Рішення № 78464456, 03.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 грудня 2018 р. № 2040/7513/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ткаченко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 17.08.2018 року, складеного у відношенні ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області б/н від 17.08.2018 року є таким, що складений з порушенням проведення перевірки та за невірної оцінки обставин у справі.

Ухвалою суду від 02.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року судом замінено відповідача Управління Укртрансбезпеки у Харківській області на належного Державну службу України з безпеки на транспорті.

Представником відповідача у наданому до суду відзиві на позов вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з огляду на необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, у зв'язку з чим останні не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2018 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, на підставі Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Управління Укртрансбезпеки у Харківській області в період з 13.08.2018 по 19.08.2018 та відповідно до направлення на перевірку № 029359 від 13.08.2018, на 471 км а/д «Київ - Харків - Довжанський» проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів.

Судовим розглядом справи встановлено, що посадовими особами відповідача відповідно до п. 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, затвердженого постановою КМУ № 422 від 20.05.2013, зупинено транспортний засіб марки RENAULT модель PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить та використовується ОСОБА_3, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.56-57).

З наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що за результатами зважування транспортного засобу марки RENAULT модель PREMIUM реєстраційний номер НОМЕР_1 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Харківській області встановлено, що повна маса транспортного засобу становить 30050 тонн при нормативно допустимій 40000 тонн, відстань між осями 3,9 м, 6,1 м та 1,5 м, осьові навантаження при нормативно допустимих 11,0 тон, 8,0 тон та 8,0 тон, фактично становлять 6,7 тон, 13,690 тон та 9,7 тон відповідно.

При цьому, як зафіксовано у розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування навантаження на здвоєну ось складає 23,350 тони при максимально допустимому навантаженні для даного типу транспортного засобу 16 тон.

Як вказано представником відповідача під час судового розгляду справи законодавчо встановлена похибка становить 2 %, а отже транспортний засіб необхідно вважати невеликоваговим лише при навантаженні на здвоєну ось - 16,320 тон.

У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідностями фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Харківській області, складено довідку № 0023391 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.08.2018 та акт № 0010391 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.08.2018 року.

Згідно із довідкою № 05097 від 16.08.2018 року транспортний засіб завантажено на оптовому сільськогосподарському ринку ТОВ «БВФ «Нежданна» в с. Великі Копані Олешківського району Херсонської області та як було зафіксовано на підставі усних пояснень водія проміжним пунктом, який він проїхав це м. Нікополь Дніпропетровської області, а пунктом розвантаження встановлено м. Харків.

Відповідно до даних інтернет-ресурсу della.com.ua відстань від с. Великі Копані Олешківського району Херсонської області до м. Харків, через м. Нікополь Дніпропетровської області складає 556 км.

З наявної в матеріалах справи копії розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту № 0010391 від 17.08.2018 року, останній виконаний відповідно до формули за наступними параметрами: П = (Рзм + Рнв + Рг) * В * К, а саме: П = 1,17 * 556 * 5 = 3252,6 євро.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що водієм підписано складені співробітниками відповідача документи без зауважень в тому числі і щодо відстані перевезення.

Представником позивача під час судового розгляду справи вказано, що у складеному представниками відповідача акті зафіксовано, що фактична маса автомобілю становила 30050 кг, осьові навантаження становлять 6,7; 13,650 та 9,7. При цьому, вказано, що допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у п. 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, а також запереченням проти них суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданого представником відповідача відзиву на позов, останній посилається на обставини того, що оскаржуваний у даній справі розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту №0010391 від 17.08.2018 року не встановлює для позивача жодних обов'язків чи обмежень, тобто, повноваження відповідача у цьому випадку обмежуються лише фіксацією певних обставин та обчисленням плати у встановленому порядку, яка є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. Отже, на думку відповідача, спірний розрахунок не є актом індивідуальної дії та як наслідок не порушує прав позивача, а отже не може бути об'єктом оскарження в порядку адміністративного судочинства України.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Суд зазначає, що відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

З огляду на викладене контролюючі органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб'єкти владних повноважень, а тому всі спори, які випливають із функціональної діяльності цих органів, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Суд зазначає, що оскаржуваний у даній справі розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за своїм змістом встановлює для позивача певний обов'язок у зв'язку з чим є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, з огляду на вказане розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України є рішенням суб'єкта владних повноважень, а відтак, доводи представника відповідача стосовно того, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не актом індивідуальної дії та не порушує права позивача, у зв'язку з чим не може бути об'єктом оскарження в порядку адміністративного судочинства України, є необґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідно до абз. 3 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті була реорганізована шляхом злиття з Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті, та утворено Державну службу України з безпеки на транспорті.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування;

здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю;

проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт;

здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється;

здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 року «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті», були утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Харківській області.

Відповідно до пп.5 п.4 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування № 1007/1207 від 10.10.2013, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30, 31-1 Порядку про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 року, з змінами і доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 5 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Частиною 11 статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.

В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Суд зазначає, що процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

За приписами п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

За змістом пункту 16 Порядку № 1567 передбачено, що під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 22 Порядку № 1567, передбачено, що акт перевірки - це документ де фіксуються виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом.

Занесення будь-якої інформації до акту перевірки на підставі припущень є не допустимим так як може повністю змінити або нівелювати зміст виявленого порушення.

Суд також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879).

Відповідно до п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно із пп.4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 визначено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби це транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 р. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Як передбачено положеннями п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Згідно із п. 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 26 порядку 879 передбачено, що кошти, стягненні за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Відповідно до п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху України.

Суд зазначає, що положеннями п. 22.5 Правил дорожнього руху України передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з п.30 Порядку №879 здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою:

П = (Рзм + Рнв + Рг) х В х К,

де П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів.

Судовим розглядом справи встановлено, що в пункті габаритно-вагового контролю в Харківській області на 471 км а/д М-03 «Київ - Харків - Довжанський» 17.08.2018 використовувались ваги - «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Е-AS2-PWIA серійний номер приладу 426, серійні номери платформ 859 та 860, введений в експлуатацію 20.12.2017. При цьому, факт використання саме цього приладу зафіксовано в п. 1 довідки № 0023391 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 17.08.2018, де зазначено тип приладу « 030Е-AS2-PWIA» та його серійний номер.

При цьому, із наданих представником відповідача під час судового розгляду справи пояснень встановлено, що в п. 9 акту № 0010391 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 17.08.2018 року, співробітником Укртрансбезпеки спочатку було помилково зазначено відстань між першою та другою осями як 3,9 метра, у зв'язку з чим дане значення було взято у дужки, як невірне.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що в оскаржуваному у даній справі розрахунку від 17.08.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування за перевищення позивачем навантажень на здвоєну вісь транспортного засобу RENAULT PREMIUM, реєстраційний номер НОМЕР_1, 7,350 тон, що у відсотковому співвідношенні становить 46 % та нараховано плату за проїзд у розмірі 3252,6 євро.

Під час судового розгляду справи представником відповідача вказано, що відстань, покладена в розрахунок, була застосована відповідно до інтернет-ресурсу della.com.ua згідно даних, наведених у супровідних документах на вантаж, які були надані перевіряючим особам, та пояснень водія.

Суд зазначає, що вказаний спосіб, застосований у розрахунку відстані під час складання оскаржуваного у даній справі розрахунку є правомірним.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Вищого адміністративного суду України, викладеними в ухвалі від 09.03.2017 року по справі №813/214/16.

Відповідно до п. 31-1 Порядку № 879 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового/великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройде ну частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового/габаритного параметру: до 10 % - у подвійному розмірі; на 10-40 % - у потрійному розмірі; більше як на 40 % - у п'ятикратному розмірі. Розрахунок здійснюється за формулою визначеною порядком № 879 та наведеної за текстом в розрахунку, що здійснюється на пункті ГВК.

У позовній заяві позивачем в обґрунтування наявності порушень в посадових осіб відповідача вказано, що положеннями п. 19 Порядку № 879 передбачено обов'язок Укртрансбезпеки керуватись методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Проте, суд зазначає, що пункт 19 Порядку № 879 виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.2017, яка набрала чинність 08.09.2017, а отже, оскільки станом на дату проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу позивача, тобто 17.08.2018 року необхідність використання відповідачами під час здійснення габаритно-вагового контролю методики, затвердженої Мінекономрозвитку, не передбачена жодним нормативно-правовим актом.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 02.08.2018 року по справі № 820/1420/17.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами управління Укртансбезпеки було правомірно складено у відношенні позивача розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування Управління Укртрансбезпеки у Харківській області від 17.08.2018 року.

Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14) про скасування розрахунку - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2018 року.

Суддя Мельников Р.В.