Рішення № 78472513, 11.12.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/16454/17

Провадження № 2/638/353/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Шестака О.І.,

при секретарі – Калінової А.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування», третя особа, що не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», про стягнення спричинених збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (надалі Позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із позовною заявою до ОСОБА_2 (надалі Відповідач, ОСОБА_2Б.) про стягнення спричинених збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 29.07.2017 р. близько 14 години 00 хвилин у м. Харкові водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Бурсацький узвіз, на регульованому перехресті з вул. Клочківською, при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. Транспортні засоби (надалі ТЗ) отримали механічні пошкодження, завдано збитки.

Пригода трапилась унаслідок порушення Правил дорожнього руху Відповідачем, про що, у справі по факту дорожньо-транспортної пригоди, УПП ГУНП у Харківській області був складений протокол про адміністративне правопорушення Серії БР № 264344 від 29.07.2017 у відношенні ОСОБА_2

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2017 р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 під час керування автомобілем НОМЕР_2 була застрахована АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» за договором «прямого відшкодування».

Про настання страхового випадку ОСОБА_1 було повідомлено АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», зареєстровано заяву про страхове відшкодування, надані усі необхідні документи для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування.

Згідно до Звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 255/2017 від 09.08.2017 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобілю НОМЕР_2 складає 62941 грн. 38 коп.

08.10.2017 р. автомобіль НОМЕР_2 був відновлений – відремонтований Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, що підтверджується ОСОБА_4 виконаних робіт № РН-0000483 від 08.10.2017 р.; загальна вартість робіт по ремонту автомобілю НОМЕР_2 складає 71298 грн. 00 коп. ПДВ не передбачено.

02.12.2017 р. АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» прийняте рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 42635 грн. 85 коп. та зазначені кошти, за заявою ОСОБА_1, були перераховані Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, який здійснював ремонт транспортного засобу.

Таким чином, на переконання Позивача, протиправними діями ОСОБА_2 спричинені матеріальні збитки (фактичні збитки), які підлягають стягненню з нього, за вирахуванням сплаченого АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» страхового відшкодування, у розмірі 28662 грн. 15 коп. із наступного розрахунку: 71298,00 грн. (встановлена сума спричинених збитків) – 42635,85 грн. (сплачене страхове відшкодування) = 28662,15 грн. (залишок невідшкодованої шкоди).

Якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач вважає, що враховуючи те, що його майно ушкоджено внаслідок ДТП, він має право на відшкодування заподіяної йому матеріальної шкоди.

Розмір матеріальної шкоди у сумі 28662 грн. 15 коп., яка підлягає відшкодуванню, визначаю у межах фактично понесених та документально підтверджених витрат з вирахуванням відшкодованної шкоди.

З вищенаведених підстав ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму 32162 грн. 15 коп., що складається із вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 у сумі 28662 грн. 15 коп.; додаткових витрат (витрат на правову допомогу) у сумі 3500 грн. 00 коп. та покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 640,00 грн.

Ухвалою судді від 01.12.2017 року відкрито провадження у справі.

У судове засідання з’явився представник позивача ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_5. Представник позивача підтримала позовні вимоги повністю і просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача надала письмові пояснення у вигляді відповіді на відзив на позив, у яких пояснила наступне: щодо позиції представника відповідача про пошкодження автомобіля під час ДТП, які були спричинені не в наслідок цього ДТП (пошкодження амортизатора переднього правого та рульової рейки не є наслідком дій відповідача), представник позивача зазначила, наступне: заміна зазначених деталей транспортного засобу стала наслідком саме ДТП винуватцем якої визнано ОСОБА_2, ця заміна була проведена відразу ж після ДТП без експлуатації ТЗ та на станції технічного обслуговування (надалі СТО), яка відновлювала ТЗ після ДТП, ці пошкодження, на думку представника позивача, є прихованими пошкодженнями, які були виявлені саме під час ремонту ТЗ, без заміни яких відновлення ТЗ до попереднього стану було не можливе, що підтверджується актом огляду технічного стану транспортного засобу від 08.10.2017 року проведеного ФОП ОСОБА_3 у якому, зокрема, зазначено: «Після заміни пошкоджених деталей ходової частини була виявлена несправність рульової рейки (стук, закусування при вивороті руля). Цю несправність спричинив сильний удар в рульове колесо, який також викликав зсув підрамника автомобіля (дані з розвал-сходження про зміщеному куту кастера). Також після заміни попереднього лівого амортизатора, за результатами вібростенда, будо виявлено невідповідність жорсткості старого і нового амортизаторів, в результаті чого був замінений передній правий амортизатор». Тобто, на думку представника позивача, заміна рульової рейки є прямим наслідком ДТП, а заміна лівого амортизатора неможлива без заміни правого амортизатора (так як передбачає парну заміну запасних частин) та відповідно не можлива експлуатація ТЗ та відновлення ТЗ, що також є наслідком ДТП.

Щодо не погодження представника відповідача зі звітом про оцінку, так як на думку представника відповідача наявний інший звіт про оцінку, автомобіль раніше потрапляв у ДТП тому потрібно застосувати коефіцієнт фізичного зносу, представник позивача зазначила, що звіт про оцінку наданий Позивачем на підтвердження факту спричинення пошкоджень ТЗ в результаті ДТП, а фактичний розмір завданої внаслідок ДТП шкоди підтверджується іншими доказами (Заказ-наряд № 3 від 08.07.2017 р., Рахунок на оплату № 3/4 від 08.10.2017 р., ОСОБА_4 № РН-0000483 від 08.07.2017 р. від ФО-П ОСОБА_3Ю.). Сам по собі звіт про оцінку є підставою для виплати страхового відшкодування, що само по собі не є тотожнім поняттям зі спричиненими збитками. Не визнання відповідачем звіту про оцінку є його суб’єктивною точкою зору та у разі сумнівів він не позбавлений можливості та має право заявити клопотання суду про призначення автотоварознавчої експертизи та зобов’язаний надати докази на підтвердження своєї позиції.

Представник відповідача – ОСОБА_2 у судове засідання з’явився, проти позову заперечував і вважав позовні вимоги незаконними та необґрунтованими, просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позов та відзив на позов, у яких, зокрема, наступне: Позивач, просить стягнути на його користь різницю між фактично затраченою сумою у розмірі 71298 грн., що зазначена у акті виконаних робіт № РН-0000483 від 08.10.2017 р., та сплаченим йому страховим відшкодуванням у сумі 42635,85грн., представник відповідача звертав увагу суду, на той факт, що акт виконаних робіт № РН-0000483 від 08.10.2017 р. містить в собі роботи та запчастини які, на його думку, не мають жодного відношення до усунення пошкоджень отриманих в ДТП яка сталася з вини Відповідача, а саме пошкодження амортизатора переднього правого та рульової рейки не є наслідком дій Відповідача і ці елементи, на думку представника відповідача, не були пошкоджені в ДТП; про відсутність вищезазначених пошкоджень на автомобілі свідчить протокол огляду транспортного засобу від 01.08.2017 р. складений оцінювачем ОСОБА_6 і підписаний ОСОБА_1, при цьому огляд проводився в умовах СТО з розбиранням і дефектуванням автомобілю тому, на думку представника відповідача, виключається можливість що ці дефекти залишились непоміченими. Таким чином, на думку представника відповідача, запчастини на загальну суму 25424,00 грн. які наведені у акті виконаних робіт, не відносяться до збитку, що був заподіяний з вини Відповідача, а саме: п. 8 - Амортизатор передній - правий - 2084 грн., п. 10 - Рульова рейка - 23340 грн., крім того не відноситься до пошкоджень пов’язаних з ДТП і половина вартості робіт, наведених у п. 13 – заміна обох амортизаторів на суму 500 грн.

Також, представник відповідач, звертає увагу суду, що Позивачем додано до справи копію звіту № 255/2017 дослідження спеціаліста авто-товарознавця від 09.08.2017 р., відповідно до якого матеріальний збиток становить 62941,38 грн., але Позивач, на думку представника відповідача, замовчує той факт що даний звіт був в подальшому виправлений, а сума матеріального збитку уточнена і зменшена до суми 42635,85грн., оцінювачем було застосовано коефіцієнт фізичного зносу що призвело до зменшення суми матеріального збитку.

Представник Відповідача, звернув увагу суду, що з метою підтвердження того факту, що належний Позивачу ТЗ «TOYOTA CAMRY», днз АХ 4770 ЕР був раніше аварійно пошкоджений, представником Відповідача були здійснені відповідні запити на які отримані відповіді. Було з’ясовано, що ТЗ «TOYOTA CAMRY» днз АХ 4770 ЕР, номер кузову JTNBE40K603211684, який наразі належить Позивачу, раніше мав інший днз – АХ 3331 СК і був зареєстрований з 12.05.2011 р. по 22.07.2017 р. за іншою особою – ОСОБА_7. Зазначена інформація підтверджується відповіддю Регіонального сервісного центру МВС в Харківській області №31/20-1579 від 10.04.2018 р., що була надана на запит від 05.04.2018 р. Оскільки у цьому ж листі було повідомлено про відсутність в РСЦ МВС в Харківській області інформації щодо участі в ДТП автомобіля з номером кузову JTNBE40K603211684, 18.04.2018 р. представником Відповідача було направлено запит до Управління патрульної поліції м. Харкова про надання інформації щодо участі в ДТП автомобіля НОМЕР_3, номер кузову JTNBE40K603211684. Листом №3684/41/14/01-2018 від 20.04.2018 р. було повідомлено, що 19.09.2011 р. близько 14. год. 00 хв. у м. Харкові по просп. Московському в р-ні буд. 199 відбулась ДТП за участю автомобіля НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_8 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9. В ході вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3. номер кузову JTNBE40K603211684 отримав пошкодження бокової та передньої правої частини. Таким чином вбачається що автомобіль позивача раніше був пошкоджений і відновлювався ремонтом, а тому в силу положень підп. «б» п. 7.39 Методики, врахування фізичного зносу при розрахунку розміру матеріального збитку є обов’язковим. Отже звіт від 24.08.2017 р. є таким що складений відповідно до норм законодавства оскільки враховує в розрахунках фізичний знос складових, а звіт від 09.08.2017 р. складений з порушенням Методики, а саме без врахування фізичного зносу, що в даному випадку суперечить положенням Методики і що призвело до суттєвого збільшення суми збитку визначеного у його висновку. У зв’язку із вищенаведеним, представник Відповідача вважає, що пошкодження запчастин щодо яких виник спір, могли бути наслідком ДТП 2011 року, в якому брав участь автомобіль позивача.

Таким чином, на думку представника відповідача, Позивачеві збиток відшкодовано в повному обсязі і різниця передбачена ст. 1194 ЦК України – відсутня.

Представник відповідача подав 06.02.2018 р. до суду клопотання про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, обґрунтувавши його наступним чином: на момент ДТП автомобіль Відповідача був забезпечений полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1989041 від 27.12.2016 р. виданий ПРАТ «СК «ВУСО», за законом в даному випадку виплату повинна була здійснювати ПРАТ «СК «ВУСО», але у зв’язку із тим що відповідач мав поліс страхування АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», він скористався системою «прямого врегулювання збитків» в зв’язку з чим виплату здійснювала страхова компанія АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ». Представника відповідача вважає, що у разі задоволення позову Відповідач має право на відповідну суму пред’явити вимоги до ПРАТ «СК «ВУСО». А АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» в свою чергу в рамках системи «прямого врегулювання збитків» здійснює взаєморозрахунки із АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», яка в даному випадку здійснювала виплату і буде пред'являти вимогу на цю суму ПРАТ «СК «ВУСО», таким чином вбачається, що рішення у даній цивільній справі може вплинути на права і обов’язки ПРАТ «СК «ВУСО» та АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ».

Ухвалою судді від 21.02.2017 Клопотання представника відповідача – ОСОБА_2 про залучення до справи третіх осіб задоволено. Суд ухвалив Залучити по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення спричинених збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 24745673), що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10; ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052), що знаходиться за адресою: 03680, м. Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31.

Також суд задовольнив клопотання представника ОСОБА_2 про витребування доказів. Суд ухвалив витребувати у ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 24745673), що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10 звіт автотоварознавчого дослідження пошкодженого автомобіля «TOYOTA CAMRY», реєстраційний номер НОМЕР_5, на підставі якого оцінено розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 внаслідок ДТП від 29.07.2017 р., і який знаходиться в матеріалах страхової справи (внутрішній № справи 122335).

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (надалі АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ») в судове засідання не з'явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

До суду 02.04.2018 року надійшла заява від представника АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» у якій він просить здійснювати розгляд справи без присутності представника АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» та повідомити АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» про результати розгляду справи, надіславши в паперовому вигляді копію прийнятого рішення на адресу за місцем його реєстрації.

Також 02.04.2018 року до суду подані письмові пояснення від представника АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», до яких додані копії документів на виконання вимог суду, а саме ухвали від 21.02.2018 р. на запит Вих. №13235 від 16.01.2018 р., зокрема копію Звіту №255/2017 від 24.08.2017 р.: на підставі якого оцінено розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 та здійснено виплату страхового відшкодування, а також інші матеріали страхової справи. У вищезазначених письмових поясненнях, зокрема, зазначено наступне:

Відповідальність власника транспортного засобу «TOYOTA CAMRY» днз АХ 4770 ЕР, застраховано відповідно до полісу № АК/6797449 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (надалі АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ», страховик), укладеному з ОСОБА_1.

31.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до Страховика з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та з заявою від 31.07.2017 р. про врегулювання події по процедурі Прямого врегулювання збитків відповідно до Положення, затвердженого Протоколом МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016 р.

01.08.2017р. на замовлення Страховика відповідним спеціалістом було здійснено огляд пошкодженого автомобіля належного Позивачу, за результатами якого було складено Звіт №255/2017 від 09.08.2017 р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного йому ТЗ при ДТП склав 62941,38 грн.

09.08.2017р. за результатами додаткового огляду ТЗ ОСОБА_1 на замовлення Страховика відповідним спеціалістом було складено Звіт №255/2017 від 24.08.2017р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного йому ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при ДТП склав 42635,85 грн.

27.09.2017 р. Позивач (ОСОБА_1В.) звернувся до Страховика з заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85грн. шляхом перерахування на зазначений рахунок ФОП ОСОБА_4

02.10.2017 р. за результатами розгляду матеріалів страхової справи Страховиком складено страховий акт № 122335 від 02.10.2017 р. відповідно до якого Страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85 грн.

03.10.2017 р. здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 218030 від 03.10.2017 р.

АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» було здійснене страхове відшкодування ОСОБА_1 у розмірі, у строки та у спосіб передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до положень п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до. місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Тобто вказані норми матеріального права містять пряму вказівку на те, що розмір витрат. пов’язаний з відновлювальним ремонтом розраховується у порядку встановленому законодавством.

Обов’язок відшкодувати збитки в розмірі різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, належить, особі винній у завданні шкоди. У випадку ДТП, що сталося 29.07.2017 р. з вини ОСОБА_2, у Страховика не виник обов’язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Відповідно до Звіту №255/2017 від 24.08.2017р. матеріальний збиток, завданий Позивачу в результаті пошкодження належного йому ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при ДТП склав 42635,85грн. Позивач, 27.09.2017 р, звернувся до Страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив здійснити виплату страхового відшкодування на вказаний рахунок в розмірі 42635,85грн., тобто вартості збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Страховиком було здійснене страхове відшкодування у розмірі матеріального збитку, розрахованого відповідно до чинного законодавства з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, до того ж узгодженому з ОСОБА_1, що підтверджується його заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85грн.

