Постанова № 78471758, 05.12.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/606/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Любчич Л.В.

суддів: Спаскіна О.А. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Моісеєвої К.Ю., Медяник А.О.

представників позивача - Палун Д.В., Єнич С.В.

представника відповідача - Леошко Д.Д., Бондаренко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018, суддя Г.В. Костенко, вул.Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.05.2018 по справі № 816/606/18

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електронні технології"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Електронні технології" (далі - позивач, ПАТ "Електронні технології") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській обл.), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.01.2018 №0000391405.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській обл. від 10.01.2018 №0000391405.

Не погодившись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що згідно наданих позивачем первинних документів, аналізу укладених правочинів, які висвітлюють взаємовідносини з ТОВ "Компанія Крат" на предмет відповідності господарських операцій діючому законодавству, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з придбання ТОВ "Компанія Крат" робіт/послуг у даного контрагента. Виходячи з показників люд/год., наведених в актах виконаних робіт (послуг) та враховуючи те, що у ТОВ "Компанія Крат" за дані періоди обліковувався 1 працівник, останнє не мало можливості виконати дані роботи, при цьому відповідач послався на розрахунки Міністерства соціальної політики України у 2015-2017 роках. Крім того, відповідно до ЄРПН встановлено, що ТОВ "Компанія Крат" не придбавало послуги оренди виробничих потужностей, техніки, тощо, декларацію з податку на прибуток за 2016, ф.1 Баланс за 2016 та ІІ квартал 2017 не подано, тому визначити наявність основних фондів немає можливості.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2018 призначено до розгляду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги ГУ ДФС у Полтавській обл. в порядку письмового провадження на 09.07.18р. о 09:15 год.

Ухвалою колегії суддів від 09.07.2018 відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2018 зазначена апеляційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення недоліків скарги.

У зв'язку з усуненням недоліків апеляційної скарги було відкрито апеляційне провадження по справі № 816/606/18 ухвалою колегії суддів від 21.08.2018

Ухвалою суду від 30.08.2018 закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу № 816/606/18 у відкритому судовому засіданні.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції були встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ГУ ДФС у Полтавській обл. проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ "Електронні технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником з ТОВ "Компанія Крат" за період з 01.06.2016 по 31.08.2016, а також контрагентами-покупцями товарів (робіт, послуг), придбаних у вищезазначеного постачальника, правомірність відображення даних в податковій звітності.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються, про що останнім зазначено під час судового засідання в суді першої інстанції.

За наслідками проведеної перевірки ПрАТ "Електронні технології" відповідачем складено акт від 11.12.2017 №1664/16-31-14-05-09/23814076 (далі - акт перевірки), у якому зафіксовані порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України)

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у Полтавській обл. 10.01.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000391405, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 128624,00 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 32156,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції з даним висновком суду погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України (в редакції, чинній у спірний період) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. <…>

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на наведені вище положення ПК України, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Під час судового розгляду був досліджений договір субпідряду №11 від 11.05.2016 між ПрАТ "Електронні технології" (замовник) та ТОВ "Компанія Крат" (підрядник), за умовами якого підрядник за рахунок власних та залучених сил зобов'язаний виконати роботи.

На підтвердження реальності виконання умов вказаного договору позивачем надані бухгалтерські та податкові документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ 3), акти приймання виконаних будівельних робіт, рахунки-фактури.

Крім того позивачем надано замовлення на виконання робіт до договору №11 від 11.05.2016, ліцензія ДАБІ України від 25.05.2016 №19-Л, видана ТОВ "Компанія Крат", ліцензія Інспекції ДАБК у Полтавській обл. від 23.07.2010 серії АВ №517237, видана ПрАТ "Електронні технології"; ліцензія Державного департаменту пожежної безпеки МНС України від 27.03.2011 серії АГ №506449, видана ПрАТ "Електронні технології"; дозвіл Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 13.03.2014 №107.14.53, виданий ПрАТ "Електронні технології" (а.с.79);

Розрахунки здійснювалися позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Компанія Крат" згідно платіжних доручень.

Вищезазначені первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дефектів форми, змісту або походження не мають.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача зареєстрований в установленому законом порядку.

Вищезазначений договір виконаний сторонами без претензій та зауважень, ніким не оскаржений та у судовому порядку недійсним не визнаний.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ "Компанія Крат", оскільки останнє не мало можливості виконати дані роботи у зв'язку з тим, що за підприємством за дані періоди обліковувався 1 працівник, а також немає можливості визначити наявність основних фондів у контрагента позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати засоби, які перебувають у власності інших осіб, а також трудові ресурси для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, а тому відсутність можливості встановити наявність персоналу у контрагента позивача та основних фондів не доводить нереальність господарської операції.

Посилання податкового органу відсутність у ТОВ "Компанія Крат" можливості виконати будівельні роботи на виконання умов договору субпідряду №11 від 11.05.2016 колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки ТОВ "Компанія Крат" як субпідрядна організація мала відповідну ліцензію на виконання будівельних робіт. Для отримання ліцензії здобувач повинен відповідати вимогам ліцензійних умов. До таких вимог віднесено, зокрема наявність виробничо-технічної бази, працівників за відповідним професійним та кваліфікаційним рівнем.

Як встановлено під час судового розгляду на час виконання робіт ТОВ "Компанія Крат" мала ліцензію для провадження господарської діяльності в будівництві об'єктів V категорії складності, яка видана в травні 2016 року.

Будь-яких доказів анулювання ліцензії під час судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано.

Відповідно до п. 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 " Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Податковий орган протиправно не прийняв до уваги належним чином оформлених первинних та податкових документів, відповідно до яких платник податків здійснив розрахунки з контрагентом та включив до складу податкового кредиту відповідні суми сплаченого податку.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Северянін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи відповідача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 травня 2018 року по справі № 816/606/18 за позовом Приватного акціонерного товариства "Електронні технології" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 11.12.2018