Ухвала суду № 78459310, 10.12.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20834/18

провадження № 4-с/753/259/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Козін В.Є.

з участю скаржника ОСОБА_2

представника державного виконавця Спектор М.О.

представника стягувача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головкова Юрія Володимировича, заінтересована особа - Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ», суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 в порядку ст. 447 ЦПК України звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головкова Ю.В., заінтересована особа - ОСББ «КУТ». Мотивуючи свої вимоги тим, що державним виконавцем безпідставно винесена в межах виконання виконавчого провадження № ВП 53626870 по виконанню виконавчого листа № 753/16159/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 17 березня 2017 року на підставі рішення цього ж суду по справі за позовом ОСББ «КУТ» до нього про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 25 921 грн. 19 коп., постанова від 10 серпня 2017 року про арешт майна боржника, якою накладено арешт на його автомобіль «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1, при тому, що державним виконавцем в межах вказаного виконавчого провадження постановою від 01 листопада 2017 року звернуто стягнення на його доходи - пенсію, що згідно ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту на майно, тобто застосування західів примусового звернення стягнення на майно боржника, не допускається. Вважаючи вчинену державним виконавчем процесуальну дію щодо накладення арешту на його майно протиправною. У порядку позасудового вирішення даного питання він звертався до державного виконавця із заявою про зняття арешту з майна, проте дане звернення залишено без виконання. Зважаючи на спірність правовідносин, вважає бездіяльність державного виконавця, яка виявилася у не вирішенні питання щодо зняття з безпідставно накладеного на автомобіль арешту неправомірною, й дії та бездіяльність державного виконавця такими, що порушують його право власності, вчинені з порушення ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

Ввважає, що вчинення оскаржуваної процесуальної дії виконавцем, потягло за собою порушення його процесуальних прав як сторони виконавчого провадження - боржника, й просить визнати таку процесуальну дію держаного виконавця протиправною та зобов»язати вказану посадову особу усунути порушення - скасувати оскаржувану постанову.

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 скаргу підтримав з тих же підстав та просив її задовольнити, тим самим, поновивши його права як боржника в межах виконавчого провадження.

В судовому засіданні представник державного виконавеця Спектор М.О., діюча на підставі довіреності від 31 липня 2018 року, скаргу не визнала та просили відмовити у її задоволенні за недоведеністю та безпідставністю, посилаючись на відсутність порушених прав скаржника в ході проведення виконачих дій, та наявності правових підстав для вчинення державним виконавцем оскаржуваної процесуальної дії - накладеного арешту на рухоме майно боржника з урахуванням й дотриманням положення ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_3, діючий на підставі ордера про надання правової допомоги від 10 грудня 2017 року, скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, посилаючись на відсутність порушених прав скаржника в ході проведення виконачих дій, та наявності правових підстав для вчинення державним виконавцем оскаржуваної процесуальної дії. Вважаючи законним право стягувача на виконання рішення суду та протиправність дій боржника, який у будь-який спосіб уникає від його виконання.

Суд, вислухавши скаржника, заінтересованих осіб, державного виконавця, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали скарги та матеріали виконавчого провадження, надані державним виконавцем на вимогу суду, у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги із наступних підстав.

З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.

Відповідно до п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦК України).

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржують ся (ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Судом встановлено, що з 27 березня 2017 року на виконанні державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві перебуває виконавче провадження № ВП 53626870 по виконанню виконавчого листа № 753/16159/15-ц, виданого Дарницьким районним судом м. Києва від 17 березня 2017 року на підставі рішення цього ж суду по справі за позовом ОСББ «КУТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в сумі 25 921 грн. 19 коп. (матеріали виконавчого провадження, постанова державного виконавця від 27 березня 2017 року про відкриття виконавчого провадження).

Постановою державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 10 серпня 2017 року накладено арешт на майна боржника, відповідно на його автомобіль «Шевроле», державний номерний знак НОМЕР_1 (матеріали виконавчого провадження).

При цьому, держваним виконавцем в межах виконання вказаного виконавчого провадження постановою від 01 листопада 2017 року звернуто стягнення на його доходи - пенсію, що згідно ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту на майно, тобто застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника, на думку скаржника, не допускається.

Проте з такою позицією скаржника погодитися не можна.

Так, у добровільному порядку вимоги державного виконавця боржником не виконані, що стало підставою для вчинення оскаржуваної дії.

Пунктом 1. 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У постановлених актах, процесуальних повідомленнях, складених виконавцем, й у тому числі, при виході за місцем мешкання боржника, наявні докази про те, що сторона виконавчого провадження, а саме, боржник, повідомлявся про здійснення виконавчих дій своєчасно, проте боржник рішення суду не виконує.

Рішення суду є обов"язковим до виконання. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів для примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ч.1 ст. 48 вказаного Закону).

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення (ч.1 ст. 56 вказаного Закону).

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (ч.1 ст. 48 вказаного Закону). Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця (ч.6 вказаної норми).

Відповідно до ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» за іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно, вказана норма Закону України «Про виконавче провадження» передбачає можливість звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника із застосуванням заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Зважаючи на те, що на час постановлення оскаржуваної ухвали сума стягнення перевищувала п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, держаний виконавець правомірно застосував захід забезпечення виконання рішення суду - накладення арешту на рухоме майно, яка належить боржнику - автомобіль, й з урахуванням того, що винесення оскаржуваної постанови відбулось до винесення постанови від 01 листопада 2017 року про звернення стягнення на доходи - пенсію боржника.

За таких підстав, виконавець, прийнявши оскаржувану постанову, діяв у відповідності до своїх посадових повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

Відтак вважати, що виконавцем у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» безпідставно винесено оскаржувану постанову, правових підстав немає.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії й здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Позиція скаржника про те, що з вказаних ним підстав дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», є недоведеною та безпідставною.

Відповідно, судом встановлена правомірність дій державного виконавця, і вважає, що останні не можуть бути визнані протиправними лише з формальних міркувань скаржника.

Будь-які докази, які вказували б на порушення державним виконавцем чинного законодавста прав боржника як сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення суду, не встановлено.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення 452 ЦПК України.

Так, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

За таких підстав зі скаржника на користь держави підлягають стягненню 352 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 450, 451, 452 ЦПК України, ст.1, 10, 48, 56, ч.2 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Дарницького районного відділу Державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Головкова Юрія Володимировича, заінтересована особа - Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «КУТ», - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код платника податків - НОМЕР_2, на користь держави 352 (триста п»ятдесят дві) грн. 40 (сорок) коп. - судового збору.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»ятнадцять днів з дня її проголошення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Копію ухвали невідкладно направили позивачу для відома.

СУДДЯ: Коренюк А.М.