Ухвала суду № 78458707, 05.12.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/616/18 Справа № 711/3335/18 Категорія: ст. 537 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції Степаненко О.М. Доповідач в апеляційній інстанції Поєдинок І. А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Поєдинка І. А. Соломки І. А., Биби Ю. В. Бєлан О. В.з участю прокурораЛєнкової Н.Д.

захисник Нікітюк А.М.

Представник колонії Боркун І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_10 на ухвалу Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 травня 2018 року,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08 травня 2014 року ОСОБА_10 засуджений за ч.2 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ст. 70 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.10.2012 у вигляді 3 місяців позбавлення волі і остаточно визначено до відбуття 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Зараховано в строк відбутого покарання час утримання під вартою з

09.03.2014 по 07.05.2014 року.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22.06.2016 року, згідно ЗУ № 838-VIII від 26.11.2015 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано час утримання під вартою з 09.03.2014 року по 09.06.2014.

Початок строку: 07.05.2014 року.

Кінець строку: 09.06.2020 року.

Засуджений ОСОБА_10 звернувся до Придніпровського районного суду м.Черкаси з клопотанням про умовно-достракове звільнення від подальшого відбування покарання, мотивуючи тим, що фактична дата настання пільги необхідної для можливості застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання настала, 09.04.2018 року. Він тяжко хворий, хворіє на хронічний тромбофлебіт, ВІЛ. Неухильно виконує правила внутрішнього розпорядку, стягнень не має. Цілком та повністю виправився та є суспільно-небезпечним. Має ввічливу поведінку до адміністрації установи та інших засуджених.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 22 травня 2018 року в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_10 відмовлено, з тих підстав, що засуджений не виправився до закінчення призначеного йому вироком суду строку покарання, а тому до нього не можливо застосувати інститут умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Не погоджуючись з рішенням районного суду, засуджений ОСОБА_10 порушує питання про скасування ухвали районного суду. При цьому вказує, що є всі підстави для застосування до нього умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, оскільки він має зразкову поведінку, а також має 3 групу інвалідності за станом здоров'я, тому не має змоги працювати.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги засудженого, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили звільнити умовно-достроково, представника колонії, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, дослідивши матеріали особової справи засудженого ОСОБА_10, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого ОСОБА_10 не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про відмову в застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання ОСОБА_10

З характеристики засудженого ОСОБА_10 вбачається, що останній неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів у сфері обігу наркотиків. Під час утримання в СІЗО м.Черкаси порушень вимог режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не мав, до праці не залучався. В Черкаській виправній колонії №62 відбуває покарання з 12.04.2014 року, де характеризується посередньо. Лише під контролем адміністрації дотримується встановлених правил поведінки та розкладу для установи. Порушень встановленого порядку відбування покарання не допускає, стягнень не має. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує задовільно, але належні висновки робить для себе не завжди. На виробництві установи не працевлаштований за відсутністю бажання працювати. Участі в роботах по благоустрою приміщення відділення не приймає, веде пристосовницький спосіб життя. Заохочень немає. За характером спокійний, врівноважений. У відношенні до персоналу установи стриманий. Згідно вироку суду має позов по справі в розмірі 4371 грн., але зусиль по достроковому відшкодуванню позову не докладає. Провину в скоєному злочині визнав повністю згідно вироку суду.

Відповідно до ч.2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до вимог п.17 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

Враховуючи вищевказане, і те, що умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вищевказаних вимог Пленуму та КК України та дійшов вірного висновку про те, що необхідно відмовити в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі засудженого ОСОБА_10

Крім того, колегія суддів крім іншого, враховує обставини наведені в характеристиці на засудженого ОСОБА_10, а саме 17 квітня 2018 року на засіданні адміністративної комісії було прийнято рішення про відмову звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_10, який не довів своє виправлення.

Крім того, сумлінна поведінка і ставлення до праці враховується за весь період перебування засудженого у виправно-трудовій установі.

Доводи засудженого ОСОБА_10 про те, що він є тяжко хворим, має діагноз: хронічний тромбофлебіт і хворий на ВІЧ, а тому є всі підстави для його умовно-дострокового звільнення, не можуть бути задоволені з тих підстав, що в матеріалах справи відсутній висновок медичної установи про те, що засуджений за станом здоров'я не може перебувати в місцях позбавлення волі, а також отримувати належного лікування.

Одночасно, слід зауважити, що існує певний порядок звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою. Подання про звільнення від відбування покарання внаслідок тяжкої хвороби надсилається до суду начальником органу або установи виконання покарань. Одночасно з поданням до суду надсилаються висновок медичної або лікарсько-трудової експертної комісії й особова справа засудженого.

У відповідності зі п.2 Постанови Пленуму ВСУ N 2 від 26.04.2002 р. «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою та підстав для скасування не знаходить, а тому апеляційна скарга засудженого ОСОБА_10 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 539 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу Придніпровського районного суд м.Черкаси від 22 травня 2018 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_10 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :