Рішення № 78463035, 03.12.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

03 грудня 2018 р. справа № 2040/7258/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

представника позивача - Орлов О.О.,

представника відповідача - Книга Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3-й під'їзд, 5 поверх; код ЄДРПОУ 03361721) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В:

Харківське обласне комунальне підприємство "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (далі - ХОКП «ДРІТ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-92693-17 від 02 серпня 2018 року у вигляді штрафу в сумі 61036,89 грн. та пені в розмірі 1300,77 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 29 серпня 2018 року Харківське обласне комунальне підприємство «Дирекція розвитку інфраструктури територій» отримало поштою вимогу про сплату боргу №10-92693-17 від 02 серпня 2018 року про нарахування штрафу та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яка винесена Головним Управлінням ДФС у Харківській області відносно Філії Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» Куп'янське підприємство теплових мереж». ХОКП «ДРІТ», як головне підприємство, не погоджується з вказаним рішенням контролюючого органу, вважає його незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм чинного законодавства України та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що 23 травня 2017 року ухвалою Господарського суду Харківської області у справі 922/1362/17 стосовно ХОКП «ДРІТ» було порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Представник позивача зазначив, що податковий орган має право заявити вимоги щодо грошових зобов'язань до Товариства (боржника) в межах розгляду справи про банкрутство. З огляду на наведене, позивач вважає оскаржувану вимогу необґрунтованою, що є підставою для її скасування.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення. Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чітко визначено, що мораторій поширюється на виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), при цьому єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком чи збором (обов'язковим платежем) в розумінні норм податкового законодавства, а тому, мораторій на вказаний платіж не може поширюватись. З огляду на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.15.2017 по справі №922/1362/17 введено мораторій саме на нарахування неустойки (штраф, пеня) інших фінансових санкцій (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), та не введено такого мораторію на зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а відтак, і на нарахування відповідних штрафних санкцій та пені, відповідач вважає, що оскаржувана вимога винесена правомірно та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ХОКП «ДРІТ», до складу якого входить філія "Куп'янське підприємство теплових мереж", зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку як платник податків, є платником ЄСВ.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В межах справи №820/3369/18 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2018 року встановлено, що ГУ ДФС проведена документальна позапланова виїзна перевірка ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 19.12.2017, валютного - за період з 01.01.2015 по 19.12.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 19.12.2017.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 04.01.2018 № 51/20-40-14-18-06/34013866, у висновках якого встановлено, зокрема, порушення ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ, а саме: несвоєчасно сплачено нараховані платником самостійні суми єдиного внеску за січень 2016 року, вересень 2016 року, та за несвоєчасно сплачені суми застосованих штрафних санкцій, пені встановлених рішеннями від 25.11.2015 №0010701702 та від 07.06.2016 №0001801302.

На підставі вказаних висновків акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено рішення від 13.04.2018 № ЕВ 80-100-13-05-01 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 70898,36 грн. та нарахування пені у розмірі 1300,77 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2018 року у справі №820/3369/18 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018р. по справі №820/3369/18 задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2018р. по справі №820/3369/18 скасовано. Прийнято постанову, якою в задоволенні позову Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення відмовлено.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги слугувала сума боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Харківського обласного комунального підприємства «Дирекція розвитку інфраструктури території» (по Філії ХОКП «ДРІТ» Куп?янське ПТМ) у розмірі 62337,66 грн., яка виникла саме на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та пені №ЕВ-00100130501, а саме: 61036,89 грн. - штрафнi санкції; 1300,77 грн. - пеня.

Суд зазначає, що підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом слугувало виключно те, що на думку позивача, податковий орган має право заявити вимоги щодо грошових зобов'язань до Товариства (боржника) виключно в межах розгляду справи про банкрутство, при цьому під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

По суті спірних правовідносин судом встановлено наступне.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон України N2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На підставі Закону України №2464 розроблено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 8 та ст. 12 Закону N 2464, єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6, п.8 ст.9 Закону України №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 статті 9 Закону України №2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, є недоїмкою.

За приписами ч. 4 ст. 25 Закону України №2464, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції 449 у разі якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій орган доходів і зборів протягом п'ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилає вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) виноситься за даними інформаційної системи та без проведення перевірки.

Наявність боргу позивача підтверджується наявними в матеріалах справи роздруківками з інформаційної системи.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частин 1, 3 та 5 статті 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; - забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; - не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; - зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; - не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, в тому числі не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.05.2017 по справі №922/1362/17 порушено провадження у справі про банкрутство Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території", код ЄДРПОУ 03361721 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Положення ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюють правовідносини, що виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Оскільки дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, а не зобов'язань поточних кредиторів, то за такими зобов'язаннями може нараховуватися неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Згідно з частинами першою та другою статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з частиною першою статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або ви знання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Вказана позиція узгоджується з висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №823/78/15.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскільки відносно підприємства позивача відсутня постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, то вимога Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) №Ю-92693-17 від 02 серпня 2018 року у вигляді штрафу в сумі 61036,89 грн. та пені в розмірі 1300,77 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, винесена відповідачем правомірно та є такою, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури територій" (61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3-й під'їзд, 5 поверх; код ЄДРПОУ 03361721) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 11.12.2018 року.

Суддя Біленський О.О.