Рішення № 78464185, 10.12.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року справа № 2340/4666/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Черкаси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2, про визнання протиправними дій та скасування арешту, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо відмови у знятті арешту з належного ОСОБА_1 майна - житлового будинку з прибудовами та надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області зняти арешт, накладений постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 25 березня 2011 року та постановою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 02 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні №26851444.

Представником позивача подано заяву про заміну відповідача по справі і ухвалою суду від 10.12.2018 допущено заміну відповідача у справі - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на належного відповідача - управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 25.03.2011 відкрито виконавче провадження №26851444, яке 13 грудня 2011 року прийняте до виконання відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

2 жовтня 2015 року в межах виконавчого провадження № 26851444 винесена постанова про арешт та заборону відчуження майна боржника - житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

27 листопада 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на дату винесення постанови) - у зв'язку із забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позивач вказує, що 27 липня 2018 року кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором та договором іпотеки, на підставі яких вчинено виконавчий напис нотаріуса від 07.02.2011 № 493, є ОСОБА_2.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 10 серпня 2018 року питання погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №895/06-034457 від 15.08.2008 на користь ОСОБА_2 врегульовано сторонами.

Звернувшись до відповідача із заявою про зняття арешту з будинку, позивач отримав відмову, яку вважає протиправною, оскільки питання погашення заборгованості вирішено між кредитором та боржником самостійно.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. Справу просила розглянути без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву проти позову не подав, хоча про дату, час та місце судового розгляду спору повідомлений належним чином.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача подала до суду письмові пояснення, в яких вказала, що не має претензій щодо сплати заборгованості до позивача та не заперечує проти задоволення позову. Справу просила розглянути без її участі.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників, справу розглянуто відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 25.03.2011 відкрито виконавче провадження №26851444 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 07.02.2011 №493, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. П. Тичини, 47, що належить на праві власності ОСОБА_1 та переданий ним в іпотеку акціонерно-комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») згідно з договором іпотеки № ІД 895/06-034-457/Б від 15.08.2008.

У постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено про накладення арешту на належний позивачу житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

13 грудня 2011 року вказане виконавче провадження прийняте до виконання відділом примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

02 жовтня 2015 року в межах виконавчого провадження №26851444 державним виконавцем винесена постанова про арешт та заборону відчуження майна боржника - житлового будинку з надвірними спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 На підставі вказаної постанови у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно 27.11.2015 внесено запис про обтяження №12255523.

Суд встановив, що 27 листопада 2015 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на дату винесення постанови) - у зв'язку з забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, встановленою Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

27 липня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі договору факторингу відступлено право вимоги за кредитним договором № 895/06-034-457 від 15.08.2008 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР». Після переходу прав вимоги до фактора (TOB «ФК «АМБЕР») останній стає кредитором по відношенню до боржника та набуває відповідні права вимоги (п. 1.3 договору). Фактор має право, серед іншого, на наступне відступлення права грошової вимоги третім особам (пп. 4.1.5 п. 4.1 договору).

На підставі вказаного договору ПАТ «Укрсоцбанк» тією ж датою відступлено на користь TOB «ФК «АМБЕР» права за іпотечним договором №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008.

В подальшому, право грошової вимоги за кредитним договором №895/06-034-457 від 15.08.2008 та права за договором іпотеки №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008 передане товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АМБЕР» ОСОБА_2 згідно з договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань від 27.07.2018 та договором від 27.07.2018 про відступлення прав за іпотечним договором №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, первісний кредитор (TOB «ФК «АМБЕР») передає (відступає) новому кредитору (ОСОБА_2) своє право вимоги до боржника (ОСОБА_1.), зокрема, за кредитним договором №895/06-034-457 від 15.08.2008 (підпункти 1.1.1, 1.1.3, 1.1.7 пункту 1.1, п. 2.1 Договору).

Згідно з положеннями договору від 27.07.2018 про відступлення прав за іпотечним договором №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008, укладеного між TOB «ФК «АМБЕР» та ОСОБА_2, товариство передає, а ОСОБА_2 приймає всі права за іпотечним договором №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008, що укладений в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредиту №895/06034-457 від 15.08.2008, включаючи всі зміни та додаткові угоди до нього (п. 1.1). Передача прав за договором іпотеки здійснюється в повному обсязі та на умовах, які існують на момент передачі права вимоги, в тому числі, право одержати задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами, будь-які інші права, що існують та/або можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору іпотеки (п. 1.3).

На підставі наведених правочинів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 27.07.2018 внесено відповідний запис № 27243885.

Таким чином, з 27 липня 2018 року кредитором та іпотекодержателем за кредитним договором та договором іпотеки, на підставі яких вчинено виконавчий напис нотаріуса від 07.02.2011 №493, є ОСОБА_2.

ОСОБА_2 звернулась до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з листом від 10 серпня 2018 року, в якому повідомила, що питання погашення заборгованості за кредитним договором №ІД895/06-034-457/Б від 15.08.2008 врегульовано нею та ОСОБА_1 самостійно, претензій та вимог до боржника не має, виконавчий напис нотаріуса пред'являти до примусового виконання не має наміру. Проти зняття арешту та заборони відчуження з майна боржника, накладених у виконавчому провадженні №26851444, не заперечує.

17 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про скасування арешту, накладеного постановою від 02 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні №26851444.

Листом №12643/2.1-33 від 04.10.2018 відповідач відмовив у задоволенні заяви, мотивувавши свою відмову тим, що в разі завершення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень ч. 15 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, відсутні підстави для зняття арешту з майна ОСОБА_1

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №606) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно зі ст. 52 Закону № 606 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону 606 арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону 606).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 50 Закону №606 у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Згідно положень пункту 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав(ла), державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).

З системного аналізу зазначених положень нормативно-правових актів вбачається, що повернення виконавчого документу стягувачу є підставою для зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що виконавчий лист повернутий стягувачу, тобто відсутність відкритого виконавчого провадження про звернення стягнення на нерухоме майно, а також відсутність вимог та претензій у нового кредитора - ОСОБА_2, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з майна боржника, який накладений постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 25 березня 2011 року та постановою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 02 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 26851444.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки в даному випадку арешт знімається за рішенням суду.

Пунктами 3, 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України в ході судового розгляду спору відповідач не довів належними та допустимими доказами необхідність подальшого перебування майна позивача під арештом, а тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід частково стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (проспект Хіміків, 50, м. Черкаси, 18018, код ЄДРПОУ 34924330) зняти арешт, накладений постановою Соснівського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції від 25 березня 2011 року та постановою відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 02 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні №26851444.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (бул. Шевченка, 185, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 34924330) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1), судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом десяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко