Рішення № 78457897, 10.12.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 р. № 1440/1943/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54031 до відповідача:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018 про:визнання дій протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати дії Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі - Управління або відповідач) щодо розрахунку страхового стажу позивача та врахування величини страхового стажу в 1% неправомірними;

зобов'язати Управління перерахувати страховий стаж позивача, який підтверджений документально та складає 41 рік 11 місяців 8 днів, із врахуванням величини страхового стажу в 1,35% та не врахованого заробітку, здобутого на додатковій роботі в Санаторії «Дубки», починаючи з 25.07.2017.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що у червні 2017 року йому призначено пенсію, при обчисленні розміру якої був врахований страховий стаж 39 років 8 місяців 18 днів та застосований коефіцієнт стажу 1,35%. У листопаді 2017 року позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії, в результаті чого відповідач додатково врахував певний період до страхового стажу. Проте, за твердженнями ОСОБА_1, Управління безпідставно не зарахувало період з 27.02.1981 по 01.04.1981, тому визначило, що страховий стаж позивача складає 41 рік 9 місяців 25 днів (а не 41 рік 11 місяців 8 днів, як вважає позивач). Крім того, згідно з викладеним у позові, Управління протиправно не врахувало додатковий заробіток позивача в Санаторії «Дубки» та, при проведенні за заявою ОСОБА_1 перерахунку, занизило коефіцієнт стажу.

Ухвалою про відкриття провадження у справі суд зобов'язав відповідача подати детальні пояснення щодо розрахунку суми пенсії позивача, в яких зазначити: дату подання позивачем заяви про призначення пенсії; на підставі яких документів та у відповідності до яких правових норм була визначена сума пенсії; дату подання позивачем заяв з приводу невірного визначення розміру пенсії; документи, що додавались до цих заяв; суть прийнятих за заявами рішень; причини, з яких не був врахований період роботи позивача з 27.02.981 по 01.04.1981; причини, з яких не був врахований додатковий заробіток (із зазначенням його суми); причини зміни коефіцієнту стажу.

На виконання ухвали суду Управління подало пояснення та копії документів на їх підтвердження (арк. спр. 72-84).

У відзиві (арк. спр. 87-90) Управління заперечило доводи адміністративного позову, додавши при цьому копії документів, відповідно до яких була визначена сума пенсії позивача (арк. спр. 91-117).

В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника Управління, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу № 3006 від 31.07.2017 (арк. спр. 99), відповідач призначив з 06.06.2017 позивачу пенсію з урахуванням того, що загальний стаж ОСОБА_1 станом на 31.05.2017 складає 39 років 7 місяців 18 днів. Як вказано у протоколі, при визначенні суми пенсії (3 671 грн.), Управління застосувало коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 1,35.

До цього стажу відповідач не зарахував період роботи позивача з 24.07.1975 по 01.09.1977 на посаді ліфтера у Міський лікарні № 2 (надалі - стаж роботи у лікарні), що був підтверджений відповідними записами у трудовій книжці (арк. спр. 11).

Крім того, до стажу (39 років 7 місяців 18 днів) відповідач не зарахував 1 місяць відпустки (надалі - відпустка після навчання), що був наданий позивачу вищим навчальним закладом після закінчення навчання (з 01.03.1981).

22.11.2017 ОСОБА_1, в зв'язку з неврахуванням відповідачем стажу роботи у лікарні, був вимушений подати до Управління заяву про перерахунок пенсії (арк. спр. 106), до якої додав довідку від 31.10.2017 № 492/5, видану Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4» (арк. спр. 107). На підставі заяви позивача від 22.11.2017 Управління розпорядженням № 185300 від 28.11.2017 (арк. спр. 108) визначило, що загальний трудовий стаж позивача (з урахуванням стажу роботи у лікарні) станом на 30.06.2017 складає 41 рік 9 місяців 25 днів.

Порівнянням розрахунків стажу (арк. спр. 100 та 109) суд встановив, що у другому розрахунку відповідач: врахував стаж роботи позивача у лікарні (2 роки 1 місяць 8 днів); на 1 день зменшив тривалість навчання (з 3 років 5 місяців 27 днів до 3 років 5 місяців 26 днів) та додатково врахував 1 місяць стажу з 01.06.2017 по 30.06.2017. Період відпустки після навчання Управління не зарахувало.

Згідно із розпорядженням від 28.11.2017 № 185300, розмір пенсії позивача з 01.12.2017 склав 3 668,12 грн., при цьому відповідач, збільшивши коефіцієнт стажу (з 0,39583 до 0,41750), застосував його в розмірі 1.

Відповідно до викладеного у відзиві на позов, та, виходячи з співставлення розрахунків стажу, при призначенні пенсії (липень 2017 року) відповідач врахував період навчання позивача з 01.09.1977 по 01.03.1981, а при проведенні перерахунку (листопад 2017 року) - період з 01.09.1977 по 27.02.1981 (дата наказу № 75-уч, як вказано у поданій позивачем разом із заявою про призначення пенсії архівною довідкою Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова від 29.06.2017 № 601-а/в, надалі - довідка ВНЗ, арк. спр. 15).

На думку суду, відповідач невірно визначив загальний трудовий стаж позивача як при призначенні (у липні 2017 року), так і при проведенні перерахунку (у листопаді 2017 року) пенсії.

Згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - Закон № 1788), до стажу роботи зараховується навчання, зокрема, у вищих навчальних закладах.

Суд зазначає, що, відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Оскільки стаж роботи у лікарні був підтвердженими записами у трудовій книжці ОСОБА_1, відповідач був зобов'язаний врахувати цей стаж при призначенні пенсії. Оскільки день 01.09.1977 відповідач зарахував до періоду навчання, стаж роботи у лікарні - з 24.07.1975 по 31.08.1977.

Крім того, згідно із записами у трудовій книжці (арк. спр 12) та довідкою ВНЗ, дата відрахування позивача з інституту - 01.03.1981, а не 27.02.1981. До того ж, у трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис від 01.03.1981 такого змісту (мовою оригіналу): «Отчислен как окончивший інститут с предоставлением месячного отпуска». Виходячи з цього, березень 1981 року мав бути включений до періоду навчання та, відповідно, зарахований до стажу роботи.

Суд відхилив доводи Управління в цій частині відзиву на позов (стор. 3) з таких підстав. По-перше, посилання на норми затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» (надалі - Інструкція) є недоречними з огляду на те, що запис в трудовій книжці був зроблений 01.03.1981. По-друге, зазначеним відповідачем пунктом 2.19 Інструкції встановлений порядок внесення підприємством записів про навчання у випадках, якщо особа раніше (до навчання) не працювала та у зв'язку з цим не мала трудової книжки. По-третє, цим пунктом не передбачено внесення до трудової книжки інформації щодо отриманого особою диплому. По-четверте, відповідно до пункту 2.16 Інструкції, для студентів, які мають трудові книжки, навчальний заклад вносить записи про час навчання на денних відділеннях вищих навчальних закладів, і підставою для таких записів є накази начального закладу про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів. У трудовій книжці ОСОБА_1 наявна інформація про накази (№ 295-уч від 31.08.1977 та № 75-уч від 27.02.1981 відповідно).

На підставі викладеного суд встановив, що відповідач при призначенні позивачу пенсії був зобов'язаний зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 у лікарні з 24.07.1975 по 31.08.1977 та період навчання з 01.09.1977 по 31.03.1981.

Відносно доводів позивача про те, що відповідач протиправно, при проведенні з 01.12.2017 перерахунку розміру пенсії, застосував коефіцієнт стажу 1, суд зазначив таке.

Згідно з чинною на момент призначення позивачу пенсії редакцією частини першої статті 25 Закону України від 09.07.2003 № 1-58-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058), за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%. Як вказано вище, відповідач, для перерахунку з 01.12.2017, застосував коефіцієнт страхового стажу без підвищення. У відзиві Управління зазначило, що такий розрахунок відповідає пункту 43 розділу XV («Прикінцеві положення») Закону № 1058, згідно з яким, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (від 03.10.2017 № 2148-VIII, дата набрання чинності - 11.10.2017), з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. За твердженнями Управління, проведення такого перерахунку було викликано законодавчими змінами і жодним чином не було пов'язано з фактом подання позивачем 22.11.2017 заяви про перерахунок пенсії.

Суд, незважаючи на те, що перерахунок (відповідно до розпорядження № 185300 від 28.11.2017) було здійснено не з 01.10.2017, а з 01.12.2017, визнав, що його проведення було проведено на підставі норм Закону № 1058, тому дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача в цій частині задоволенню не підлягають.

Абзацом першим частини першої статті 40 Закону № 1058 встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно із записами в трудовій книжці, ОСОБА_1 з 24.11.1990 по 01.03.1996 (з перервами) працював у Санаторії «Дубки» (надалі - Санаторій).

До заяви про призначення пенсії від 25.07.2017 (арк. спр. 91) позивач додав видану 20.07.2017 Санаторієм довідку № 310 про заробітну плату для обчислення пенсії (надалі - Довідка 1, арк. спр. 35).

Згідно з Довідкою 1, Санаторій виплатив ОСОБА_1 заробітну плату у: листопаді-грудні 1990 року; січні-квітні та жовтні-грудні 1991 року; січні-травні та жовтні-грудні 1992 року; січні-травні та жовтні 1993 року; квітні-грудні 1994 року; січні-грудні 1995 року; січні-березні 1996 року.

Частиною третьою статті 44 Закону № 1058 передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до статті 64 Закону № 1058, територіальні органи Пенсійного фонду України мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

«Довідкою про результати проведеної звірки даних про заробітну плату, відображених у довідці, виданої для обчислення пенсії на ОСОБА_1» від 09.11.2017 № 3180, складеною посадовою особою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - Довідка про перевірку, арк. спр. 111-112), було встановлено, що «… суми заробітної плати, які відображено у довідці від 20.07.2017 № 310 за період з січня 1996 року по травень 1996 року не підтверджені первинними документами, оскільки особовий рахунок за 1996 рік відсутній; суми заробітної плати, які вказані в довідці від 20.07.2017 № 310, виданої Миколаївського обласного дитячого туберкульозного санаторія «Дубки» за періоди з листопада 1990 року по грудень 1990 року та з січня 1993 року по грудень 1995 року відповідають даним, зазначеним в особових рахунках нарахування заробітної плати за вищевказані періоди …».

Таким чином, як вказав ОСОБА_1 у позові, відповідач відмовився зарахувати 18 місяців стажу (7 місяців у 1991 році, 8 місяців у 1992 році та 3 місяці у 1996 році).

Пояснення Управління не містять інформації про те, чи були враховані при призначенні позивачу пенсії (липень 2017 року) відомості, що містяться у Довідці 1.

Суд зазначив, що Довідка про перевірку містить суперечливі відомості, оскільки на стор. 2 зазначено, що у жовтні-грудні 1992 року позивачу нараховувалася заробітна плата, проте, ця інформація відсутня у висновках.

У поясненнях Управління вказало, що, після встановлення невідповідності, Санаторій видав іншу довідку.

Так, згідно з довідкою від 14.11.2017 № 498 (надалі - Довідка 2, арк. спр. 36), Санаторій виплатив ОСОБА_1 заробітну плату у: листопаді-грудні 1990 року; жовтні-грудні 1992 року; січні-травні та жовтні 1993 року; у квітні-грудні 1994 року; у січні-грудні 1995 року.

Таким чином, Довідкою про перевірку та Довідкою 2 був підтверджений факт отримання позивачем заробітної плати в Санаторії протягом 32 місяців.

Виходячи з пояснень відповідача, Довідку 2 отримало саме Управління, а не позивач, але підтверджені періоди нарахування заробітної плати не врахувало. Дату отримання відповідачем Довідки 2 матеріали справи не містять.

Причини неврахування відомостей, що містяться у Довідці 2, Управління пояснило тим, що позивач не звернувся, згідно зі статтею 45 Закону № 1058 та затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Порядок № 22-1), із заявою про перерахунок пенсії.

З цього приводу суд зазначив таке.

Порядок зміни розміру раніше призначеної пенсії в зв'язку з отриманням органом Пенсійного фонду, за наслідками проведеної ним перевірки, документів, що містять інформацію, яка відрізняється від інформації, що міститься у документах, доданих особою до заяви про призначення пенсії, не врегульований ані статтею 45 Закону № 1058, ані вказаним відповідачем пунктом та 4.1 Порядку № 22-1, тому суд визнав необґрунтованими твердження Управління про те, неврахування відповідних відомостей є результатом бездіяльності ОСОБА_1

На думку суду, з урахуванням недостатньої правової урегульованості ситуації, що склалася, відповідач мав, за аналогією, застосувати пункт 1.7 Порядку № 22-1, абзацами третім та четвертим якого встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Отже, після отримання Довідки 2, відповідач був зобов'язаний прийняти її до відома та визначити суму пенсії позивача з врахуванням заробітної плати, що була отримана ОСОБА_1 в Санаторії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54031, РНОКПП НОМЕР_1) до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним незарахування Інгульським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області до загального стажу ОСОБА_1 стаж роботи у Міській лікарні № 2 з 24.07.1975 по 31.08.1977 та період навчання у Миколаївському кораблебудівному інституті імені адмірала С.О. Макарова з 01.03.1981 по 31.03.1981.

3. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області зарахувати до загального стажу ОСОБА_1 стаж роботи у Міській лікарні № 2 з 24.07.1975 по 31.08.1977 та період навчання у Миколаївському кораблебудівному інституті імені адмірала С.О. Макарова з 01.03.1981 по 31.03.1981 та провести відповідний перерахунок пенсії з моменту її призначення - 06.06.2017.

4. Визнати протиправним неврахування Інгульським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.12.2017, інформації, що міститься у виданій 14.11.2017 Миколаївським обласним дитячим протитуберкульозним санаторієм «Дубки» «Довідці про заробітну плату для обчислення пенсії» № 498.

5. Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести з 01.12.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням інформації, що міститься у видані 14.11.2017 Миколаївським обласним дитячим протитуберкульозним санаторієм «Дубки» «Довідці про заробітну плату для обчислення пенсії» № 498.

6. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54031, РНОКПП НОМЕР_1)судовий збір в сумі 352,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 06.08.2018 № 27.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна