Постанова № 78472601, 11.12.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/21043/18

н/п 3/640/4321/18

ПОСТАНОВА

ИМЕНЕМ УКРАИНИ

"11" грудня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді - Садовського К.С.,

за участі прокурора – Мацегори В.О.,

адвоката - ОСОБА_1,

особи, яка притягається

до адміністративної

відповідальності – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова адміністративний матеріал, який надійшов з Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки в Харківській області Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжню, працюючої на посаді провідного спеціаліста відділу документального забезпечення Харківського апеляційного адміністративного суду, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимої, до адміністративної відповідальності не притягувалась,

за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов протокол № 487 від 08 листопада 2018 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Автор протоколу зазначає, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді провідного спеціаліста відділу документального забезпечення Харківського апеляційного адміністративного суду, будучи згідно підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII, суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч.2 ст. 45 вказаного Закону, несвоєчасно, без поважних причин, оприлюднила 01.04.2018 на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції Е-декларацію, яка охоплює період з 01.01.2017 по 31.12.2017 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, відповідальність за яке передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свою винуватість у зазначеному правопорушенні не визнала, та пояснила суду, що у неї не було умислу на несвоєчасне подання щорічної е-декларації за 2017 рік, оскільки починаючи з 20 березня 2018 р. по 31.03.2018 р. вона неодноразово здійснювала спроби увійти до свого кабінету для заповнення та подання е-декларації. Однак, у зв’язку зі зміною її електронного ключа та електронної адреси вона подати е-декларацію своєчасно не змогла, про що неодноразово повідомляла відділ підтримки НАЗК та своє керівництво. Лише 31.03.2018 р. її заявка на зміну ЕЦП була прийнята НАЗК, а вранці 01.04.2018 р. вона отримала змогу подати до реєстру щорічну е-декларацію.

Адвокат ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 у зв’язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Прокурор в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, пояснив при цьому, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, та просив призначити стягнення у вигляді штрафу.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також думку його захисника, висновок прокурора, дослідивши докази у справі, встановив наступне.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за частиною 1 статті 172-6 КУпАП настає у разі несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що: «Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством».

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 з 25 лютого 2014 року по теперішній час працює в Харківському апеляційному адміністративному суді та обіймає посаду провідного спеціаліста відділу документального забезпечення, про що свідчить довідка № 67 від 03.12.2018 р.

Таким чином, ОСОБА_2 є суб'єктом декларування, відповідно до положень Закону України «Про запобігання корупції».

Судом встановлено, що дії щодо подання Е-декларації, відповідно до вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_2, як суб'єкт декларування, почала виконувати з 27.03.2018 р., про що свідчать направлені нею електронні листи до відділу НАЗ (support@nazk.gov.ua) від 27.03.2018, 29.03.2018, 30.03.2018 та отримана нею відповідь НАЗК від 31.03.2018. Про неможливість подання Е-декларації у зв’язку з технічними проблемами, пов’язаними зі зміною ОСОБА_2 електронного ключа та електронної поштової скриньки, остання повідомила доповідною запискою керівника апарату Харківського апеляційного адміністративного суду. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Тобто з 27.03.2018 р. ОСОБА_2 виконала усі необхідні дії щодо подання Е-декларації. Фактично щорічна Е-декларація за 2017 рік подала подана нею у неділю – 01.04.2018 р. о 07-15 год.

Вимогами ст. 280 КУпАП, на орган (посадову особу) при розгляді справи про адміністративне правопорушення покладено обов'язок з'ясувати не лише те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також питання винуватості особи у його вчиненні.

Вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння чи бездіяльності.

Так, суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу. Це випливає з аналізу ст. 10 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків) та ст. 11 КУпАП (адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачати). Зважаючи на те, що законом в диспозиції даної статті не визначені наслідки несвоєчасного подання декларації, логічним є висновок про те, що вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

На таку позицію вказала судова палата у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка у своєму інформаційному листі щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією від 22 травня 2017 року, зазначила, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Доводи ОСОБА_2 та її захисника про відсутність у неї умислу на несвоєчасне подання щорічної Е-декларації заслуговують на увагу, оскільки вони підтверджуються матеріалами справи, а саме, фактом виконання ОСОБА_2 усіх необхідних дій для подачі з 27.03.2018 щорічної Е-декларації за 2017 рік.

Окрім цього, під час розгляду справи не було встановлено мотивів ОСОБА_2 на несвоєчасне неподання Е-декларації, оскільки вказана декларація подана нею в подальшому із запізненням лише на 07 годин 15 хвилин.

Таким чином, суддею встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, оскільки у неї були відсутні мотиви вчинити порушення закону, вона не бажала його порушити, поза її волею перебував свідомий допуск настання негативних наслідків від діяння, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за даною статтею.

Відповідно до вимог статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України, та статті 17 Закону України «Про міжнародні договори», міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно вимог частини 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішеннях ЄСПЛ значну роль у розширенні сфери застосування пункту 2 статті 6 Конвенції грає тлумачення двох ключових понять цієї статті - «кримінальне обвинувачення» і «суперечки про громадянські права». У справі «Кадубец проти Словаччини» (Eur. Court H.R. Kadubec v. Slovakia, Judgment of 2 September 1998. Reports. 1998 VI), представник держави-відповідача наполягав на тому, що в цій справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне звинувачення, і, отже стаття 6 не може бути застосована. Однак Європейський суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальними діяння, за вчинення якого був покараний заявник. Проте ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який державний орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародно-правова норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення є необхідним застосування положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Долучені до справи докази, які вивчені суддею, не містять доказів, які доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП, оскільки не містять будь-яких даних, що вказують на усвідомлення особою протиправного характеру вчиненої дії, передбачення шкідливих наслідків, бажання чи свідоме допущення їх настання.

За таких обставин, відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 172-6 КУпАП

Керуючись ст.ст.247 п.1, 283, 284 КУпАП України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя К.С.Садовський