Рішення № 78462225, 11.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5155/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом приватного акціонерного товариства “Шкіряне підприємство “Світанок” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанія «Nibulon SA», приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича, в межах виконавчого провадження №55583162 щодо направлення запиту №55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018 на адресу позивача, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства “Шкіряне підприємство “Світанок” до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанія «Nibulon SA», приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» про визнання протиправними дій старшого державного виконавця Сіренко Сергія Володимировича, в межах виконавчого провадження №55583162 щодо направлення запиту №55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018 на адресу позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на дату направлення Запиту державного виконавця вмотивована постанова державного виконавця про залучення ПрАТ «ШП «Світанок» для участі у виконавчих діях не виносилась, а відтак Позивач не відноситься до учасників виконавчого провадження, а відповідно не набув обов’язків передбачених Закону України «Про виконавче провадження». Вказує, що запитування державним виконавцем від посадових осіб ПрАТ «ШП «Світанок» інформації та документів про дебіторську заборгованість Боржника, її розмір та причини виникнення не передбачено Законом, а такі дії державного виконавця розцінюються як незаконні. Позивач зазначає, що відповідач виходить за межі своїх повноважень, вимагаючи відомості, які мали місце до відкриття виконавчого провадження, тим самим втручається у господарські відносини позивача. Державним виконавцем неодноразово порушуються вимоги законодавства, про що свідчать судові рішення, якими визнано протиправність аналогічних виконавчих дій відносно інших юридичних осіб. Вважає, що національним законодавством не наділено державного виконавця дискреційними повноваженнями. Державний виконавець зобов’язаний діяти виключно в межах норм визначених законом, вихід за такі межі не допускається

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов та обґрунтовується тим, що станом на 03.09.2018 в порядку, передбаченому ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець отримав від Державної фіскальної служби України і від стягувача інформацію, яка свідчила про можливе виникнення і існування у позивача дебіторської заборгованості перед боржником, але не отримав документального підтвердження такої інформації, ані від органів доходів і зборів, ані від боржника, що викликало у Державного виконавця потребу у виявленні дебіторської заборгованості боржника з використанням процесуальних прав і повноважень, передбачених ст. ст. 13, 18, 53 Закону України «Про виконавче провадження». З огляду на вказані обставини відповідач обґрунтовано надіслав позивачеві запит державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23 щодо надання відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати боржнику та довідку про стан заборгованості позивача боржником, письмові пояснення щодо підстав і строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів. Направляючи позивачеві запит державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23, відповідач діяв в межах наданих законом повноважень. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Представники третіх, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача компанії «Nibulon SA» та приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» в судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанію «Nibulon SA» подав до суду пояснення, в яких заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли у зв’язку з реалізацією відповідачем владних повноважень у виконавчому провадженні ВП №55583162 з примусового виконання виконавчого листа №759/16206/14-ц від 28.12.2017, виданого Святошинським районним судом міста Києва на виконання ухвали апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017, за яким «Nibulon SA» (резидент Швейцарської конфедерації) є стягувачем, а ПАТ «Компанія «Райз» - боржником. Вказує, що оскаржуваний позивачем запит про надання інформації від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23 направлявся позивачу з метою захисту інтересів стягувана у виконавчому провадженні ВП №55583162 - «Nibulon SA» та встановлення майнового стану боржника у вказаному виконавчому провадженні - ПАТ «Компанія «Райз». Зазначив, що від надання запитуваної державним виконавцем інформації напряму залежить подальше виконання виконавчого листа №759/16206/14-ц від 28.12.2017, виданого Святошинським районним судом міста Києва на виконання ухвали апеляційного суду міста Києва від 06.12.2017, оскільки може надати можливість державному виконавцю в порядку ст.53 Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на майно/кошти ПАТ «Компанії «Райз», які перебувають у позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 08 листопада 2018 року.

У судовому засіданні 20 листопада 2018 року суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - компанію «Nibulon SA».

28 листопада 2018 року у судовому засіданні суд протокольною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз».

Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

У провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (попереднє найменування - публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз») (код ЄДРПОУ 13980201), а стягувачем - юридична особа «Nibulon SA», яка є резидентом Швейцарської Конфедерації.

Пунктом 2 постанови державного виконавця від 22.01.2018 про відкриття виконавчого провадження ВП №55583162 державний виконавець зобов’язав ПАТ «Компанія «Райз» - боржника у вказаному виконавчому провадженні подати декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Однак, боржник у вказаному вище виконавчому провадженні обов’язок з подання декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших, за формою, встановленою Міністерством юстиції України, покладений на нього п. З ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» не виконав, вказану декларацію не надав.

На виконання наданих законом повноважень Державний виконавець звернувся до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України із запитом державного виконавця від 23.01.2018 №55583162/20.1-4/23 і до Державної фіскальної служби України з вимогою державного виконавця від 13.07.2018 №55583162/20.1-4/23 про надання інформації про наявність і розмір дебіторської заборгованості боржника в розрізі платників податків-дебіторів, а також підтверджуючих документів.

Листом від 07.03.2018 №2584/9/28-10-41-08-06 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надав відповідь про відсутність інформації про наявність і розмір дебіторської заборгованості боржника в розмірі платників податків - дебіторів.

Листом від 17.07.2018 №12601/15/99-99-12-03-06-16 Державна фіскальна служба України повідомила відповідача про те, що згідно з даними обліково-звітної інформаційної системи органів ДФС ПрАТ «Компанія «Райз» подало останню фінансову звітність за результатами фінансово-господарської діяльності першого кварталу 2018 року, а саме форму №1 «Баланс», що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимог до фінансової звітності», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.02.2013 за №33369/22868, де відображено на кінець звітного періоду суму у рядку 1040 «Довгострокова дебіторська заборгованість» - 10 000 тис грн, рядку 1125 «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» - 164 912 тис грн, рядку 1130 «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» - 482 355 тис грн, рядку 1135 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» - 27 445 тис грн, рядку 1136 «Дебіторська заборгованість за розрахунками у тому числі з податку на прибуток» - 16 614 тис грн, рядку 1140 «Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів» - 1 904 тис грн, рядку 1145 «Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків» - 14 815 209 тис грн, рядку 1155 «Інша поточна дебіторська заборгованість» - 2 022 411 тис грн.

Листом від 20.07.2018 №8680/9/28-10-41/08-06 Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України надав відповідачеві витяг з Єдиного реєстру податкових накладних стосовно податкових накладних, виданих і отриманих боржником - ПАТ «Компанія «Райз» (в подальшому - ПрАТ «Компанія «Райз») впродовж 2014-2018 років, на підставі якого Державним виконавцем встановлено, що в період з 2014 по 2018 рік ПАТ «Компанія «Райз» реалізувало позивачеві товарів (робіт, послуг) на загальну суму 601 720,75грн.

Клопотанням від 03.09.2018 компанія «Nibulon SA» як стягувач у виконавчому провадженні №55583162 звернулась до відповідача з клопотанням про надсилання позивачеві запиту державного виконавця в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевказані обставини та той факт, що позивач, ймовірно, може бути дебітором боржника відповідач надіслав позивачеві запит державного виконавця від 03.09.2018 №55583162/20.1-4/23 щодо надання відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у позивача, та майно чи кошти, які позивач повинен передати боржнику та довідку про стан заборгованості позивача боржником, письмові пояснення щодо підстав строків її виникнення та належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів.

Не погоджуючись із діями відповідача, які виявляються у направленні Запиту державного виконавця №55583162/20.1-4/23 від 03.09.2018 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України “Про виконавче провадження” № 1404 (далі Закону № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 14 Закону №1404-VIII передбачено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За правилами частини другої вказаної статті для проведення виконавчих дій виконавець за потреби залучає понятих, працівників поліції, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктами 3, 14, 15 та 20 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Частиною четвертою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з частиною п'ятою статті 18 Закону №1404-VIII під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Судом враховано, що у відповідності до пункту 9 розділу I Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

Таким чином, вимога державного виконавця не є виконавчою дією, не стосується вжиття заходів примусового виконання рішення, а тому відповідач, складаючи та направляючи на адресу позивача вищевказану вимогу, діяв з метою розшуку майна боржника на виконання вимог статті 18 Закону №1404-VIII.

Статтею 53 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.

Отже, державний виконавець може звернутись до осіб, в розпорядженні яких перебуває майно чи кошти боржника, та на запит отримати у таких осіб відповідні відомості про майно боржника.

Водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством України не встановлено жодних обмежень періодів, за які може бути витребувана відповідна інформація.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження ВП №55583162 з примусового виконання виконавчого листа Святошинського районного суду міста Києва №759/16206/14-ц від 28.12.2017, боржником за яким є приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» (попереднє найменування - публічне акціонерне товариство «Компанія «Райз») (код ЄДРПОУ 13980201), а стягувачем - юридична особа «Nibulon SA», яка є резидентом Швейцарської Конфедерації.

При цьому, суд зазначає, що незважаючи на те, що позивач не є учасником чи стороною виконавчого провадження, державний виконавець має право відповідно до вимог пункту 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII звернутись до нього з вимогою щодо надання інформації, яка необхідна йому для подальшого здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Оскільки, предметом вимоги відповідача було витребування інформації щодо наявності у позивача майна чи коштів, які належать ПрАТ «Компанія «Райз» та довідки про стан заборгованості позивача перед ПрАТ «Компанія «Райз», яке є боржником у виконавчому провадженні за №55583162, суд вважає, що державний виконавець мав право надіслати позивачу вимогу від 03.09.2018 та витребувати у приватного акціонерного товариства “Шкіряне підприємство “Світанок” відповідні відомості згідно вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання позивача на те, що приватне акціонерного товариства “Шкіряне підприємство “Світанок” не зобов’язане надавати відповідь на вимогу, а відповідач не мав права витребовувати від нього вищевказану інформацію, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалось, пункт 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII надає державному виконавцю повноваження на вчинення таких дій без жодних умов чи обмежень та відповідач вимагав надати інформацію, яка стосується виключно ПрАТ «Компанія «Райз», що виключає втручання у господарську діяльність позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувані дії державного виконавця вчинені відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, а позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський