Рішення № 78459473, 11.12.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/15921/18

Провадження №: 2/755/6267/18

"11" грудня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

судді Шевченко В.М.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко Д.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва

цивільну справу № 755/15921/18

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2,

третя особа - Релігійна організація «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя»,

про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1., звертаючись з позовом до суду, просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, зобов'язати відповідача ОСОБА_2. спростувати інформацію, яка є недостовірною, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим самим шляхом, яким вона була поширена, та стягнути з відповідача ОСОБА_2. на його користь сплачені судові витрати.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі www.facebook.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_3 розміщено відеоматеріал під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5 тривалістю 15 хвилин 4 секунди. Вказаний відеоматеріал містить недостовірну інформацію відносно позивача - ОСОБА_1, а саме: прояви зневажливого ставлення до його особистості з боку ОСОБА_2., що проявляється в проголошених словах останнього, які, в свою чергу, не відповідають дійсності, носять характер наклепу, не ґрунтуються на реальних фактах, які мають місце в реальному житті, а тим самим принижують честь,гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 Більш детально відносно змісту відеоматеріалу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5: з 1 хвилини 31 секунди по 2 хвилину 4 секунду (мова ОСОБА_2.): ІНФОРМАЦІЯ_1 з 5 хвилин 49 секунди по 5 хвилину 54 секунду (мова ОСОБА_2.): ІНФОРМАЦІЯ_2. Такий відеоматеріал доведено до відома ОСОБА_1 через соціальну мережу, мова ОСОБА_2. та особи, що знімала відеоматеріал, йде саме про ОСОБА_1, оскільки конфлікт відбувається вже не перший рік, ОСОБА_1. є добропорядним громадянином та віруючою людиною, не має ніякого відношення до подій захвату храму, каплички та офісу, а також до підкупу та утримання поліції, постійні безпідставні звинувачення ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2. стали підставою для звернення з відповідним позовом до суду про спростування недостовірних відомостей. Викладена інформація не відповідає дійсності, містить відомості про події та явища, яких не існувало. Відповідач звинувачує позивача у вчиненні злочинів, однак при цьому жодного обвинувального вироку суду відносно ОСОБА_1 у вчиненні злочину щодо причетності до захоплення храму, каплички, підкупу поліції Печерського району не існує. Своїми негативними словами, що не відповідають дійсності. Відповідач псує позитивну соціальну оцінку ОСОБА_1, як народного депутата України VІ-VІІ скликань, в очах народу, який обирав його до влади, псується його набута позитивна оцінка його ділових і професійних якостей під час здійснення своїх трудових, громадських та інших обов'язків. Крім того, на даний час будівництво Храму Миру, Любові та Єдності християн, про захоплення якого йде мова ОСОБА_2., здійснює Релігійна організація«Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя» - третя особа по даній справі.

26 жовтня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - РО «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строк на реалізацію процесуального права подачі заяв по суті позовних вимог. (а.с. 40-41)

Відповідач ОСОБА_2. у встановлений судом строк подав до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовну заяву необґрунтованою, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що подані до суду копії доказів належним чином не засвідчені, позивачем не доведено, що на сторінці ОСОБА_3 лунає голос відповідача ОСОБА_2., висловлювання, які стали підставою звернення до суду, належать та були висловлені саме відповідачем, позивачем не надано суду лінгвістичну експертизу усного мовлення з відповіддю на питання, не надано доказів, що на скрін-шот сторінці зображений саме відповідач. Лінгвістичною експертизою надано висновок про характер висловлювання, але не надано висновку, що саме ці висловлювання належать відповідачу та стосуються позивача. Відповідачу незрозуміло, чому позивач ідентифікував себе з особою, про яку йде мова у доказах, оскільки з поданих позивачем доказів таку особу ідентифікувати неможливо. Поданий позивачем диск з копією запису відеоматеріалу не засвідчено цифровим підписом. Також відповідач вважає порушеним процесуальний порядок залучення третьої особи РО «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя» та безпідставним її участь у справі,оскільки винесене по цій справі рішення не може вплинути та права та обов'язки третьої особи (а.с. 67-72)

16.11.2018 року третьою особою Релігійною організацією «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя» до суду надано письмові пояснення, в яких остання просить суд задовольнити позов, зазначає, що з наявного у справі відеоматеріалу вбачається, що мова йде про храмовий комплекс «Мир, любов та єдність» за адресою: м. Київ, вул. Мічуріна, 66-70, що знаходиться на стадії будівництва, яке здійснює третя особа. Захвату жодної з будівель, розташованої на території об'єкту будівництва (храмового комплексу), не відбувалося ані з боку ОСОБА_1, ані з боку інших осіб, які мають до нього якесь відношення. Відповідач неодноразово здійснював спроби неправомірного проникнення на територію об'єкта будівництва та порушення громадського порядку. Тому, висловлена відповідачем інформація є недостовірною та не відповідає дійсності, є такою, що принижує честь та гідність позивача та спричиняє значної шкоди його репутації. Вислови відповідача мають негативний характер, містять звинувачення у причетності до «захвату тітушками» культових споруд, підкупі представників правоохоронних органів, що є кримінальним правопорушенням. Така інформація викладена не як особиста думка або припущення, а як фактичне твердження щодо певної дії (а.с.49-50).

Як вбачається з відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.11.2018, цільове призначення земельної ділянки, площею 0,5405, що розташована за адресою: м. Київ, вулиця Мічуріна (Печерський р-н), 66-70, для будівництва, експлуатації та обслуговування міжконфесійного храму «Мир, любов та єдність». Така земельна ділянка передана Київською міською радою в оренду Релігійній організації «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «СЛОВО ЖИТТЯ» до 18.12.2027 з правом передачі в піднайм (суборенду) (а.с.63-64).

28.11.2018 року представником позивача до суду надано письмову відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2., відповідно до якої позивач вважає, що відзив на позовну заяву по цій справі був направлений на адресу представника позивача та невідомій особі МЦ «Слово Життя» замість третьої особи - Релігійної організації «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя» (РО «МЕБЦОХЦУ «СЛОВО ЖИТТЯ»). Копії документів-додатків до позовної заяви під номерами 4,5 та 12 є не засвідченими, оскільки оригінали цих документів у позивача відсутні та є в загальному доступі в мережі Інтернет, та не потребують обов'язкового засвідчення. Особою, яка проголошує інформацію, яка є предметом розгляду даної справи, є ОСОБА_2., оскільки, відповідно до змісту відеоматеріалу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5, який розміщено за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4, невідома особа, яка фіксує події на засіб відеофіксації, описує словами, що саме там відбувається та за присутності яких осіб. Так, з 52 секунди по 59 секунду мова невідомої особи:»…зараз вже задули газом дочку Володимира ОСОБА_2». Надалі невідома особа бере інтерв'ю саме у ОСОБА_2., що підтверджується словами ОСОБА_2. (з 2 хвилини 15 секунд по 2 хвилину 23 секунду): «…вони он дочкі моїй Вєрі бризнули тільки шо, бризнули у ліцо, вона нічого не баче, вот». Крім того, в Дніпровському районному суді м. Києва вже є судова справа між цими сторонами про захист честі, гідності та ділової репутації, де ОСОБА_2. вже пов'язував ОСОБА_1 з подіями рейдерського захоплення храму та підкупу поліції Печерського району, при тому, в іншому судовому засіданні ОСОБА_2. не заперечує, що мова йде саме про ОСОБА_1 Намагаючись уникнути відповідальності, відповідач у відзиві вказує, що з поданих доказів неможливо ідентифікувати особу позивача, однак з 1 хвилини 31 секунди по 2 хвилину 4 секунди (мова ОСОБА_2.): ІНФОРМАЦІЯ_1; з 5 хвилини 49 секунд по 5 хвилину 54 секунду (мова ОСОБА_2.): ІНФОРМАЦІЯ_2; в кінці відеоматеріалу мова невідомої особи: (з 14 хвилини 3 секунди по 14 хвилину 35 секунду) ІНФОРМАЦІЯ_6. В контексті висловлювань осіб, які перебувають на відеозаписі, мова всіх осіб йде про одну людину - ОСОБА_1, в кінці відеозапису невідома особа підсумовує те, що ІНФОРМАЦІЯ_7. Саме особою, яка є позивачем у даній справі та ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9 - мова йде про цивільну справу № 755/5745/18. В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва є інша цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, предметом розгляду якої є розповсюдження ОСОБА_2. у своєму відеозверненні недостовірних відомостей відносно ОСОБА_1, які є схожими з тими, що пролунали від ОСОБА_2. у відеоматеріалі під назвою «Знову рейдерське захоплення на цей раз будинок пастора ОСОБА_2. 26.11.2018 на адресу адвокатського об'єднання «Всеукраїнська асоціація адвокатів»надійшов висновок експерта № 261/18 за результатами проведення експертного дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів від 15.11.2018. Про звернення до цієї експертної установи об'єднання заздалегідь повідомляло суд в позовній заяві та зараз клопоче про приєднання цього висновку до матеріалів цієї справи (а.с.87-91).

Станом на 10.12.2018 у суду відсутні дані щодо подання відповідачем ОСОБА_2. заперечення, що є його процесуальним правом, а не обов'язком.

Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а сторони в установленому законом порядку не подали клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України). Судовий розгляд справи призначено на 10.12.2018.

Суд на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, із врахуванням заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Ці ідеї відображені й у Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України), кожен має право на повагу до його гідності (ч. 1 ст. 28 Конституції України).

Конституція України як Основний Закон закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Основний Закон України заклав серйозне підґрунтя для розвитку і зміцнення демократичної, соціальної і правової держави, в якій людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В Конституції України відображається надзвичайно цінна ідея про те, що саме держава функціонує для людини, відповідає перед нею за свою діяльність, а не навпаки.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у соціальній мережі www.facebook.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_3 розміщено відеоматеріал під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5

У висновку за результатами проведення семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи № 2652, складеного експертом Київської незалежної судово-експертної установи 05.10.2018, встановлено, що: усні висловлювання ОСОБА_2 (зафіксовані на відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4) з 1 хвилини 31 секунди по 2 хвилину 4 секунду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 що поширені необмеженому колу осіб, містять інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_1; Усні висловлювання ОСОБА_2 (зафіксовані на відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4) з 1 хвилини 31 секунди по 2 хвилину 4 секунду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 що поширені необмеженому колу осіб, є фактичним твердженням, а не оціночним судженням; усні висловлювання ОСОБА_2 (зафіксовані на відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_10, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4) з 5 хвилини 49 секунди по 5 хвилину 54 секунду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 що поширене необмеженому колу осіб, містять інформацію негативного характеру щодо ОСОБА_1; усні висловлювання ОСОБА_2 (зафіксовані на відеозаписі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5, що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4) з 5 хвилини 49 секунди по 5 хвилину 54 секунду, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 що поширене необмеженому колу осіб, є фактичним твердженням, а не оціночним судженням (а.с.20-27).

Як вбачається з дослідженого судом відеозапису, зробленого в темну пору доби, репортаж ведеться біля будівлі, де ведуться будівельні роботи, невідомим чоловіком, який коментує про рейдерське захоплення будівлі - храму пастора ОСОБА_2. Говорить, що приїхало багато поліції, через час повідомляє, що дочку пастора ОСОБА_2 задули газом, потім веде розмову з пастором ОСОБА_2., який повідомляє, що тітушки ОСОБА_1 захопили храм, перелізли, щоб захоплювати інші споруди, задули його дочку Вєру газом і вона нічого не бачить,поліція туди не заходить і не реагує на події, зараз там все трощать і ламають, у них наявні підробні документи, в судах ведуться декілька справ, однак їх розгляд затягується. ОСОБА_2. скаржиться на поліцію, яка не реагує на ці події, не захищає його, зазначає, що печерську поліцію ОСОБА_1 купив. Повідомляє, що з 1999 по 2017 р.р. він будував храм, зараз ведуться будівельні роботи, які він контролює. З відео прослідковується, що поряд з ОСОБА_2. сидить дівчинка років десяти, плаче, повідомила, що швидку допомогу викликали. Репортер намагається поговорити з працівником поліції, який знаходиться на території цієї церкви з приводу захоплення будівлі, та який відмовляється надавати коментарі, однак повідомляє, що документи є у двох сторін. Репортер коментує, як працівники поліції намагаються потрапити в приміщення церкви, однак всі дверні та віконні проходи забарикадовані зсередини (а.с.35).

З вищевикладеного вбачається, що автором відеоматеріалу під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5, розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_3 розміщено, є відповідач ОСОБА_2.ОСОБА_2. розповідає про події захоплення будівлі від власного імені, при цьому постійно наголошує, що ОСОБА_1 разом зі своїми тітушками здійснив рейдерське захоплення храму, на який у ОСОБА_1 відсутні документи, звинувачує ОСОБА_1 у підкупі поліції Печерського району.

Судовим експертом Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності складено Висновок експерта № 261/18 від 15 листопада 2018 року, відповідно до якого експертом здійснено вивантаження електронного файлу у форматі «*.mp4» з ресурсу/посилання ІНФОРМАЦІЯ_4. Виявлений за вищевказаним інтернет-посиланням оригінальний електронний файл відтворено (скопійовано) на матеріальний носій типу DVD-диск (додаток 2). (а.с. 102-119).

Частина 1 ст. 34 Конституції України визначає, що кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

За приписами ст. 1 Закону України «Про інформацію»під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

У законодавстві при цьому робиться чітке розмежування між інформацією фактичного характеру, яка має бути доведена й оціночними судженнями, які не підлягають доведенню і спростуванню (ст. 30 Закону України «Про інформацію»).

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При образі винний принижує честь і гідність особи шляхом висловлювання нецензурних чи брутальних слів, вчиненням непристойних або насильницьких дій (жесту та ін.), або дає непристойну оцінку особистим якостям чи поведінці особи у формі, яка різко суперечить прийнятому спілкуванню між людьми.

Основна різниця між образою і наклепом полягає в характері посягання на честь і гідність особи. При образі винний дає оцінку особистих якостей особи, його поведінки, причому це може відбуватися й віч-на-віч, тоді як при наклепі йдеться про поширення серед інших осіб вигаданих «фактів», які ганьблять особу. При образі обов'язковою ознакою є непристойність форми, тоді як при наклепі така ознака частіш за все відсутня.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного (презумпція добропорядності). (ч. 3 статті 277 Цивільного кодексу України)

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту. (абз. 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1)

Захист честі, гідності і ділової репутації - право громадянина та юридичної особи вимагати через суд спростування недостовірної інформації (відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво), яка принижує їхню честь, гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди їхнім інтересам.

Під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Зміст цивільно-правового захисту честі, гідності та ділової репутації становлять правовідносини, за яких морально потерпіла сторона наділяється правом вимагати через суд спростування відомостей, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, а друга сторона, яка такі відомості поширила, зобов'язана дати спростування, якщо не доведе, що відомості відповідають дійсності.

Позов про спростування відомостей, що порочать честь і гідність, може бути пред'явлений особою, про яку поширено такі відомості, а також її близькими родичами, якщо відомості прямо чи посередньо їх порочать. Заінтересована особа має право на судовий захист у зазначеному порядку й у разі поширення таких відомостей щодо члена її сім'ї або іншого родича, який помер.

Зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які (незалежно від наявності їхньої вини) поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність чи ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій. Таким чином, відповідачем у справі про захист честі і гідності може бути фізична або юридична особа, яка поширила відомості, що порочать позивача.

Особа, стосовно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди її інтересам, честі, гідності або діловій репутації, має право крім спростування таких відомостей вимагати також відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди, завданої їх поширенням.

За положенням ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 Цивільного кодексу України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 30Закону України «Про інформацію») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформації, що зазначена відповідачем ОСОБА_2., та розміщена у соціальній мережі www.facebook.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 на сторінці ОСОБА_3 у відеоматеріалі під назвою ІНФОРМАЦІЯ_5.

Крім того, складову предмету спору становить вимога позивача ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача ОСОБА_2. спростувати інформацію, яка є предметом оскарження, протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили тим самим шляхом, яким вона була поширена.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного ст.10 Конвенції.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в пунктах 15, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», однією із складових правопорушення, наявність якої може бути підставою для задоволення позову, є поширення недостовірної інформації.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Згідно роз'яснень п. 19. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно роз'яснень п. 24. Постанови, задовольняючи позов, суд повинен у резолютивній частині рішення зазначити, чи було порушено особисте немайнове право особи, яка саме інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача, а також вказати на спосіб захисту порушеного особистого немайнового права.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги письмові заяви учасників справи по суті позву, керуючись положеннями діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 інформацію: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - оскільки зазначені твердження містять негативну інформацію з елементами образи, зокрема факти причетності позивача до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні, тому зазначені відповідачем відомості не є оціночними судженнями, а є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності, та є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача у порядку, передбаченому законом, тому оскаржувана інформація підлягає спростуванню у спосіб, яким вона була поширена, тобто шляхом розміщення відповідного матеріалу у соціальній мережі www.facebook.com протягом десяти днів з дня набрання даним рішенням суду законної сили, а оскільки вимога про спростування недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як не має компенсаційного та майнового характеру, то на засоби масової інформації може бути покладено обов'язок опублікувати спростування, у разі доведення її недостовірності.

При цьому, твердження відповідача, викладені у своєму відзиві на позовну заяву, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Релігійна організація «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі наявних у справі матеріалів, а також розподіл судових витрат між сторонами, правове регулювання якого міститься в положеннях ст.ст. 141, 142 ЦПК України.

За загальним правилом судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи повне задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1409,60 грн за подання позову.

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 8 065,20 грн витрат по оплаті експертного дослідження та 13 000,00 грн витрат по оплаті за проведення лінгвістичної експертизи з огляду на таке.

У матеріалах справи наявні копія квитанції № ПН5604 від 17.10.2018 про оплату експертного дослідження у розмірі 8 065,20 грн згідно із договором №01/10 від 02.10.2018, копія рахунку-фактури № 231 від 02.10.2018, а також копія договору №01/10 від 02.10.2018, копія рахунку-фактури №231 від 02.10.2018, копія акта приймання-передачі наданих послуг від 15.11.2018, копія акта №261/18 здачі-приймання висновку експертного дослідження згідно листа від 28.09.2018 (а.с.120-128).

У своїй заяві на проведення експертизи від 27.09.2018 Київській незалежній судово-експертній установі адвокатське об'єднання «Всеукраїнська асоціація адвокатів» в особі президента Татік Ю.М. просило провести лінгвістичну експертизу усного мовлення ОСОБА_2. у вищевказаних відеоматеріалах (а.с.15).

За проведення лінгвістичної експертизи 27.09.2018 по рахунку № 27/09-7 від 27.09.2018 на рахунок Київської незалежної судово-експертній установи було сплачено 13 000,00 грн згідно договору № 27/09-1, укладеного між адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська асоціація адвокатів» в особі президента Татік Ю.М., та Київською незалежною судово-експертною установою (а.с.17-19).

Враховуючи те, що при зверненні до суду Татік Ю.М. діє в інтересах позивач ОСОБА_1 на підставі ордера від 23.02.2018 серії КВ № 291317, а адвокатське об'єднання «Всеукраїнська асоціація адвокатів» не уповноважено позивачем на представництво в суді, проте саме цим об'єднанням було сплачено 13 000,00 грн за рахунком від 27.09.2018 № 27/09-7 ( а.с. 19) та 8 065,20 грн відповідно до квитанції № ПН5604 від 17.10.2018 (а.с. 125), тому відсутні підстави для стягнення цих коштів із відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації , ст. ст. 3, 28, 34, 64 Конституції України, ст.ст. 269, 277, 297 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 30 Закону України «Про інформацію», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Релігійна організація «Місіонерський евангелізаційно-благодійний центр об'єднання християнських церков України «Слово Життя», про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) інформацію, висловлену ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2), розміщену у соціальній мережі www.facebook.com, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Спростувати інформацію у спосіб її поширення, тобто шляхом розміщення відповідного спростування: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціальній мережі www.facebook.com протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1409,60 грн (одна тисяча чотириста дев'ять грн 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва у строки, встановлені статтею 354 ЦПК України.

Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати за адресою: м. Київ, вул. І. Сергієнка, 3, та на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/fair/sud2604.

Складення повного тексту рішення - 11.12.2018

Суддя В. Шевченко