Рішення № 78458903, 11.12.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. ПолтаваСправа №440/3913/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій щодо припинення виплати пенсії протиправними; зобов'язання поновити виплату з моменту порушення права на соціальний захист з 01.10.2018.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що у зв'язку з проведенням бойових дій на території Донецької та Луганської областей, він разом зі своєю сім'єю були змушені покинути своє постійне місце проживання і виїхати з міста Луганськ. З того моменту позивач був взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, отримав відповідну довідку від 19.04.2017 та отримував пенсію через Решетилівське об'єднане УПФ. Потім, позивач придбав у власність житло у вигляді квартири по АДРЕСА_1, зареєстрував своє місце проживання у смт. Диканька. У подальшому позивач був знятий з обліку внутрішньо переміщених осіб, у зв'язку з чим ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.08.2017. Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11.08.2017, яке набрало законної сили 24.10.2017 визнано дії Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії протиправними, зобов'язано Решетилівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017. Однак, з жовтня 2018 року відповідач безпідставно повторно припинив виплату пенсії позивачу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

03.12.2018 судом одержано відзив Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що ОСОБА_1 включений у списки за результатами верифікації, як особа, яка має останню відмітку про перетин пункту пропуску у напрямку "виїзд" більше року (перетин 18.08.2017) тому з 01.10.2018 ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії. Стверджував, що позивач рахується на обліку в Решетилівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України саме як внутрішньо переміщена особа. Для продовження виплати пенсії гр. ОСОБА_1 необхідно особисто з'явитися до об'єднаного управління.

З урахуванням пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у зв'язку із активізацією бойових дій на території Донецької та Луганської областей, де проводиться антитерорестична операція був вимушений покинути своє місце проживання і переїхав проживати в смт. Диканька, де відповідно був взятий на обліку в управлінні соціального захисту населення Диканської РДА, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1609000437 від 19.04.2017.

Згідно довідки від 05.07.2017 №16/1528, виданої управлінням соціального захисту населення Диканської РДА позивача було знято з обліку в базі даних про внутрішньо переміщених осіб з 05.07.2017 за заявою та немає статусу внутрішньо переміщеної особи.

У подальшому позивач разом зі своєю сім'єю набули право власності на квартиру по АДРЕСА_1, і ОСОБА_1 19.04.2017 зареєстрував постійне місце проживання саме за вказаною адресою, що підтверджується зробленою відміткою у паспорті позивача.

З 01.08.2017 нарахування та виплата пенсії було припинено, оскільки згідно інформації Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації позивач був знятий з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 11.08.2017, залишене без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, визнано дії Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії протиправними, зобов'язано Решетилівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2017. Рішення набрало законної сили 24.10.2017.

У жовтні 2018 року відповідач повторно припинив виплату пенсії ОСОБА_1, у зв'язку з чим 10.10.2018 представник позивача звернувся до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про роз'яснення причин невиплати пенсії ОСОБА_1

Листом від 24.10.2018 №52/Х-02 Решетилівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області зазначено, що по особовому рахунку ОСОБА_1 проводиться верифікація, оскільки за даними Держприкордонслужби ОСОБА_1 перетнув кордон на територію тимчасово непідконтрольну Україні. Для продовження виплати пенсії ОСОБА_1 необхідно особисто з'явитись до управління.

20.11.2018 відповідачем направлено лист №1532/а1 з повідомленням позивача про призупинення виплати пенсії з 01.10.2018. Крім того у листі зазначено про необхідність особистого звернення ОСОБА_1 із заявою до Диканського сектору обслуговування громадян. Доказів направлення/отримання ОСОБА_1 зазначеного листа не надано.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з жовтня 2018 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набула чинності для України з 01.02.2007, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частиною третьою статті 4 названого Закону встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 згаданого Закону передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 вказаного Закону, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною першою статті 49 Закону №1058-IV, є вичерпним.

Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведено нормою Закону №1058-IV слугувала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

Однак, у будь-якому випадку, припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду, або на підставі рішення суду.

Відповідно до листів відповідача від 24.10.2018 №52/Х-02 та від 20.11.2018 №1532/а1 виплату пенсії позивачу припинено (згідно листа від 20.11.2018 - призупинено) у зв'язку із наявністю даних про перетин кордону на територію, тимчасово не підконтрольну Україні.

При цьому, як вбачається з наведених вище листів, відповідачем не було надано позивачу або його представнику копії рішення Пенсійного фонду про припинення виплати пенсії ОСОБА_1

Більш того, у наданих відповідачем на вимогу суду документах зазначене рішення також відсутнє. Отже, Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області рішення про припинення виплати пенсії не приймало.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що за відсутності рішення про припинення виплати пенсії, у відповідача не було жодних підстав для припинення виплати ОСОБА_1 пенсії.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Припинення виплати позивачеві пенсії у зв'язку з тим, що особа-пенсіонер не з'явився особисто до управління Пенсійного фонду суперечить принципам, які закріплені в Конституції України та в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 та від 08.06.2016 №365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам. Разом з тим, ОСОБА_1 не належить до числа внутрішньо переміщених осіб, тому дія зазначених нормативних актів не поширюється на позивача.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 рахується на обліку в Решетилівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України саме як внутрішньо переміщена особа, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи №529/631/17 судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 19.04.2017 зареєстрований по АДРЕСА_1 та, як наслідок, не підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи, яке надано законодавцем.

Також, Харківський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 24.10.2017 дійшов висновку, що позивач є громадянином України, пенсіонером, який знаходиться на пенсійному обліку відповідача та проживає в зареєстрованому за ним на праві власності будинку, що розташований адресою: вул. Чернишевського, б. 5 смт Диканька, а відтак, виплата йому пенсії відноситься до повноважень Решетилівського об'єднаного управління ПФУ Полтавської області.

Суд зауважує, що частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, суд звертає увагу, що Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області було відповідачем у справі №529/631/17, відповідно, було обізнане з підставами та мотивами задоволення позову у справі №529/631/17.

Водночас, статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки судовими рішеннями у справі №529/631/17, які набрали законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 з 19.04.2017 не підпадає під визначення внутрішньо переміщеної особи, яке надано законодавцем, то зазначена інформація не може ставитися Решетилівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області під сумнів за відсутності відповідних доказів.

Право громадянина на отримання пенсії є складовою частиною права на соціальний захист, гарантованого Конституцією України та Європейською соціальною хартією (переглянутою) від 03.05.1996.

Нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є виключно Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, урегульованих названим Законом, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У даній справі виплату пенсії позивачу припинено з 01.10.2018 на підставі інформації щодо перетину кордону на територію тимчасово непідконтрольну Україні, ймовірної відсутності позивача за фактичним місцем проживання/перебування, тобто, з підстави, визначеної Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Водночас відповідна підстава відсутня у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Крім того, позивач не є внутрішньо переміщеною особою, тому Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" на нього не поширюється.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Перетин ОСОБА_1 кордону на територію тимчасово непідконтрольну Україні не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії.

Крім того, доводи відповідача у відзиві на позов про отримання ОСОБА_1 пенсії на непідконтрольній Україні території не підтверджені жодними документами, тому не можуть розцінюватися судом як доказ.

За вищевикладених обставин, виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018 припинено з підстави, не передбаченої частиною першою статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а відтак, у спірних відносинах відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, визначені Конституцією і законами України.

При цьому варто зазначити, що суду не надано доказів ухвалення компетентними органами рішення про припинення виплати пенсії позивача, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Решетилівського ОУПФ Полтавської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1

Крім того, Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.112005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до пункту 1.5 якого заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

З огляду на викладене, вимога відповідача, викладена у листі від 20.11.2018 №1532/а1 про необхідність особистого прибуття ОСОБА_1 (1936 року народження, 82 роки) до Диканського сектору обслуговування громадян не відповідає нормам Порядку №22-1 та є протиправною. Пунктом 2.8 вказаного Порядку встановлено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Беручи до уваги вищенаведені норми Порядку та встановлені під час розгляду справи протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу, з урахуванням приписів частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2018.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За правилам статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що сплата судового збору була відстрочена до вирішення цієї справи по суті, з відповідача необхідно стягнути його суму, а саме 704,80 грн.

На підстав вищевикладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 250, 255, 257, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Покровська, 41, смт Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40377619) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2018 протиправними.

Зобов'язати Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (вул. Покровська, 41, смт Решетилівка, Решетилівський район, Полтавська область, 38400, код ЄДРПОУ 40377619) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 704 грн 80 коп. /сімсот чотири гривні вісімдесят копійок/.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко