Рішення № 78476523, 07.12.2018, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/2/16-ц

Провадження № 2/486/15/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого Франчук О.Д.

при секретарі Деменко К.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" , третя особа ПАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”, приватний нотаріус Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсним додаткових угод до кредитного договору та визнання недійнисним договору застави, -

без участі сторін

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

04.01.2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсним додаткових угод до кредитного договору та визнання недійсним договору застави.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 30.03.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №NKUCAK00090039 на суму 38 379, 10 дол. США на придбання автомобіля, згідно якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов’язання щомісячно сплачувати кредит, проценти за його використання, комісії та штрафні санкції, з кінцевим строком повернення кредиту – 29.03.2014 року. Відповідно до п.7.1 Кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язувався надати позичальникові кредитні кошти на строк з 30.03.2007 року по 29.03.2014 рік у вигляді непоновлюваної лінії у розмірі 38 379, 10 дол. США на наступні цілі: 26 668, 00 дол. США на купівлю автомобіля; 6,78 дол. США для сплати за реєстрацію предмета застави; 9 822,74 дол. США – на сплату страхових платежів за договором страхування, договором особистого страхування до 29.03.2008 року; 266, 68 дол. США – винагороди за надання фінансового інструменту; 1481,56 дол. США та 1333, 34 дол. США – на сплату страхових платежів у випадках та порядку п.п.2.1.3, 2.2.7 Договору., зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди 0,14 % від суми кредиту.

В забезпечення виконання зобов’язань було укладено договір застави рухомого майна, автомобіля HYUNDAI Tucson, д.н.з ВЕ2106АН, що належить на праві власності ОСОБА_1

24.09.2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №1 до кредитного договору №NKUCAK00090039, згідно якої суму заборгованості зменшено на 211,23 дол. США (пеня). Також п.7.1 кредитного договору було викладено у новій редакції, відповідно до якої розмір не поновлюваної кредитної лінії визначено як 41 938, 19 дол. США (26668, 00 дол. США – на придбання авто, а також 13 652, 29 дол. США на сплату страхових внесків.) 16.06.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена Додаткова угода №2 до кредитного договору №NKUCAK00090039, відповідно до умов якої суму заборгованості зменшено на 332,2 дол. США (пеня).

Посилався, що в супереч п. 2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору банк перерахування за страховими договорами не робив, а ОСОБА_1 страхові договори не підписував, що є порушенням у зв’язку з взятим на себе обов’язків за кредитним договором банком. Крім 26 668 дол. США, які банк перерахував за договором купівлі-продажу автомобіля, інші суми у тому числі 9 822, 71 дол. США, 1481,56 дол. США, 266,68 дол. США, 133, 34 дол. США ним отримано не було, їх не було перераховано і за договором страхування.

Вважає, що Додаткові угоди №1 та №2 є недійсними так як не відповідають вимогам ст. 215,203 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначав, згідно додаткових угод банк збільшив суму кредиту, яка підлягала видачі ОСОБА_1, що неприпустимо з огляду на те, що сума кредиту є незмінної математичною складовою, яка вже була отримана при укладені кредиту. Відсутність інформованості ОСОБА_1 щодо умов цих договорів призвело до порушення п. 2.3.1 Кредитного договору та ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови кредитного договору не встановлюють та не підтверджують виконання зобов’язання з боку банку, а саме в реальній видачі кредитних коштів у повному розмірі.

При укладені договору застави сторони дійшли згоди про забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором в частині повернення кредиту наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у сумі 38 448,50 дол. США, що не відповідає п. 7.1 Кредитного договору (38379,10 дол. США.)

Відповідач надав заперечення, відповідно до якого зазначив, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №NKUCAK00090039 від 30.03.2007 року на суму 38 379, 10 дол. США на придбання автомобіля. Підписанням кредитного договору позивач підтвердив, що всі умови договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтверджував свою здатність виконувати умови договору. Крім того, згоду позивача підтверджує і те, що він протягом певного часу належним чином виконував його умови, вчасно і в повному обсязі сплачував грошові кошти за користування кредитом, що свідчить про те, що перед укладенням спірного договору позивачеві в повному обсязі було надано інформацію про умови кредитування та сукупну вартість кредиту відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначив, що при підписані Кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотриманні, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджується фактичним його виконанням, з боку позивача.

Щодо Додаткових угод відповідач зазначив, що підтвердження волі позичальника до дії реструкторизованого кредитного договору є факт сплати ним тривалий час обумовленого сторонами у додатковій угоді розміру платежу. Страхові внески продовжують здійснюватися в межах укладених позичальником угод про страхування до закінчення дії кредиту, те не призводять до перевищення обумовлених сторонами розмірів кредитної лінії. Додатковою угодою п. 7. 1 було змінено строк погашення кредиту з 7 до 10 років, за рахунок чого і змінився розмір страхового платежу з 9822,74 дол. США на 13652,29 дол. США. Додатковою угодою №2 п.7.1 був залишений без змін, лише змінився період сплати боргу позивачем з 10 по 15 число кожного місяця.

Щодо договору застави зазначив, що при укладені Договору застави була допущена незначна помилка, яка не впливає на розмір основного боргу. Договір був підписаний позивачем та нотаріально засвідчений та вступив у дію з моменту його підписання. Зазначив, що позивачем пропущено строки позовної давності про визнання недійсним договору застави. У зв’язку з чим просив у задоволені позову відмовити.

Представник відповідача та треті особи у судове засідання не з'явились, про час та дату розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи.

25 січня 2017 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_5 про зупинення провадження по справі до отримання Апеляційним судом Миколаївської області результатів судово бухгалтерської-економічної експертизи.

07 грудня 2018 року від представників позивача надійшло клопотання у якому вони просили суд проводити розгляд справи без їх участі. Також просили суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

05.01.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Бобровського І.М. було відкрито провадження по справі

14.03.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Бобровського І.М. позов було залишено без руху.

20.04.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Бобровського І.М. позов залишено без розгляду.

19.05.2016 року ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20.04.2016 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

30.05.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Падалка О.В. позов прийнято до свого провадження.

14.09.2016 року розпорядженням керівника апарату Южноукраїнського міського суду Миколаївської області призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв'язку з відставкою судді Падалка В.О. та справу розподілено у провадження судді Волковій О.І.

22.09.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Волкової О.І. задоволено заявлений самовідвід.

28.09.2016 року ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області судді Савіна О.І. задоволено заявлений самовідвід.

В зв'язку з неможливістю утворити новий склад суду для розгляду справи, Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року справу було направлено на розгляд до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 13 грудня 2016 року ухвала Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 03.10.2016 року була скасована та справу було направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про можливість передачі справи до іншого суду у передбаченому законом порядку.

20.12.2016 року справу було прийнято до провадження суддею Франчук О.Д., відкрито провадження та призначено судове засідання.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 лютого 2017 року клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі до отримання Апеляційним судом Миколаївської області результатів судово бухгалтерської- економічної експертизи було задоволено, провадження у справі було зупинено.

Згідно заяви ПАТ КБ “ПриватБанк” 09 липня 2018 року Апеляційний суд виніс постанову у справі 486/217/15, в якій викладені висновки призначеної судової бухгалтерської економічної експертизи у зв'язку з чим Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 26 вересня 2018 року провадження у справі було поновлено.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 30 березня 2007 р. між ЗАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №NKUCAK00090039 відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 38379,10 дол. США на наступні цілі: 26668 доларів США на купівлю автомобіля; 6,78 дол. США для сплати за реєстрацію предмета застави; 9 822,74 дол. США – на сплату страхових платежів; 1481,56 дол. США на оплату страхових платежів по авто на 1-й рік дії кредитного та 133,34 дол. США на оплату страхових платежів по особистому страхуванню на 1-й рік дії кредитного, 266, 68 дол. США – винагороди за надання фінансового інструменту, в порядку передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди 0,14 % від суми наданого кредиту. Строк дії договору до 29.03.2014 року (а.с.7-9)

24.09.2012 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 р. за якою сторони дійшли згоди на внесення змін до кредитного договору: суму заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати укладення угоди зменшено на 211,23 дол. США. У разі порушення позичальником будь-якого із зобов’язань понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 211,23 дол. США. Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов’язується надати позичальниикові кредитні кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Автомир» в «ОСОБА_4 ОСОБА_5» на строк з 30.03.2007 до 30.03. 2017 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії кредит у розмірі 41938,19 дол. США на наступні цілі: 26668 доларів США на купівлю автомобіля; 6,78 дол. США для сплати за реєстрацію предмета застави; 13652,29 дол. США – на сплату страхових платежів; 1481,56 дол. США на оплату страхових платежів по авто на 1-й рік дії кредитного та 133,34 дол. США на оплату страхових платежів по особистому страхуванню на 1-й рік дії кредитного, 266, 68 дол. США – винагороди за надання фінансового інструменту, в порядку передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди 0,14 % від суми наданого кредиту. Щомісяця позичальник повинен надати банку кошти у сумі 383,18 долю США, для погашення заборгованості за кредитом, відсоткам,винагороди, комісії. (а.с. 10)

16.06.2014 року між ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору №NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 р. за якою сторони дійшли згоди на внесення змін до кредитного договору: суму заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати укладення угоди зменшено на 332,12 дол. США. У разі порушення позичальником будь-якого із зобов’язань понад 31 день позичальник сплачує банку штраф у розмірі 332,12 дол. США. Пункт 7.1. Кредитного договору викладено в наступній редакції: банк зобов’язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Автомир» в «ОСОБА_4 ОСОБА_5» на строк з 30.03.2007 до 30.03. 2017 року у вигляді не поновлюваної кредитної лінії кредит у розмірі 41938,19 дол. США на наступні цілі: 26668 доларів США на купівлю автомобіля; 6,78 дол. США для сплати за реєстрацію предмета застави; 13652,29 дол. США – на сплату страхових платежів; 1481,56 дол. США на оплату страхових платежів по авто на 1-й рік дії кредитного та 133,34 дол. США на оплату страхових платежів по особистому страхуванню на 1-й рік дії кредитного, 266, 68 дол. США – винагороди за надання фінансового інструменту, в порядку передбаченому п.п. 2.1.3, 2.2.7 зі сплатою за користування кредитом 1% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди 0,14 % від суми наданого кредиту. Щомісяця позичальник повинен надати банку кошти у сумі 403,69 долю США, для погашення заборгованості за кредитом, відсоткам,винагороди, комісії. (а.с. 12)

Для забезпечення виконання зобов'язань за договором між позивачем та відповідачем було укладено договір застави від 30 березня 2007 р. рухомого майна, а саме автомобіля Hyundai, модель: Tucson 2.0, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий універсал В, № кузова/шасі: Y6LJN81BP7L003116, реєстраційний номер: ВЕ:2106АН, що належить відповідачу на праві власності. (а.с.14)

На виконання договору застави №NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 року між було укладено договір особистого страхування та договір страхування наземного транспорту. (а.с.161-162)

Відповідачем надано до суду виписку по рахунку ОСОБА_1 (а.с.156-160)

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, було призначено судову бухгалтерсько-економічну експертизу. Копія висновку експерта надана до суду.

V. Оцінка суду.

Відповідно ст. 6 ЦК Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 ЦК України)

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, відповідно до вимог ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про:1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; г) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15, 23 цього Закону.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту;2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови визначені законодавством (частина четверта статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час укладення кредитного договору).

Статтею 18 Закону України "Про захист прав споживача" передбачена можливість визнання недійсними лише окремих умов договору, а не цивільно-правового договору в цілому і лише у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Застосування Закону України Про захист прав споживача до спорів, які виникають з кредитних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедура виконання договору тощо, які передують укладенню договору.

Положеннями статті 110 ЦПК України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Посилання позивача, що в супереч п. 2.1.3, 2.2.7 Кредитного договору банк перерахування за страховими договорами не робив, що є порушенням у зв’язку з взятим на себе обов’язків за кредитним договором банком спростовується висновком бухгалтерсько-економічної експертизи від 25.04.2018 року, якою встановлено здійснення страхових платежів за договором страхування наземного транспорту №NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 р. у 2007-2014 року у сумі 54881 грн. 58 коп. та страхових платежів за договором особистого страхування. У розмірі 6018 грн. 30 коп.

Суд зауважує, що з наданого позивачем у якості доказу висновку бухгалтерсько-економічної експертизи від 25.04.2018 року, вбачається, що вона проводилась на предмет правильності заявленого ПАТ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості, встановлювалось чи відповідає метод нарахування банком процентів та щомісячних платежів умовам договору, яка є реальна відсоткова ставка по кредиту, чи підтверджується документально проведення банком платежів з особистого страхування та страхування транспортного засобу, чи є залишок від зарезервованих для сплати страхових внесків грошових коштів. І жодним чином не підтверджує та не спростовує наявність обставин щодо невідповідності кредитного договору Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилається позивач, а можливо є підставою для перерахунку сум платежів за договором. Таким чином, встановлені обставини у висновку експерта самі по собі не можуть слугувати підставою для визнання недійсними оспорюваних правочинів.

Виходячи із загальних умов кредитного договору та додаткових угод до нього, судом встановлено, що сторонами досягнуто домовленості щодо всіх умов договору, де чітко визначено всі умови кредитування, зокрема: розмір наданого кредиту, строк, на який наданий кредит, порядок його надання та повернення, розмір плати за користування кредитними коштами, права та обов'язки позикодавця і позичальника, відповідальність сторін.

Позивач при укладенні кредитного договору мав можливість ознайомитися з його умовами та не погодитися чи відмовитися від укладення договору. Окрім того, у разі незгоди з умовами кредитного договору позичальник мав можливість скористатися своїм правом, визначеним частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», (у редакції, чинній на час укладення кредитного договору), відповідно до якого споживач має право протягом 14 календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте він таких дій не вчинив. Натомість позивач підписав договір, отримав кредитні кошти та вносив кошти на погашення боргу, тобто договір сторонами виконувався.

ОСОБА_1 будь-яких доказів того, що на момент укладення правочину відповідач замовчував певні обставини та ввів його в оману, щодо обставин, які мають істотне значення не надав. Доказів введення відповідачем позивача в оману при укладенні оспорюваної додаткової угоди та фіктивності такого правочину матеріали справи не містять.

Оспорювані додаткові угоди підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов угоди, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, перед його підписанням ОСОБА_6 мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору, позивач на момент укладення додаткової угоди не заявляв додаткових вимог й протягом тривалого часу виконував умови цих угод щодо сплати щомісячних платежів, а тому суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог щодо визнання кредитного договору №NKUCAK00090039 від 30 березня 2007 р, додаткової угоди від 24.09.2012 року та додаткової угоди №2 від 16.06.2014 року до кредитного договору . недійсною.

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 1 Закону України «Про заставу» та стаття 572 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом. Згідно практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути порушені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom», заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).

Так, в розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов'язується з конкретною вимогою про захист окремого порушено права.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Позовна заява про захист свого порушеного права від ОСОБА_1 надійшла до суду 04 січня 2016 року, тоді як договір застави укладено 30.03.2007 року, тобто поза межами строку встановленого ст. 257 ЦК України. Позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами того факту, що про порушення свого цивільного права він не міг дізнатися раніше, що є його процесуальним обов'язком (статті 12, 81 ЦПК України), адже договір складений в трьох екземплярах, один із яких знаходиться у позивача.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Згідно статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до п. 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Статтею 5 ЗУ «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому в ст.5 ЗУ «Про судовий збір», не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що ст.5 ЗУ «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

У зв'язку з викладенипм судові витрати, необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.12,76,81,89,141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" , третя особа ПАТ “Страхова компанія “Інгосстрах”, приватний нотаріус Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання частково недійсним кредитного договору, визнання недійсним додаткових угод до кредитного договору та визнання недійнисним договору застави, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_7