Страховиком у відповідності до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було здійснене страхове відшкодування позивачу, яке обмежене сумою страхової виплати на відновлення з урахуванням зносу, а не сумою ліміту відповідальності, без урахування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, оскільки в даному разі у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування.

Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог – ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ВУСО» (ПРАТ "СК "ВУСО") в судове засідання не з'явились, причини неявки суд не повідомили, жодних письмових пояснень стосовно справи, що розглядається, до суду не надали.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 29.07.2017 р. близько 14 години 00 хвилин у м. Харкові водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1 по вул. Бурсацький узвіз, на регульованому перехресті з вул. Клочківською, при повороті ліворуч, не надав переваги в русі автомобілю НОМЕР_2, який рухався у зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 05.09.2017 р. що набрала законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.07.2017 року, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постановою Пленуму Верховного ОСОБА_9 України за № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку і перевірені в тому судовому засіданні, в якому постановлюється рішення.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_2 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Власниками автомобілів НОМЕР_2 та «GEELY MK CROSS» днз АХ 3782 СХ є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 під час керування автомобілем НОМЕР_2 була застрахована АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» за договором «прямого відшкодування», відповідно до полісу № АК/6797449.

31.07.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та з заявою від 31.07.2017 р. про врегулювання події по процедурі Прямого врегулювання збитків відповідно до Положення, затвердженого Протоколом МТСБУ №376/2016 від 10.03.2016 р., із наданням усіх необхідних документів для прийняття рішення та виплати страхового відшкодування.

01.08.2017 р. на замовлення АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» відповідним спеціалістом (спеціаліст-автотоварознавець) ОСОБА_6 було здійснено огляд пошкодженого автомобіля, що належить ОСОБА_1, за результатами якого було складено Звіт №255/2017 від 09.08.2017 р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного йому ТЗ при ДТП склав 62941,38 грн.

09.08.2017 р. за результатами додаткового огляду ТЗ ОСОБА_1 на замовлення АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» відповідним спеціалістом (спеціаліст-автотоварознавець) ОСОБА_6 було складено Звіт №255/2017 від 24.08.2017 р., відповідно до якого матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного йому ТЗ з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу при ДТП склав 42635,85 грн.

27.09.2017 р. ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» з заявою на виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85грн. шляхом перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_4 (особа яка безпосередньо здійснила відновлювальний ремонт ТЗ позивача).

02.10.2017 р. за результатами розгляду матеріалів страхової справи ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 24745673), що знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вулиця Герцена, будинок 10 складено страховий акт № 122335 від 02.10.2017 р. відповідно до якого АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85 грн.

03.10.2017 р. здійснено виплату страхового відшкодування, на вказані у заяві від ОСОБА_1 рахунки, у розмірі 42635,85 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 218030 від 03.10.2017 р.

08.10.2017 року ФОП ОСОБА_3 складено акт огляду технічного стану транспортного засобу у якому зазначено: «Після заміни пошкоджених деталей ходової частини була виявлена несправність рульової рейки (стук, закусування при вивороті руля). Цю несправність спричинив сильний удар в рульове колесо, який також викликав зсув підрамника автомобіля (дані з розвал-сходження про зміщеному куту кастера). Також після заміни попереднього лівого амортизатора, за результатами вібростенда, будо виявлено невідповідність жорсткості старого і нового амортизаторів, в результаті чого був замінений передній правий амортизатор».

08.10.2017 автомобіль НОМЕР_2 був відновлений – відремонтований Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_6, місце проживання – 61109, Харківська обл., місто Харків, провулок Маршака, будинок 28-А), що підтверджується ОСОБА_4 виконаних робіт № РН-0000483 від 08.10.2017 – загальна вартість робіт по ремонту автомобілю НОМЕР_2 складає 71298 грн. 00 коп. ПДВ не передбачено.

Позивач, посилаючись на заказ-наряд № 3 від 08.10.2017 року, рахунок на оплату № 3/4 від 08.10.2017 року, АКТ № РН-0000483 від 08.10.2017 року від ФОП ОСОБА_3, стверджував, що фактична вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_7 склала – 71298,00 грн. (Сімдесят одна тисяча двісті дев’яносто вісім грн. 00 коп.).

ОСОБА_10 Верховного ОСОБА_9 у постанові від 04 липня 2018 року у цивільній справі №755/18006/15-ц зазначила, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів").

За змістом Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» з заявою на виплату страхового відшкодування.

За результатами розгляду матеріалів страхової справи АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» складено страховий акт № 122335 від 02.10.2017 р. відповідно до якого АТ «ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 42635,85 грн. та здійснено виплату цього страхового відшкодування.

Позивач просить суд стягнути з відповідача різницю між фактичною сумою матеріальних збитків понесених ним на відновлення ТЗ і сумою отриманого ним страхового відшкодування, а саме суму 28662 грн. 15 коп. (двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят дві грн. 15 коп.), яку він розрахував наступним чином: 71298,00 грн. (фактична сума спричинених збитків) – 42635,85 грн. (сплачене страхове відшкодування) = 28662,15 грн. (залишок невідшкодованої шкоди).

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до вимог п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної шкоди.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

За змістом ст. 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Згідно з роз'ясненнями, викладеними в пункті 9 постанови Пленуму Верховного ОСОБА_9 України бід 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлена попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли: деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації, Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Модель автомобіля позивача знята з виробництва в липні 2011 року, тобто ще до виникнення ДТП від 29 липня 2017 року.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1137 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови. що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до висновку Верховного суду України викладений в постанові від 02.12.2015 р, у справі № 6-691цс15, щодо наявності підстав для стягнення з товариства, працівник якого є винуватцем ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без, урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Верховний суд України у справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 року дійшов до наступного висновку: «За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник – особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки – особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Під час судового розгляду справи судом було роз’яснено сторонам про їх право заявити клопотання про призначення автотоварознавчої експертизи для встановлення фактів, що викликають сумніви у сторін, проте сторони не скористались таким правом.

Відповідно до п. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Так само в ст. 12 ЦПК України вказано, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. В ст. 81 ЦПК України вказано, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Суд погоджується з позицією позивача про те, що останній має право на стягнення з відповідача вказаних вище збитків в порядку ст. 1194 ЦК України.

Враховуючи наведенні вище факти в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 є винним у заподіянні шкоди, що сталась в результаті дорожньо-транспортної пригоди 27.07.2017 року, а тому з нього підлягає стягненню відшкодування завданих матеріальних збитків, якими є – різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати), розмір яких є обґрунтованим та доведеним в судовому засіданні, не спростований належними та допустимими доказами в порядку ст. 76-77 ЦПК України в сумі 28662 грн. 15 коп., також з нього підлягають стягненню додаткові витрати позивача на правову допомогу, що належним чином обґрунтовані, у сумі 3500,00 грн., що разом є повним задоволенням позовних вимог.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивач в судовому засіданні відповідно до ст. 81 ЦПК України довів ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в повному обсязі, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 12, 14, 16, 22, 988, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення спричинених збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; паспорт серії МК №510166, виданий Ленінським РВ ХМУ УМВС України в Харківській обл. 26.05.1997; рнокпп НОМЕР_8, адреса: АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, адреса: АДРЕСА_2) грошову суму в розмірі 32802 грн. 15 коп. (матеріальна шкода у сумі 28662 грн. 15 коп.; додаткові витрати (витрат на правову допомогу) у сумі 3500 грн. 00 коп., судовий збір у сумі 640,00 грн.).

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Дзержинський районний суд міста Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий