Рішення № 78459546, 03.12.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4131/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - Мельничук І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом ОСОБА_3 до Державної служби України з питань праці про визнання протиправним і скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 (79012, АДРЕСА_1) звернулася в суд з позовом до Державної служби України з питань праці (01601, вул.Десятинна,14, м.Київ) у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань праці від 19.06.2018 року «Про розгляд скарги ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» на припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4, від 28.02.2018 року № 13-25-115/0034-0013 та рішення Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.04.2018 року № 3542/2/04.5.-09».

Ухвалою від 14.09.2018 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 27.11.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Державної служби України з питань праці від 19.06.2018 року позивач вважає необґрунтованим, безпідставним та протиправним, оскільки прийняте із неповним дослідженням відповідних обставин. Вказують, на те, що позивач при розгляді звернення ОСОБА_5, депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5, та долучених до останніх документів, правильно оцінила обставини та правомірно у відповідності до своїх повноважень, виписала направлення на проведення інспекційного відвідування ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львівугілля» за № 0280 від 26.02.2018 року у зв'язку із зверненням громадянина ОСОБА_5 про порушення щодо останнього вимог законодавства про працю. Зазначають, що інспектором праці ОСОБА_4, розглядалося та перевірялося питання правильності здійснення громадянину ОСОБА_5, перерахунку розміру відшкодування шкоди за період з 01.08.1996 року по 13.06.1998 року у зв'язку із отриманням професійного захворювання та втратою працездатності. На думку позивача, при отримані звернення ОСОБА_5 від 19.02.2018 року та депутатського звернення народного депутата України ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5, було проаналізовано рішення Сокальского районного суду Львівської області від 31.12.2004 року у справі № 2-4677, та зроблено висновок, що таке судове рішення не стосується, як самого громадянина ОСОБА_5, так і питання, із яким останній звернувся до Головного управління Держпраці у Львівській області. Крім того, зазначають, що на підставі правового аналізу постанови Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-1669/09/1370 не можна дійти до висновку, що саме інспектор при інспекційному відвідуванні ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львівугілля» не мала права розглядати та перевіряти вищевказане питання перерахунку ОСОБА_5, розміру відшкодування шкоди, оскільки вказаним судовим рішенням таке питання не вирішувалося. Разом з тим позивач зазначає, що жодних порушень вона не вчиняла, а відтак рішення є неправомірним. Посилаючись на викладене, позивач вважає рішення Голови Державної служби з питань праці ОСОБА_7, від 19.06.2018 року протиправним та таким, що порушує її права, свободи та законні інтереси.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову в судовому засіданні заперечував, надав до суду письмовий відзив, у якому просить у задоволені позову відмовити зважаючи на необґрунтованість позовних вимог. Так, на думку відповідача, у позивача відсутнє порушене права, а також право представляти інтереси інших осіб при реалізації ними права на суд, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Щодо оскаржуваного рішення Державної служби України з питань праці від 19.06.2018 року «Про розгляд скарги ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» на припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4, від 28.08.2018 № 13-25-115/0034-0013 та рішення Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.04.2018 № 3542/2/04.5.-09, вказує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а-1669/09/1370 за позовом ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахти «Зарічна» до територіальної державної інспекції праці у Львівській області про скасування припису щодо проведення перерахунку сум відшкодування шкоди на виконання вимог пункту 28 Правил № 472 визнано протиправним та скасовано. Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, відтак Державної служби України з питань праці від 19.06.2018 року «Про розгляд скарги ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» на припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4, від 28.08.2018 № 13-25-115/0034-0013 та рішення Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.04.2018 № 3542/2/04.5.-09 є законним та прийнятим в порядку та у спосіб, що передбаченні законодавством України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 20.02.2018 року ОСОБА_5 звернувся із зверненням до Начальника територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області ОСОБА_8, в якому просив надати письмову відповідь, за неправомірне проведення перерахунку відшкодування шкоди у зв'язку із ушкодженням здоров'я на виробництві за період з 1996-1998-2000 роки у зв'язку з професійним захворюванням.

26.02.2018 року для здійснення інспекційного відвідування у ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» Головним управлінням Держпраці у Львівській області було видано направлення № 0280 на здійснення інспекційного відвідування у період з 27.02.2018 року по 28.02.2018 року .

За результатами інспекційного відвідування у ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» відповідачем складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № 13-25-115/0034.

28.02.2018 року інспектором праці ОСОБА_4, було винесено припис ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» про усунення виявлених порушень № 13-25-115/0034-0013.

Державним підприємством «Львіввугілля» було подано скаргу на припис інспектора праці ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 від 28.02.2018 року № 13-25-115/0034-0013.

17.04.2018 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області було розглянуто скаргу № 1-9/89 від 16.03.2018 року на припис № 13-25-115/0034-0013 від 28.02.2018 та листом за підписом першого заступника начальника ОСОБА_3 за № 3542/2/04.5-09, було повідомлено В.о. директора ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» ОСОБА_9, що відсутні підстави для скасування припису.

19 червня 2018 року заступником Голови Державної служби з питань праці ОСОБА_7, було прийнято рішення, яким було вирішено, що рішення Управління Держпраці від 17.04.2018 року № 3542/2/04.5-09 на скаргу підприємства від 16.03.2018 року № 1-9/89 скасувати, а скаргу підприємства задоволити, припис інспектора праці Управління Держпраці ОСОБА_4, від 28.02.2018 року № 13-25-115/0034-0013 скасувати повністю.

Дане рішення Голови Державної служби з питань праці ОСОБА_7, від 19.06.2018 року було мотивоване тим, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2010 року у справі № 2а- 1669/09/1370 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу шахта «Зарічна» до Територіальної державної інспекції праці у Львівській області про скасування припису вимоги Підприємства задоволено в повному обсязі, припис щодо проведення перерахунку сум відшкодування шкоди на виконання вимог пункту 28 Правил № 472 визнано протиправним та скасовано.

09 липня 2018 року Державною службою України з питань праці було видано наказ № 295-к, «Про дисциплінарне провадження щодо ОСОБА_3О.». Даний наказ був прийнятий у відповідності до статей 68,69 Закону України «Про державну службу» та у зв'язку з надходженням службової записки директора департаменту з питань праці ОСОБА_10,від 23.06.2018 та листа начальника Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_8 від 31.05.2018 № 5056/1/12-04.

Рішення заступника Голови Державної служби з питань праці ОСОБА_7, від 19.06.2018 року «Про розгляд скарги ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» на припис інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_4, від 28.08.2018 № 13-25-115/0034-0013 та рішення Головного управління Держпраці у Львівській області від 17.04.2018 № 3542/2/04.5.-09» є предметом оскарження.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 за №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю - визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Згідно п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Пунктами 19 - 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Відповідно до п. 30 Порядку № 295 припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці. Подання в установлений строк скарги тимчасово припиняє виконання припису або вимоги. Скарга розглядається у 30-денний строк з дати її надходження, якщо інше не встановлено законом. За результатами розгляду скарг вимоги, приписи можуть бути скасовані повністю або в окремій частині.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що припис або вимога інспектора праці можуть бути оскаржені у 10-денний строк з дати їх отримання до керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці. У разі незгоди з рішенням керівника або заступника керівника відповідного територіального органу Держпраці таке рішення може бути оскаржене до керівника або заступника керівника Держпраці.

Враховуючи вищенаведені норми судом встановлено, що саме Державним підприємством «Львіввугілля» було подано скаргу на припис інспектора праці ГУ Держпраці у Львівській області ОСОБА_4 від 28.02.2018 року № 13-25-115/0034-0013.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем своїх прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надається особі, щодо якої таке рішення прийняте або прав, свобод та інтересів якої воно безпосередньо стосується.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Право на судовий захист, гарантоване Конституцією України, закріплене статтею 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішеннями чи діями суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов'язки позивача.

Позивач - ОСОБА_3, просить в позовній заяві скасувати рішення Державної служби України з питань праці від 19 червня 2018 року, яким було вирішено, рішення Управління Держпраці від 17.04.2018 року № 3542/2/04.5-09 на скаргу підприємства від 16.05.2018 року № 1-9/89 скасовано, а скаргу підприємства задоволено. Припис інспектора праці Управління Держпраці ОСОБА_4, від 28.02.2018 року № 13-25-115/0034-0013 скасовано повністю.

Суд зазначає, що позивач оскаржує рішення як посадова особа, яке жодним чином не порушує права, обов'язки чи інтереси позивача. Належним способом захисту права позивача є оскарження наказу про застосування дисциплінарного стягнення, яким позивач скористалась та Львівським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі 05.11.2018 року.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами ст. 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 72,77,94,241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 (79012, АДРЕСА_2) до Державної служби України з питань праці (01601, м. Київ, вул. Десятинна,14) про визнання протиправним і скасування рішення, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційної адміністративного суду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Львівський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 11 грудня 2018 року.

Суддя Кухар Н.А.