Рішення № 78457782, 30.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 листопада 2018 року Справа № 0840/3942/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ),

до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 41248629)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з моменту її припинення, тобто з 01 січня 2018 року та здійснити компенсацію ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, втрати частини доходів, з 01 січня 2018 року по місяць виплати заборгованості, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

Ухвалою судді від 01 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін та призначено судове засідання на 30 жовтня 2018 року.

За правилами статті 258 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Таким чином останній день розгляду справи є 30 листопада 2018 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на пенсійному обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя. Також зазначає, що відповідач з 01 серпня 2018 року безпідставно припинив здійснення пенсійних виплат позивачу. Після звернення до відповідача з відповідною заявою позивач дізнався в липні місяці 2018 року з листа відповідача, що виплата пенсії була припинена на підставі отриманих списків Держприкордонслужби рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району. Позивач зазначає в позові, що має право на виплату компенсації відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" у зв'язку з порушенням встановлених строків їх виплати йому пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

08 жовтня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому позивач послався на те, що відновлення соціальних виплат (у тому числі пенсій) за довідками, які були чинними станом на 13 січня 2016 року, але в яких була відсутня ДМС, здійснюється відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за рішенням комісії з дня припинення виплати. Виплата пенсії здійснювалась до 31 грудня 2017 року та 01 січня 2018 року виплата пенсії зупинена на підставі рішення від 07 грудня 2017 №48 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському районі. Щодо здійснення компенсації позивачу втрати частини доходів у зв'язку із порушенням встановлених строків їх виплати відповідач зазначив, що оскільки позивачу суми пенсії не нараховані та не виплачені за минулий час вони не є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача, тому вважає, що відсутні підстави для компенсації втрати частини доходу. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Крім того, Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя надано клопотання про розгляд справи з викликом сторін, у зв'язку з необхідністю дослідження усіх документів, надання пояснень та аргументів для повного та всебічного встановлення обставин.

Суд, керуючись вимогами частини 6 статті 262 КАС України, вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотання про розгляд справи з викликом сторін, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно довідки від 14 червня 2018 року № 1581 позивача взято на облік як внутрішньо переміщеної особи та знаходиться на обліку у Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

На підставі рішення від 07 грудня 2017 року № 48 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району відповідно до підпункту 4 пункту 12 Постанови №365 відмовлено ОСОБА_1 у виплаті пенсії. Та з 01 січня 2018 року виплата пенсії призупинена.

Позивач не погодившись з такими діями відповідача, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Також слід зазначити, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідач у своєму відзиві, на підставу зупинення позивачу пенсійних виплат посилається на призупинення реєстрації позивача, що є підставою для зупинення соціальних виплат у відповідності пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року.

Підпунктом 2 пункту 12 наведеного Порядку встановлено, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі, зокрема, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним проживанням/перебуванням згідно з актом обстеження матеріально - побутових умов сім'ї.

Статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є лише підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачеві виплати пенсії з 01 січня 2018 року.

20 жовтня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України. Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року (в редакції чинній на момент видачі довідки позивачу) строк дії довідки внутрішньо переміщеної особи встановлений не був.

Постановою Кабінету Міністрів від 08 червня 2016 року №352 було також внесено зміни до Постанови №509, згідно яких встановлено, що довідка діє безстроково; довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

В матеріалах справи відсутні докази скасування довідки позивача № 0000358483/2310005170 від 09 жовтня 2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а отже є дійсною.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Питання виплати пенсій врегульовано статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Водночас, статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено. Що ж стосується рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, то воно не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка неодноразово викладалась в судових рішеннях, наприклад від 06 лютого 2018 року у справі №263/7763/17, від 06 лютого 2018 року у справі №243/8033/17 тощо.

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (Пз/9901/20/18).

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі "Пічкур проти України", як джерело права відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, у зв'язку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з 01 січня 2018 року та зобов'язання поновити виплату пенсії позивачу саме з моменту припинення - з 01 січня 2018 року, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про здійснення компенсації ОСОБА_1 втрати частини доходів, з 01 січня 2018 року по місяць виплати заборгованості, у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає наступне.

Як встановлено статтями 1 та 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Також статтями 3 та 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Відповідно пунктів 3 та 4 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Отже, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 01 січня 2018 може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний період.

Звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення суми компенсації втрати частини доходів є передчасною, а право позивача щодо її отримання може буде порушено після виплати заборгованості за відповідний період, та лише за умови не виплати компенсації у тому ж місяці.

Щодо подання звіту про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішення, суд зазначає про наступне.

Частиною 2 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати з 01 січня 2018 року пенсії позивачу є протиправною.

Враховуючи наведені норми, суд дійшов до висновку, що слід зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01 січня 2018 року.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2-б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя в частині припинення виплати пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1;

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя відновити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з моменту її припинення, тобто з 01 січня 2018 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 30 листопада 2018 року.

Суддя Д. В. Татаринов