Ухвала суду № 78458871, 10.12.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5996/17

УХВАЛА

10 грудня 2018 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові заяву ОСОБА_1 про відвід судді Румілової Н.М. у справі № 462/5996/17, -

встановив:

05.12.2018 року ОСОБА_1 перед початком розгляду справи зробив усну заяву про відвід судді Руміловій Н.С., посилаючись на те, що суддя під час розгляду справи за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання надала йому у виступі у дебатах мало часу, перервавши його промову.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018 року заява ОСОБА_1 про відвід головуючому по справі судді Румілової Н.М. передана на розгляд судді Галайко Н.М.

У відповідності до ч. 3 ст. 40 ЦПК України, якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першої статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді.

Частиною 8 ст. 40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Враховуючи наведене, судом вирішено розглянути заяву у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Частиною 1 статті 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.

Як вбачається із заяви ОСОБА_1, підставою для відводу судді Румілової Н.М. зазначає, те що суддя під час розгляду справи за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання надала йому у виступі у дебатах мало часу, перервавши його промову. Відтак вважає, що суддя Румілова Н.М. заінтересована у результаті розгляду справи.

Заявлений відвід зводиться до незгоди відповідача з процесуальними діями, а обставини, які б слугували підставами для відводу судді згідно ст. 36 ЦПК України відсутні.

Згідно з частиною 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Відвід повинен бути вмотивований - з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.

Для відведення судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.

Суд не вбачає підстав для відводу судді Румілової Н.М. визначених ст. 36 ЦПК України, оскільки наведені заявником ОСОБА_1 доводи зводяться по суті до незгоди з процесуальними діями судді та дані мотиви не можуть бути підставою для відводу, відтак у задоволенні заяви про відвід слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, суд,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Румілової Н.М. у справі № 462/5996/17 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя/підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно.

Суддя: