Рішення № 78463841, 11.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

11 грудня 2018 р. справа № 520/10129/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Оржиховської Ю.О.,

представника відповідача - Шинделя В.А.,

третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за за позовом Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512), третя особа - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 61002, код НОМЕР_1) про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просить суд скасувати постанову від 23.10.2018 по ВП № 57151222 про накладення штрафу.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що державний виконавець при винесенні постанови про накладення штрафу повністю проігнорував надані позивачем пояснення та документи, що підтверджують виконання судового рішення. З огляду на викладене позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем не надано до суду відзив на адміністративний позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позові та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова винесена у повній відповідності до вимог законодавства та у зв'язку з недоведенням позивачем самостійного виконання рішення суду у повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовної заяви та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 по справі №820/1193/18 визнано незаконними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та рішення № 31 від 16.02.2018, які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_4 за вислугу років в розмірі 90 відсотків, призначеної згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII, відповідно до поданої заяви від 13.02.2018 на підставі довідки прокуратури Харківської області від 12.02.2018 №19-568 вих.18 та зобов'язано Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести з 01.10.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_4 за вислугу років згідно з ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (в редакції від 28.01.2005 року), на підставі додатково поданих документів (довідка, інформація), наданих прокуратурою Харківської області за супровідним листом №19-568 вих.18 від 12.02.2018 року про заробітну плату за аналогічною посадою, яка складає 34287,79 грн., в тому числі: оклад 7104,76 грн., надбавка за класний чин 2095,24 грн., надбавка за вислуги років 1953,81 грн., надбавка за особливо важливі завдання 8305,00 грн., щомісячна премія 14118,50 грн., підвищення окладу за нагляд при виконанні судових рішень 710,48 грн., в розмірі 90 % від суми вказаної заробітної плати без обмеження максимального розміру та провести виплати з урахуванням отриманих сум.

Вказане рішення суду набрало законної сили та 11.07.2018 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист позивачу по справі №820/1193/18.

На виконання виконавчого листа по справі №820/1193/18 державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57151222 від 23.10.2018.

Позивач листом вих.№12918/46-02-03 від 13.09.2018 повідомив державного виконавця про проведення перерахунку пенсії та її нарахування, зазначив, що заборгованість буде виплачено в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.

Постановою державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП №57151222 від 23.10.2018 на Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Не погодившись із постановою державного виконавця від 23.10.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як передбачено частиною 6 статті 26 цього Закону, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Частиною 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 вказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

При цьому, згідно з ч.4 ст.19 №1404, сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, аналіз вказаних вище норм Закону України "Про виконавче провадження" дозволяє прийти до висновку, що невиконання боржником рішення без поважних причин у визначений строк є підставою для накладення на боржника штрафу.

Судом встановлено із листа Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, що ОСОБА_4 добровільно проведено перерахунок пенсії та зазначено, що заборгованість буде виплачено в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018.

Позивачем до суду не надано жодних доказів виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2018 по справі №820/1193/18 в частині виплати ОСОБА_4 перерахованої суми пенсії.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області ВП №57151222 від 23.10.2018 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду винесена з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", а тому підстави для її скасування відсутні.

Щодо посилань позивача на практику Верховного Суду України (справи №21-66а14, №21-199а15, №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а), суд зазначає наступне.

В ухвалах по вказаним справам Верховним Судом України була викладена позиція стосовно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Суд зазначає, позивачем не надано ані до матеріалів виконавчого провадження, ані до суду в ході розгляду даної справи обґрунтованих пояснень та належних доказів на підтвердження поважності причин невиконання судового рішення.

Проте вказана позиція не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки позивачем не доведено відсутності відповідного фінансового забезпечення та коштів для виплати ОСОБА_4 перерахованої пенсії за рішенням суду від 18.04.2018 по справі №820/1193/18.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (просп. Московський, буд. 198/3, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ 41248021) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 34859512), третя особа - ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, 61002, код НОМЕР_1) про скасування постанови - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено та проголошено 11 грудня 2018 року.

Суддя О.Г. Котеньов