписом.

До того ж, визначення розміру процентів 20683,06 гривень за користування 15000 гривень кредитних коштів не відповідає меті встановлення процентів та спотворює їх зміст як плати за користування кредитом.

Відтак з відповідача підлягає стягненню заборгованість за період з 25.05.2011 по 22.06.2018 року по процентам за користування кредитом, виходячи з процентної ставки 30% річних оскільки вимоги позивача про застосування підвищеної процентної ставки є безпідставними.

Так, розмір заборгованості по процентам відповідача перед Банком станом на 22.06.2018 року становить 16627,36 грн. (6863,72 грн. (заборгованість за тілом кредиту) х 30% : 360 днів х 2907 днів (кількість днів, за яку нараховується заборгованість, а саме: з 25.05.2011 року по 22.06.2018 року).

Щодо стягнення з відповідача одночасно двох видів штрафів фіксованої частини та процентної складової, суд приходить до такого.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Статтями 546, 549ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 61 Конституції України визначено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до підпункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь із грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф встановлений тарифами договору - в розмірі 500, 00 грн + 5% від суми позову.

Тому неможливе застосування двох видів штрафів нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань, за яке може бути стягнуто тільки один вид неустойки штраф.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 р. у справі № 554/2743/14-ц.

Оскільки відповідно до ст. 549 ЦК України штраф - неустойка, що розраховується від суми неналежно виконаного зобов'язання, а фіксована та розрахункові частини є складовими одного виду неустойки (штрафу), і складає 2483,14 гривень.

З огляду на викладене, суд вважає, що доведена заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.05.2011 року складає 25974,22 гривень, в тому числі 6863,72 гривень заборгованості за кредитом; 16627,36гривень заборгованості по процентам та 2483,14 гривень штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача.

Оскільки, невиконання ОСОБА_1 взятого на себе зобов’язання, потягнуло виникнення заборгованості перед АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 25974,22 гривень, порушене право позивача на повернення заборгованості за кредитом, заборгованості за процентами та штрафу за користування наданим кредитом підлягає судовому захисту шляхом часткового задоволення його позову та стягнення з відповідача на його користь судових витрат, понесених при зверненні до суду, що складаються з судового збору.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір пропорційно до суми задоволених позовних вимог, тобто 1084,69 гривень (61,63%) /а. с. № 1/.

Керуючись ст.ст.12,81,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором в сумі25974 (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) гривні 22 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО 305299), судові витрати в сумі 1084 (одну тисячу вісімдесят чотири) гривні 69 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_4