Вирок № 78459776, 11.12.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

№ 336/4501/2017

1-кп/336/26/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

з участю прокурора Тамаркова Є.Р.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з неповною середньою освітою (9 класів), неодруженого, непрацюючого, батька дитини, АДРЕСА_2, що зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_3, несудимого

- обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений вчинив злочинне посягання проти чужої власності за таких обставин.

В денний час 12 грудня 2016 року обвинувачений, керуючись умислом на крадіжку, з квартири АДРЕСА_1, де він опинився з дозволу мешканців вказаного житла, таємно викрав належні потерпілому ОСОБА_1 600 доларів США і 100 євро.

Описаними діями потерпілому спричинено майнову шкоду, вартість якої на момент вчинення злочину з урахування встановленого Національним банком України курсу іноземних валют по відношенню до української гривні становить 18254 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повністю визнав винуватість у вчиненні таємного заволодіння чужим майном за вказаних в обвинуваченні обставин і дав показання про мотиви і фактичні обставини вчинення кримінально караного діяння.

Пояснив, що є сусідом потерпілого, з яким, а також з його матір'ю у обвинуваченого та членів його сім'ї були теплі стосунки; мати потерпілого - гостинна, привітна особа - часто запрошувала обвинуваченого, його дружину і мати в гості, де вони пили чай, каву, спілкувались. В той день обвинувачений палив на сходинковому майданчику і почув розмову матері потерпілого з іншою особою про передачу матір'ю потерпілого вказаній особі грошей в борг. З цієї інформації ОСОБА_2 зробив висновок про наявність певних заощаджень у потерпілого та його матері і під час свого перебування у них в житлі з метою отримати доступ до грошей пройшовся по приміщеннях квартири, виявивши на тумбочці в спальні гаманець, заволодів його вмістом, що утворювали 600 доларів США і 100 євро. В подальшому гроші обміняв в пункті обміну валют на центральному ринку по вул. Анголенка в м. Запоріжжі, витративши отримані кошти на власні потреби.

У вчиненні злочину щиро розкаявся. Пояснив, що повністю усвідомив протиправність вчиненого і жалкує про те, що сталося.

Цивільний позов потерпілого визнав частково, у сумі, що еквівалентна викраденим грошовим коштам в іноземній валюті, оскільки він причетний до викрадення лише тих сум, які зазначені в обвинувальному акті.

Потерпілий, не оспорюючи фактичні обставини вчинення злочину, заявляє про фактичну втрату ним більшої суми грошей, а саме: 1500 доларів США, 700 євро, 15000 грн. При цьому потерпілий показав, що відсутність грошових коштів в гаманці, де зберігала їх його мати, він помітив не одразу після вчинення злочину, а лише в лютому 2017 року, коли у нього був намір витратити свої заощадження, які він доручив зберігати матері, на поїздку за кордон, де він збирався відсвяткувати своє п'ятдесятиріччя.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого:

- за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання. а визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_2 вперше скоїв злочин середньої тяжкості.

Бере до уваги суд і зміст обвинувачення, яке утворює один епізод крадіжки, а також спосіб вчинення зазначеної крадіжки, яка не поєднана із псуванням запорів, пошкодженням майна для досягнення мети доступу до нього, а вчинена шляхом вільного доступу до матеріальних цінностей.

У вчиненому обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи.

Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого, і не вбачає обставин, які обтяжують його покрання.

Сукупність згаданих пом'якшуючих обставин, відсутність обтяжуючих обставин, відомості про особу винного, який має постійне місце проживання, роботу, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування, проживає в сім'ї, є батьком дитини 2012 року народження, що свідчить про достатній рівень його соціалізації, дають суду підстави для призначення самого м'якого покарання, встановленого санкцією частини статті обвинувачення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, що передбачений санкцією частини статті обвинувачення.

Вирішуючи питання про розмір грошових коштів, що були викрадені, суд виходить з того, що встановлення зазначених обставин зумовлено не лише завданням вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні, а й необхідністю правильного встановлення обставин, що підлягають доказуванню.

При цьому суд бере до уваги, що вчинення злочину, дату якого учасники провадження не оспорюють, відноситься до 12 грудня 2016 року, тоді як потерпілий заявляє в судовому засіданні про виявлення крадіжки лише в лютому 2017 року.

Його показання в цій частині підтверджує досліджений судом протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (а. с. 92), з якого випливає, що з цією заявою потерпілий звернувся до поліції лише 5 лютого 2017 року, тобто за спливом майже двох місяців після вчинення викрадення.

Перебіг певного часу між цими двома подіями дає підстави зробити висновок про можливість інших джерел витрат заощаджень потерпілого і наявність інших обставин їхньої втрати, тому суд, здійснюючи провадження у межах висунутого обвинувачення, вважає доведним викрадення саме тієї суми, яка зазначена в обвинувальному акті і посилання на яку зробив суд в мотивувальній частині вироку.

Обвинувачення у вчиненні крадіжки матеріальних цінностей на суму, що майже в чотири рази перевищує вартість шкоди, що зазначена в обвинувальному акті (74330 грн. порівняно з 18254 грн., які утворюють зміст обвинувачення), вочевидь погіршило б становище особи, підданої кримінальному переслідуванню, тому суд, пов"язаний межами обвинувачення, не вправі на власний розсуд порушувати ці межі в бік погіршення становища обвинуваченого.

У зв"язку з викладеним, вирішуючи в кримінальному провадженні цивільний позов, суд виходить з такого.

Так як ціну позову утворюють суми грошових коштів, які, на думку потерпілого, були у нього викрадені, а саме: 1500 доларів США, 700 євро, 15000 грн., суд визнавши доведеним обвинувачення про крадіжку 600 доларів і 100 євро, вважає за необхідне цивільний позов задовольнити у сумі, яка еквівалентна сумі предмету викрадення за офіційним курсом НБУ станом на день розв'язання позовних вимог, і становить 19842 грн. (16668 грн., еквівалентні 600 доларів США, + 3174, еквівалентні 100 євро).

Процесуальних витрат в провадженні немає.

Визнаний речовим доказом диск з відеозаписом слідчого експеримента, який зберігається з матеріалами досудового розслідування, належить зберігати з матеріалами досудового розслідування.

У відсутність клопотань учасників кримінального провадження щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу суд вважає за можливе не застосовувати до ОСОБА_2 запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі, кратному п'ятдесяти неоподатковуваним мінімумам доходів громадян, а саме: в сумі 850 грн.

Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, у відшкодування майнової шкоди 19842 грн.

В задоволенні іншої частини відмовити.

Визнаний речовим доказом диск з відеозаписом слідчого експеримента, який зберігається з матеріалами досудового розслідування, зберігати з матеріалами досудового розслідування.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Щаслива