Рішення № 78458498, 10.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3324/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 позивачу;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії з 01.04.2017 по 30.09.2018 (а.с.3-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

Позивач отримую пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача та є внутрішньо переміщеною особою. Позивач зазначив, що не отримує пенсійне забезпечення за період з 01.04.2017 по теперішній час. Позивач вважає бездіяльність відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав звернувся до суду та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 03.12.2018 за вхідним реєстраційним номером 36672/2018 надав відзив на позовну заяву від 22.11.2018 №15085/08 (а.с.75-76), в якому заперечував проти задоволення позову.

В обґрунтування зазначив, що пенсійна справа взята на облік з 01.04.2017 року. ОСОБА_1 нараховано пенсійні виплати за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року, але не виплачені в зв'язку з отриманням управлінням витягу з протоколу Новоайдарської райдержадміністрації за №9 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.04.2018 року, відповідно до якого позивачу відмовлено у призначенні соціальних виплат, оскільки не підтверджено факт його проживання за адресою АДРЕСА_2. 21.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою щодо поновлення пенсійних виплат в зв'язку із зміною фактичного місця проживання, на підтвердження чого надав довідку ВПО з реєстрацією за адресою АДРЕСА_3. Поновлення (або відмова) в виплаті пенсії буде здійснена після отримання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд залишити без задоволення адміністративний позов.

Ухвалою суду від 26.10.2018 прийнято позовну заяву до та відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін) (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 23.11.2018 вирішено подальший розгляд справи здійснювати з викликом сторін (а.с.68).

Позивач та представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.96).

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.95).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.7,8).

Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні від 12.06.2008 позивачу призначено пенсію за віком (зворотній бік а.с.7).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 21.08.2018 №0000169816, тимчасовою адресою проживання/перебування є АДРЕСА_3 (а.с.10).

17.08.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив запросити пенсійну справу з УПФУ в м.Лисичанську, зазначив, що пенсію за віком отримував по квітень 2017 року (а.с.83).

Розпорядженням відповідача від 20.09.2017 №1819 позивачу призначено пенсію з 01.04.2017 (а.с.79).

З витягу із протоколу №9 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.04.2018, у зв'язку з тим, що факт проживання не підтверджено, вирішено відмовити у призначені соціальних виплат згідно вимог чинного законодавства (а.с.86).

21.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії через відділення АТ «Ощадбанк» з 01.04.2017 (а.с.88).

Також 21.08.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив внести зміни до пенсійної справи у зв'язку зі зміною місця проживання (а.с.89).

З витягу із протоколу №29 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 27.08.2018, враховуючи акт обстеження матеріально-побутових умов, яким підтверджено фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб за вказаною адресою, вирішено призначити (відновити) соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам, зокрема, ОСОБА_1 (а.с.87).

На адвокатський запит 3.09.2018 за №9006/03-10 відповідачем надано відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_1 нараховано пенсійні виплати за його особистою заявою від 17.08.2017 року за період з 01.04.2017 року по 30.09.2017 року за прийнятим на облік макетом пенсійної справи внутрішньо переміщеної особи, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2. Вказані кошти не перераховано на особовий рахунок пенсіонера у зв'язку з отриманням витягу з протоколу Новоайдарської райдержадміністрації № 9 засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 02.04.2018 року про відмову у призначені соціальних виплат, оскільки не підтверджено факт проживання за заявленою адресою. За особистою заявою пенсіонера від 21.08.20189 року про зміну фактичного місця проживання на адресу АДРЕСА_3 пенсійна справа не оброблялась, оскільки станом па 31.08.2018 року до управління не надійшов висновок органу соцзахисту Новоайдарської райдержадміністрації про призначення або відмову в поновлені виплат ОСОБА_1 (а.с.12).

З наданої відповідачем довідки від 07.11.2018 №10597/03-10 вбачається, що загальна сума не отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 складає 120875,22 грн. (а.с.98).

Не погоджуючись з бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2017 по 30.09.2018, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Частиною 2 ст.49 Закону № 1058-IV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону […]

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509[…]

Поновлення або припинення соціальних виплат здійснюється публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної районними, районними у м. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365.

08 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування: Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України», чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. […]

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено: […] Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи». Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. […]

Аналізуючи вказані вище норми права, суд дійшов висновку про те, що на сьогоднішній день існує певний механізм відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. І вказаним законодавством визначається певні умови, за яких така виплата поновлюється територіальним органом Пенсійного фонду України, а саме: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Оглядом матеріалів справи судом встановлено, що позивачем виконані ці умови в повній мірі, а також наявне рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Новоайдарської райдержадміністрації від 27.08.2018 №29 про призначення (відновлення) ОСОБА_1 соціальних виплат (а.с.87).

Проте територіальним органом Пенсійного фонду України виплата пенсії станом на 30.09.2018 не поновлена.

Як вбачається з матеріалів справи, Старобільським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області виплата пенсії позивачу здійснено лише з 01.10.2018 (а.с.99).

При цьому довідкою відповідача від 07.11.2018 №10597/03-10 підтверджено, що по особовому рахунку НОМЕР_2 громадянина ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, загальна сума неотриманої пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 складає 120875,22грн. (а.с.98).

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Враховуючи те, що нараховані суми пенсії не отримані не з вини пенсіонера, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на виплату йому пенсії за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась не з вини пенсіонера повинна бути йому сплачена.

Враховуючи, що право на виплату пенсії позивач набув з 01.04.2017, проте, станом на час розгляду та вирішення даної справи відповідачем не надано доказів здійснення виплати заборгованості з пенсії, суд дійшов висновку про те, що відповідач допустив в даному випадку протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 54 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії у загальному розмірі 120875,22 грн. за період з 01.04.2017 по 30.09.2019 року включно (а.с.98).

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1 вважає за необхідне зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити заборгованість по невиплаченій пенсії у загальному розмірі 120875,22 грн.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 року включно в сумі 120875,22 грн., таким чином вказані розміри пенсії позивачу повинні бути виплачені без відтермінування на невизначений час.

Жодних правових доводів щодо невиплати заборгованості з пенсії за вказаний період відзив відповідача не містить.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 26.10.2018 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.1-2).

Оскільки ухвалою суду від 26.10.2018 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Старобільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2018.

Зобов'язати Старобільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (92704, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, квартал Дружби, буд.1 А, код ЄДРПОУ 41246506) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) борг з виплати пенсії за період з 01.04.2017 по 30.09.2018 в сумі 120875 (сто двадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 22 копійки.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова