Вирок № 78458728, 28.11.2018, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3165/18 Провадження № 1-кп/450/375/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2018 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Мельничук І. І.

при секретарі Лаба С. П.

за участю прокурора Зінчук Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Олешко Т.О.

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140000000423 від 13.07.2018 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Хмельницький Хмельницької області, військовослужбовця Збройних Сил України за контрактом, неодруженого, має на утриманні дитину ІНФОРМАЦІЯ_3, перебуває на посаді командира інженерно-технічної роти інженерного батальйону військової частини А3817, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, 13 липня 2018 року близько 14 години 22 хвилин, керуючи автомобілем «MAZDA 626» реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухаючись ним по автодорозі сполученням Самбір-Львів зі сторони м. Самбір в напрямку м. Львова, при проїзді її ділянки 11км+421,4м, що в Пустомитівському районі поблизу с. Лапаївка, грубо порушив вимоги Р 1 п.п. 1.3,1.5, 1.10 (в частині визначення термінів «дорожні умови», «дорожня обстановка»); Р. 2 п. 2.3 б), д); Р 12 п.п. 12.1, Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він не був уважний та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати транспортний засіб та безпечно керувати ним, без причин технічного характеру здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, такими своїми діями створив небезпеку для руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд-Транзит» реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, який в цей час рухався по зустрічній смузі руху в напрямку до м. Самбір.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху пасажир автомобіля марки «MAZDA 626» реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_7, отримав відкриту черепно-мозкову травму, спинномозкову травму з переломом 3 шийного хребця та розривом спинного мозку, множинні двосторонні переломи ребер з розривом легень, розрив печінки та селезінки, від отриманих ушкоджень помер 13.07.2018 року; ОСОБА_8 отримав тупу закриту черепно-мозкову травму з крововиливами в м'які мозкові оболонки, множинні прямі та непрямі лівосторонні переломи ребер, перелом кісток таза зліва, від чого помер 13.07.2018 року; ОСОБА_9 отримав тупу поєднану травму тіла, яка проявилась тупою відкритою черепно-мозковою травмою з крововиливами в м'які тканини різних ділянок голови крововиливами в речовину головного мозку, перелом кісток основи черепа тупою травмою грудної клітки з множинними переломами ребер по різним анатомічним лініям грудини, лівої ключиці і лопатки, забоєм серця і легень, тупою травмою живота з розривом печінки з крововиливом (за клінічними даними) в черевну порожнину, крововиливом в жирову і під фіброзну капсулу лівої нирки, травмою хребта і кісток тазу, кісток скелету, яка в посттравматичному періоді ускладнилася гнійною бронхопневмонією, постгемарогічною анемією важкого ступеню, гострим токсичним гепатитом з явищами гепатаргії, токсичним міокардитом та нефропатією, після травматичним панкреатитом (за клінічними даними), глибокими дистрофічними змінами нирок, стеатозом печінки з ознаками формування цирозу,набряком головного мозку, що спричинило до поліорганної недостатності і стало безпосередньою причиною смерті останнього 30.07.2018 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та пояснив, що 13.07.2018 року близько 14 год. 00 хв., рухаючись зі сторони м. Самбора в напрямку м. Львова, керуючи автомобілем «MAZDA 626» реєстраційний номер НОМЕР_2, не впорався з керуванням та виїхавши на смугу зустрічного руху, вчинив дорожньо-транспортну пригоду. Дуже жалкує про вчинене, оскільки потерпілі були для нього особами, які користувалися особливою повагою. Просить вибачення у потерпілих, глибоко шкодує про вчинене. У вчиненому щиро розкаюється. Просить суворо його не карати. Цивільний позов не визнає, оскільки сума зазначена у ньому, крім довідки, яка носить загальний характер, не деталізована і не підтверджена іншими доказами.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав себе винним повністю у вчиненні злочину, який йому інкримінується, фактичні обставини злочину не оспорюються учасниками судового розгляду і вони не заперечують про визнання недоцільним дослідження доказів стосовно обставин вчинення порушення правил дорожнього руху, що заподіяли загибель кількох осіб.

Таким чином, суд впевнившись у правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин та у відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно цих фактичних обставин справи.

На підставі наведеного суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України доведена повністю.

Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 286 КК України є правильною так як він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили загибель кількох осіб.

За вчинений злочин ОСОБА_1 підлягає покаранню, при визначенні виду та міри покарання, суд бере до уваги суспільну небезпеку вчиненого злочину, характер вчиненого злочинного діяння, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують покарання.

Відповідно до довідки № 18206415224156513534 про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 раніше не судимий.

Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого, сприяння органам досудового розслідування у розслідуванні кримінального провадження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини вчинення злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, за місцем праці та проживання характеризується позитивно, є учасником антитерористичної операції на сході України, неодноразово нагороджений бойовими відзнаками, серед яких: орден «За мужність» III ступеня, нагрудний знак «За зразкову службу», нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня, нагрудний знак «Знак пошани» відзнака Президента України «За участь в АТО» за проведення бойових дій у зоні АТО та грамотами і подякою за сумлінне виконання військового обов'язку, мужність і героїзм, проявлені під час виконання спеціальних завдань в ході АТО; має на утриманні малолітню дитину, те що потерпілі просять суд застосувати до нього якомога м'якший вид покарання, не пов'язаний з позбавленням волі, повне визнання останнім вини у вчиненому, щире каяття, те, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід обрати основне покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений обвинуваченим злочин у виді позбавлення волі без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, беручи до уваги вищенаведені обставини і особу винного, який вину визнає, щиро кається, думку потерпілих, які до обвинуваченого претензій матеріального та морального характеру не мають, при призначенні покарання покладаються на розсуд суду, характер вчиненого кримінального правопорушення, яке вчинено з необережності, доцільно застосувати до обвинуваченого ст.75 КК України і звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки його виправлення можливе без реального відбування покарання. При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п. 1, 2 ч.1, п. 2 ч. 2 ст.76 КК України.

Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений у своїй службовій діяльності використовує транспортний засіб, право керування яким, необхідне його для того, щоб належним чином виконувати свої посадові обов'язки під час несення служби у Збройних силах України, зважаючи, що позбавлення права керування транспортним засобом утруднить його професійну та службову діяльність, суд приходить до висновку про можливість не призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення прав керування транспортним засобом.

Разом з тим, судом встановлено, що 05.10.2018 року на адресу суду подано позовну заяву прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України майнову шкоду в розмірі 230 337,58 грн.

Як вбачається із змісту ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової шкоди.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

Як зазначено у позовній заяві під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження Військово-медичним клінічним центром Західного регіону України з 13.07.2018 до 30.07.2018 проведено лікування потерпілого ОСОБА_9. Згідно виданої довідки вартість лікування у даному закладі складає 230 337,58 грн.

Отже, згідно позовної заяви, сума збитків, завданих державі внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_1 становить 230 337, 58 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підтвердження своїх вимог представник цивільного позивача надає суду довідку про вартість лікування у ВМКЦ ЗР від 25.09.2018 року № 3332, з якої вбачається, що загальна вартість лікування ОСОБА_9 за період з 13.07.2018 року по 30.07.2018 року становить 230337,58 грн.

Однак, на підтвердження даного розрахунку вартості лікування не представлено жодного доказу, щодо ціни фактично наданих послуг, підтвердження проведення таких, у який час та ким були надані вказані у довідці оперативні втручання, дослідження, обстеження, консультації, лікувальне харчування, лікарські препарати, а також ліжко-день у ВРІТ тощо. Окрім того, з наданих розрахунків не можливо встановити, що входить та з чого складаються медичні послуги, зазначені у довідці.

Враховуючи вищенаведене та те, що цивільним позивачем не долучено до цивільного позову детальний розрахунок вартості лікування ОСОБА_9, довідку з переліком та вартістю лікарських засобів за період стаціонарного лікування та калькуляцію платних медичних послуг перелічених у довідці № 3332 від 25.09.2018 року для підтвердження його позовних вимог, в задоволенні цивільного позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ч. 9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відтак, питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Крім того, з обвинуваченого слід стягнути в користь Державного бюджету України витрати на залучення експертів за проведення експертиз.

Підстав, передбачених ст. ст. 176, 177 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.100, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Згідно з положеннями ст. 75 КК України звільнити засудженого від обраного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності до вимог п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.2 ст.76 КК України зобов'язати засудженого періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В задоволенні цивільного позову прокурора військової прокуратури Львівського гарнізону в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України в особі Військово-медичного клінічного центру Західного регіону України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді домашнього арешту до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Речові докази, а саме: автомобіль MAZDA д.н.з. НОМЕР_2, автомобіль FORD TRANSIT д.н.з. НОМЕР_3, вилучені з автомобіля MAZDA д.н.з. НОМЕР_2 накладку з керма, чохли із сидіння водійського місця, чохол з підголовника водійського місця, заднє колесо - повернути власникам.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави судові витрати:

за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 1/971 від 15.08.2018 року у розмірі 1430,00 грн. (одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014);

за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 1/1080 від 04.09.2018 року у розмірі 1287,00 грн. (одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014);

за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.4 «Транспортно-трасологічні дослідження» № 1/696 від 23.08.2018 року у розмірі 1430,00 грн. (одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014);

за проведення судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності 10.2 «Дослідження технічного стану транспортних засобів» № 1/970 від 14.08.2018 року у розмірі 1430,00,00 грн. (одержувач: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014);

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення.

СуддяІ. І. Мельничук