Рішення № 78475545, 06.12.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1555/17

Провадження №2/148/54/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 грудня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О., Галькевич І.В.,

ОСОБА_1

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6, ОСОБА_7

представника виконавчого комітету Тульчинської міської ради ОТГ,

як органу опіки і піклування ОСОБА_8

свідків ОСОБА_9А, ОСОБА_10,

ОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком, за участі виконавчого комітету Тульчинської міської ради ОТГ, як органу опіки та піклування,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2017 ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про визначення місця проживання дітей з матір'ю.

13.11.2017 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком.

Ухвалами Тульчинського районного суду Вінницької області від 13.11.2017 первісний позов об'єднано з зустрічним позовом та до участі в даній справі залучено виконавчий комітет Тульчинської міської ради ОТГ, як орган опіки та піклування.

01.03.2018 від позивача надійшла позовна заява у новій редакції, згідно вимогами якої вона звернулася з позовом до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживанням.

Ухвалою суду від 06.12.2018 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про відібрання дитини та повернення її за попереднім місцем проживанням залишено без розгляду.

Подана ОСОБА_2 зустрічна позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05.08.2007.

Від даного шлюбу у них є троє дітей: син ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочка ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З 2014 рокі їхні з дружиною відносини погіршилися.

Його батьки допомагали та допомагають у вихованні дітей.

Внаслідок недбалості у догляді за дітьми з боку його дружини в них загострились сімейні стосунки. Дружина не сприймала будь-яких зауважень та критичних висловлювань в її адрес, що супроводжувалось постійними сварками. Неодноразово діти за їхньою спільною згодою перебували у його батьків, щоб полегшити навантаження дружині в післяпологовий період та період її хвороб.

Дружина неодноразово перебувала на лікуванні в КЗ "Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні імені академіка Ющенка".

В результаті загострення психічних розладів та неадекватності поведінки стосунки з дружиною вкрай погіршилися, дружина вказала йому, щоб він залишив квартиру та переїхав в м.Тульчин. Таким чином, з лютого 2015 року вони стали проживати окремо, він переїхав до батьків, де проживає разом з дітьми в м.Тульчин по вул.Чернишевського, 13.

Дружина зрідка навідувала їх. Спочатку візити носили спокійний характер, але надалі кожний її приїзд супроводжувався скандалами, погрозами, агресивною поведінкою направленою як на нього, їхніх дітей, його батьків та інших сторонніх людей, що призводило до виклику поліції. В результаті такої поведінки дружини з використанням ненормативної лексики у присутності дітей, він вимушений був звернутися у лікарню і у дочки було встановлено реакцію на стрес у вигляді симпато-адреналового кризу.

Намагаючись порозумітися з дружиною, в червні 2017 року він спробував спільно проживати з нею, однак її неадекватна повідінка зруйнувала цю спробу.

Зараз діти ходять у школу в м.Тульчині, навчаються у музичній школі, відвідують гуртки, заняття з англійської мови, для них створені найкращі умови для їх виховання, навчання та розвитку. Вони відвикли від матері та відносяться до неї з недовірою, не проявляють до неї любові чи прихильності. В їхнього сина ОСОБА_14 діагнозтовано абсансну форму епілепсії і йому протипоказаний стрес. Зміна місця їх проживання може негативно вплинути на психоемоційний стан дітей.

Мати дітей фактично самоусунулась від участі у вихованні дітей та їх матеріальному утриманні. Вважає, що визначення місця проживання дітей з ОСОБА_4, враховуючи стан її здоров'я, несе небезпеку для дітей та може загрожувати їх здоров'ю та нормальному розвитку.

Він офіційно працевлаштований, працює на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення Вінницької міської клінічної лікарні №1 та отримує дохід, достатній для забезпечення дітей всіма необхідними речами, графік його роботи дозволяє йому повноцінно займатися вихованням дітей. Крім того, у вихованні дітей йому допомагають його батьки, які знаходяться на пенсії та мають змогу присвячувати багато часу дітям, що не можна сказати про ОСОБА_4

Він ніколи не перешкоджав дружині бачитися з дітьми, проте самі діти не бажали зустрічатися з матір'ю та боялися її.

Згідно рішення Комісії з питань захисту дітей Тульчинської РДА від 31.01.2017 ОСОБА_4 визначено спосіб участі у вихованні їхніх дітей. Його на засіданні комісії не було і про даний порядок участі матері у вихованні дітей він дізнався лише у вересні 2017 року.

За період часу з 31.01.2017 по даний час його дружина не проявляла ініціативу щодо зустрічі з дітьми, рідко приїздила та навіть не намагалась виконувати встановлений службою у справах дітей порядок її участі у вихованні дітей.

В зв’язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить визначити місце проживачння дітей ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3 з ним, судові витрати покласти на відповідача.

Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засідання позовні вимоги підтримали, посилаючись на викладені в зустрічній позовній заяві обставини, просять позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, день та місце розгляду справи. На попередньому судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити в його задоволенні.

Третя особа-представник служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити. Також зазначив, що вперше заява щодо способу виховання дітей надійшла в жовтні 2016 року. Рішення не було прийнято. З жовтня 2016 по жовтень 2017 ОСОБА_4 не скористалася правом на реалізацію прав встановлених рішенням.

Представник виконавчого комітету Тульчинської міської ради ОТГ, як органу опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком, а також додала, що даний висновок було направлено до відома ОСОБА_4 та її представнику, які даний висновок отримали.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність нез'явившихся учасників справи, на підставі наявних доказів, так як це не суперечить вимогам закону.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_4 в м.Тульчині. Одного разу він бачив біля їх воріт жінку, як потім з'ясувалось - це була ОСОБА_17 Коли з дому вийшов ОСОБА_19, то вона хотіла його забрати, але дитина почала кричати. Він їй зробив зауваження, а вона почала йому погрожувати. Тоді викликалась поліція.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив суду, що вона працює методистом в садочку "Берізка" м.Тульчина. У вересні 2017 побачила в садочку чоловіка і жінку, які сказали, що шукають ОСОБА_17 Діму, жінка представилась матір'ю. Вона їм повідомила, що дитина вже навчається в школі. За період перебування дитини в садочку вихованням займався батьком.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив суду, що він працює директором ЗОШ №2 в м.Тульчині. В даній школі навчаються троє дітей: ОСОБА_17, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 Займається дітьми батько, дід та баба. Мати вихованням дітей не займається, ніколи в школі матері він не бачив.

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 05.08.2007 серія 1-АМ №040202 (а.с.7), ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з 05.08.2007 перебувають в зареєстрованому шлюбі.

Від даного шлюбу сторони мають трьох дітей: сина ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується копією свідоцтв про народження від 22.05.2008 серія 1-АМ №105517 (а.с.8), від 18.11.2011 серія І-АМ №213290 (а.с.9), від 01.09.2009 серія 1-АМ №145149(а.с.10).

Також судом встановлено, що сторони припинили спільне проживанн і на даний час проживають окремо. Двоє старших дітей, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з 2011 року, а найменший ОСОБА_19 - з 2013 проживають в ІНФОРМАЦІЯ_4. На даний час всі діти проживають разом з батьком в м.Тульчині, що в свою чергу підтверджується показами свідків та довідкою виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 02.10.2017 №2688 (а.с.60).

Згідно копії довідки-характеристики на ОСОБА_2, виданої виконавчим комітетом Тульчинської міської ради від 02.10.2017 №02-37-1964 (а.с.69), ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5 з трьома дітьми, за місцем проживання характеризується позитивно, скарг на нього від сусідів до Тульчинської міської ради не надходило.

Згідно характеристики на лікаря-хірурга хірургічного відділення міської клінічної лікарні №1 м.Вінниці ОСОБА_2 від 07.11.2017 (а.с.71), ОСОБА_2 працелюбний, чуйно відноситься до хворих, вірно реагує на критичні зауваження, користується заслуженим авторитетом серед співробітників лікарні, повагою хворих.

Згідно копії довідок №208, №209 від 28.09.2017 (а.с.65), ОСОБА_2 на диспансерному обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває і за медичною допомогою не звертався.

Відповідно до довідки про доходи №165 від 29.09.2017, виданої Вінницькою міською клінічною лікарнею №1 (а.с.70), фонд заробітної плати ОСОБА_2 з березня по серпень 2017 року склав 30715,67 грн.

Як вбачається з копій характеристик на учнів 4 В класу Тульчинської ЗШ І-ІІІ ст. №2 ОСОБА_4 та ОСОБА_18 від 29.09.2017 (а.с.66, 67), ОСОБА_4 та ОСОБА_18 мають хороший фізичний і розумовий розвиток, достатній рівень навчальних досягнень з усіх предметів, організовані, дотримуються режиму дня, відвідують художню школу, гуртки, завжди мають охайний вигляд, дотримуються правил гігієни. Їх вихованням займається тато- Мазур М.В. та бабуся і дідусь, які регулярно відвідують батьківські збори, приймають участь у внутрішньошкільних заходах. Мати - ОСОБА_4 не приймає участь у вихованні дітей, мешкає в іншому місті та не цікавиться успіхами дітей.

Згідно копії характеристики вихованця ДНЗ (ясла-садок) №2 м.Тульчина, ІІ старшої групи ОСОБА_17 від 17.05.2017 (а.с.68), ОСОБА_17 відвідує групу з 01.09.2013 по даний час, під час перебування в дошкільному закладі проявив себе відповідальним, дружелюбним, активним, працьовитим хлопчиком, навчається добре, програму опанує на достатньому рівні, із задоволенням відвідує дитячий садок, бере участь у спортивних святах, розвагах. Цікавиться художньою літературою, любить вивчати вірші, малювати, конструювати, ліпити, відвідує гурток англійської мови. В цьому йому допомагає батько, дідусь та бабуся, які приймають активну участь у житті садка та групи.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.03.2018 №48 (а.с.210), комісія прийшла до висновку про доцільність та відповідність інтересам дітей визначення місця проживання ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком в м.Тульчині по вул.Чернишевського, №13.

Таким чином судом встановлено, що сторони мешкають окремо, згоди щодо того, з ким із них будуть проживати їх малолітні діти вони не дійшли.

Посилання ОСОБА_2 на те, що у ОСОБА_4 наявні психічні розлади та неадекватна поведінка та стан її здоров'я несе небезпеку для дітей та може загрожувати їх здоров'ю та нормальному розвитку не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні оскільки суду не надано належних та допустимих доказів даних фактів. Надану позивачем копію довідки з КЗ "Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні імені академіка Ющенка" від 27.03.2017 №1223 (а.с.62) суд до уваги не бере, оскільки вона не є належним доказом, який підтверджує наявний в ній діагноз.

Також суд не бере до уваги надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог лікарські рекомендації, надані ОСОБА_17 (а.с.61), та копію довідки №1656, виданої ОСОБА_20 (а.с.64), оскільки вони не містять даних про день їх видачі та з приводу чого вони видавались.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, суд виходить з таких обставин.

Статтею 51 Конституції України кожному з подружжя гарантовані рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч.2 ст. 2 СК України, сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання врегульовано Сімейним кодексом України.

Згідно із ч.6 ст.7 СК України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України.

Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Поняття «розлучення дитини та матері» не є тотожним поняттю «визначення різних місць проживання матері та дитини», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, на турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Така правова позиція викладена і Верховним Судом України в постанові від 14.12.2016 у справі № 6-2445цс16.

Таким чином, вищезазначене положення Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

При цьому, вимоги національного законодавства, а саме: ст. 21, 22, 24, 51 Конституції України, ст. 141 СК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачають рівність всіх громадян перед законом і рівність обох батьків щодо виховання та утримання своїх дітей без будь-яких привілеїв і обмежень, включаючи стать особи.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

В свою чергу, судом враховано, що станом на час розгляду справи ОСОБА_17 вже виповнилось 10 років, однак суд вважає доцільним не з'ясовувати його думку з приводу визначення місця його проживання, щоб не завдати психологічної травми даній дитині.

Відповідно до положень статті 3 Міжнародної Конвенції про права дитини від 20.11. 1989, ратифікованої Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01.07.2017 у справі "М.С. проти України" наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (рішення від 08.01.2009 у справі "Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії" та рішення від 16.07.2015 у справі "Мамчур проти України").

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо. Найкращі інтереси дитини можуть залежно від їх характеру та серйозності перевищувати інтереси батьків (правовий висновок Верховного Суду України від 29.11.2017 в справі № 6-1945цс17).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Зібрані у справі докази свідчать про те, що батько ОСОБА_2 постійно піклується про дітей, турбується про їх здоров'я, бере участь у їх духовному та фізичному розвиткові, цікавиться навчальним процесом, в той час як мати ОСОБА_4 ніяким чином не піклується про дітей, не проявляє зацікавленості в їх подальшій долі, не цікавиться їх успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, навчання, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі - створились умови, які шкодять інтересам дітей.

Судом, прийнято до уваги, що діти вже тривалий час проживають з батьком, мати не підтримує з ними стосунки, самоусунулась від їх виховання, не цікавиться їх навчанням, батько здатний забезпечити сприятливі умови виховання дітей.

Зважаючи на викладене, враховуючи висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, сталі соціальні зв'язки, які склались у дітей за місцем їх проживання та навчання, недоцільність порушення стабільності їх повсякденного життя, до чого неминуче призведе їх переїзд у випадку визначення їх місця проживання з матір'ю, суд вважає, що визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_17, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з батьком ОСОБА_2 на сьогодні максимально відповідатиме найкращим інтересам дітей.

Таким чином, аналізуючи вище викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Тульчинської міської ради, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дітей, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості та захисту прав малолітньої дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача судовий збір у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, Керуючись ст. 51 Конституції України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. ст. 19, 141, 161 СК України, ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третьої особи - служби у справах дітей Тульчинської райдержадміністрації про визначення місця проживання дітей з батьком, за участі виконавчого комітету Тульчинської міської ради ОТГ, як органу опіки та піклування задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_2. Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, паспорт серія СЕ 426425, виданий 26.09.2007 Ленінським ВМ ВМВ УМВС України у Вінницькій області, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, судові витрати з оплати судового збору в сумі 640 (шістсот сорок) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10.12.2018.

Суддя: