Рішення № 78461624, 15.11.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7637/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

в складі: головуючого - судді Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання Ніколайчук А.В., за участю позивача та представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса незаконим та повернення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню посилаючись на те, що виконавчий напис серії НМЕ №068991 вчинений 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08.11.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року грошових коштів в сумі 20016,13 грн., який став підставою для відкриття виконавчого провадження порушує законні права та інтереси позивача.

У судове засідання позивач та представник з'явилися, позовні вимоги підтримали, надали суду пояснення, що відповідають змісту позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа в судове засідання не з'явилася, про день та час слухання справи повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, подані докази, вважає що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приват Банк» 06 липня 2006 року укладено кредитний договір №DNH4KP88460826 та надано строковий кредит у розмірі 239606 грн. на строк 06 місяців з 23.03.2007 року по 21.09.2007 року включно. Для виконання зобов'язання банк відкрив рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитом, відсоткам, винагороди відповідно до заяви та умов.

Відповідно до умов вищевказаного договору позивачу у користування було надано платіжну картку «Універсальна» за №4149437302021009 з базовою ставкою за кредитом 0% на місяць на залишок заборгованості, комісія 3%.

В 2016 році ПАТ КБ «Приватбанк» надіслано на адресу позивача претензію - вимогу про заборгованість у розмірі 9050 грн. яку необхідно сплатити до 24.07.2016 року.

20.06.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем винесено виконавчий напис винесення виконавчого напису серії НМЕ №068991 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08.11.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року грошових коштів в сумі 20016,13 грн., який став підставою для відкриття виконавчого провадження.

Державним виконавцем Другого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції 20.09.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вище зазначеного виконавчого напису.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що при винесенні спірного виконавчого напису не було дотримано одну із умов для винесення напису, а саме безспірність заборгованості.

Крім того, постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року було внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (Порядок № 1172 в редакції від 10.12.2014 року), зокрема п. 2 доповнено перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/41, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову КМУ «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» від 26.11.2014 року № 662 в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Таким чином, нотаріальна дія вчинена приватним нотаріусом Завалієвим A.A. щодо вчинення виконавчого напису № 4761 від 20.06.2017 року не була передбачена чинним законодавством, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/41 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014 року, зокрема в частині доповнення переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», а тому вчинення нотаріальної є безпідставним.

Суд вважає, що на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису №4761 від 20.06.2017 законодавча підстава для його вчинення, а саме п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів не була чинною, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення виконавчого напису є незаконною.

За таких обставин спірний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає до виконання.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесенні ним судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у сумі 704,80 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису нотаріуса незаконим та повернення коштів - задоволити.

Визнати виконавчий напис серії НМЕ №068991 вчинений 20 червня 2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» невиплачених в строк відповідно до умов кредитного договору від 08.11.2011 року та розрахунку заборгованості за договором станом на 11.04.2017 року грошових коштів в сумі 20016,13 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з ПАТ КБ «Приват Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 23.11.2018 року.

Суддя С. Стефанишин