Рішення № 78475300, 06.12.2018, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 133/2155/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.12.2018 року

в складі головуючого судді Воронюк В.А.

при секретарі Полонській Н.М.

з участю відповідача ОСОБА_1

з участю представника відповідача адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому спрощеному судовому засіданні в м.Козятині

цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк " до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ “ПриватБанк” звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 14359,95 грн. за кредитним договором № б/н від 05.08.2014 року, а також судові витрати у розмірі 1762.00 грн.

В своєму позові банк посилається на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 05.08.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач зазначає, щодо зміни кредитного ліміту банк керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.2.1.1.5.7 договору.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складають між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується його підписом у заяві.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі встановленому договором.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № б/н від 05.08.2014 року відповідач не виконав, у зв'язку з чим станом на 09.07.2018 року має заборгованість – 14359,95 грн., яка складається з наступного: 3444,21 грн. – нараховано відсотків за користування кредитом; 10314,54 грн. – нараховано пені; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500.00 грн. - штраф (фіксована частина); 660,00 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідач надіслала на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила наступне. При оформленні у відділенні банку кредитної картки, їй запропонували надати копії паспорту та ІПН, ніяких документів для ознайомлення їй не надавали, видали картку. Жодних документів та договорів вона не підписувала. Анкету-заяву № б/н від 05.08.2014 року, яку відповідач називає договором, вона не бачила та не підписувала. Вказана анкета не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір і для укладення договору обов’язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції, відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами.

Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на неї як на відповідача, а також вони нею не підписані, тобто є такими, що не розповсюджуються на неї.

Крім того, до позовної заяви позивачем додано розрахунок суми заборгованості, з якого вбачається, що банк в односторонньому порядку підвищив процентну ставку з 30 % до 34,80 % з 01.09.2014 р. та до 43,20 % з 01.04.2015 р. При цьому, позивач про дані зміни ніяким чином не повідомив її, що суперечить умовам договору.

Протягом 2014-2018 р.р. вона неодноразово зверталася до АТ КБ «Приватбанк» для узгодження будь-яких спірних питань стосовно погашення кредитної заборгованості. Вона стверджувала, що в лютому 2017 р. одноразово проплатила на кредитну картку 1000 грн., однак, працівники банку категорично це заперечували. Тільки тепер, вона вказану суму побачила в розрахунку, наданому банком.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача, викладені в позовній заяві є надуманими, позов є необґрунтованим, а тому, задоволенню не підлягає.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому вказав, що факт укладання кредитного договору між банком та відповідачем підтверджується копією кредитного договору, розрахунком заборгованості, копією паспорта ОСОБА_1, випискою по рахунку та фото клієнта з карткою. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір банківського обслуговування, що підтверджується підписом у заяві. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Зміна процентної ставки по кредитному договору повністю узгоджується з умовами та правилами надання банківських послуг, а саме: п. 1.1.3.1.9. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 15.08.2014 р., 15.03.2015 р. та по даний час заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило.

Представник позивача подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував, просив розглядати справу без участі представника позивача.

.В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому відповідач пояснила, що вона фактичнор договір не укладала, з умовами та правилами надання банківського кредиту її ніхто не ознайомлював, її підпису на зазначених документах немає, ; розрахунок заборгованості зроблено невірно, надумано, так як відсутнє тіло кредиту, а пеня не застосовується до відсоткі; відсотки було підвищено без її повідомлення. Крім того позивач пропустив строк позовної давності, який розпочався з 01.09.2014 року.

Суд, вислухавши поясненнявідповідача та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 05.08.2014 року, згідно якої вона ідентифікувалася та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.7). ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.8).

Щодо зміни кредитного ліміту позивач керується п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, відповідно до яких клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Пунктом 2.1.1.5.5 договору передбачено, що позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених вказаним кредитним договором.

Відповідно до п.2.1.1.5.7, п 2.1.1.5.6 договору відповідач зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Згідно п.2.1.1.7.6 договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми заборгованості.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому вказаним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.08.2014, наданого позивачем, вбачається, що по кредитному договору відсутня заборгованість по тілу кредиту, тобто відповідач виконала перед позивачом основне зобов'язання. (а.с.6).

Крім цього, позивач просить стягнути на користь банку відсотки в розмірі 3444,21 грн. за вказаним кредитним договором.

З даного приводу слід зазначити наступне.

Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідача, а також вони не підписані, що свідчить про те, що вони на відповідача не розповсюджуються. Відповідно до правової позиції Верховного суду України, відображеної в постанові № 6-16 це 15 від 11.03.2015 року, відповідно до якої Умови надання споживчого кредиту фізичним особам (Рострочка), (Стандарт), пунктом 5.5 яких установлено, що не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника, не встановлено наявність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Позивач даний факт не підтвердив і відповідних доказів суду не надав.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що банком було змінено відсоткову ставку за користування кредитом з початкової 30 % до 34,80 % з 01.09.2014 р. та до 43,20 % з 01.04.2015 р. (а.с.6). Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни умов кредитного договору.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в зв’язку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку в розмірі 30 % річних.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Позичальник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази, що повідомлення банку про збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором було надіслано відповідачу листом, а також, що він отримував це повідомлення.

Кредитний договір складається у письмовій формі. У випадку недодержання письмової форми такий договір є нікчемний, що визначено ст. 1055 ЦК України.

Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 207 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що укладений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не підписувала Умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку та не була ознайомлена з ними .Таким чином, останні не є складовою частиною договору.

Також як вбачається із наданого позивачем розрахунку, що у відповідача відсутня заборгованість по тілу кредиту, тобто основне зобов'язання по кредитному договору виконано.

Згідно ст. 550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються, тобто нарахування відсотків на пеню і штраф заборонено.

Отже, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за пенею за прострочення виконання зобов’язання зазначена позивачем у фіксованому розмірі та згідно розрахунку становить 10314,54 грн.,

За нормами ст. ст. 549-550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Однак, вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені у виді фіксованої частини, задоволенню не підлягає, оскільки у відповідача відсутня заборгованість по основному зобов'язанню , а нарахований позивачем розмір пені не обумволений договором та суперечить вимогам ч.3 ст. 549 ЦК України.

Позовна заява містить також вимоги про стягнення штрафів у розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 1160,00 грн. - штраф (процентна складова).

Що стосується стягнення зазначених видів платежу (штрафів), то суд вважає, що в цій частині позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.

У Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. по справі № 6-2003цс15 зазначено наступне. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вище викладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому, виходячи з даної норми конституції в частині стягнення штрафу розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), та 1160,00 грн. - штраф (процентна складова) необхідно позивачу відмовити.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, відповідачка виконувала зобов'язання за вказаним кредитним договором до 22.03.2017 р., що прослідковується з виписки по рахунку та розрахунків заборгованості. За період користування кредитом ОСОБА_1 загалом сплатила банку 26041,48 грн.

Тому, з урахуванням всіх обставин в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги банку задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 2, ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст. ст.11,14, 509,510,526,527,546,549,550,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 76-80, ч.ч.1,5,6 ст. 81,ст.263-265,268, ч.1 ст. 274 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити Акціонерному товариству "Комерційний банк "Приватбанк " в позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредиту по заяві б/н від 05.08.2014р. в сумі 14359 грн 95 та судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення.

Якщо в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення буде складено 11 грудня 2018 року.

Суддя: підпис В ОСОБА_3.

Згідно з оригіналом.

суддя

секретар

06.12.2018