Рішення № 78457756, 11.12.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3617/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за віком за період з 20.07.2018 по 30.09.2018;

- зобов'язати відповідача виплатити позивачу пенсію за віком за період з 20.07.2018 по 30.09.2018;

- допустити до негайного виконання судове рішення у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч1. ст.371 КАС України.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою з міста Луганська, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 03.08.2017 р. № 4351. 23 липня 2018 року вона звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком (уперше), право на яку виникло з 20.07.2018 згідно з абзацом третім частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З 20.07.2018 УПФУ в м.Сєвєродонецьку Луганської області призначена пенсія за віком вперше згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розміром 1698,71 грн. Проте, не зважаючи на те, що звернення позивача за пенсією відбулося 23.07.2018, тобто через три дні після досягнення нею пенсійного віку, перша виплата пенсії відбулась лише 05.10.2018 р. за один місяць - за жовтень 2018 року.

Позивач зазначає, що пенсія за період з 20.07.2018 по 30.09.2018 не була їй виплачена, у зв'язку з чим вона звернулась до відповідача з проханням повідомити причини невиплати пенсії за вказаний період.

Листом від 05.11.2018 вих.№17507/02-21 відповідач, посилаючись на зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, повідомив її про те, що пенсійні виплати за липень -вересень 2018 року нараховані та будуть виплачені їй при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України.

Зазначену бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті їй пенсії за віком за період з 20.07.2018 по 30.09.2018, позивач вважає протиправною, оскільки це порушує її право на пенсійне забезпечення.

З посиланням на ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач просила суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі (а.с.4-7).

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив в обґрунтування якого зазначив наступне.

23.07.2018 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку із заявою про призначення пенсії.

Відповідно до протоколу №2361 від 31.07.2018 року позивачу було призначено пенсію за віком з 20.07.2018 року у розмірі 1 698, 71 грн.

Згідно пункту 5 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі-Порядок), затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365 (далі-Постанова №365), для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування. До заяви додається копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та пред'являється оригінал такої довідки.

Відповідач зазначив про те, що Постанова №365 видана з дотриманням критеріїв, визначених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: з метою удосконалення системи призначення (відновлення) соціальних виплат та здійснення контролю за соціальними виплатами внутрішньо переміщеними особами. Постанова №365 є спеціальним нормативно - правовим актом, виданим на підставі Закону України „Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб", який встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Відповідно до висновку Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи до проекту постанови №365, проект постанови відповідає за узгоджується з Конституцією України, актами законодавства, що мають вищу юридичну силу, а також Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соцвиплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Згідно пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі держадміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, можуть відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Згідно пункту 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Відповідно до вказаного Порядку, управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку направило до управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради звернення щодо перевірки достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 07.08.2018 року №102, за наслідками розгляду подання про призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено соціальні виплати позивачу призначити (копія додається).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №335 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365" орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи.

Тому пенсія з 20.07.2018 року по 30.09.2018 року в сумі 4 054, 99 грн. була нарахована позивачу і буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України.

Пенсія з 01.10.2018 року і по теперішній час нараховується та виплачується позивачу.

За таких обставин, управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області вважає свої дії правомірними, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.27-28).

Ухвалою суду від 12.11.2018 по справі відкрито провадження, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного без виклику сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Згідно довідки від 03.08.2017 НОМЕР_2, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа. Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Відповідно до інформації, наданої Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, рішення про скасування дії вказаної довідки не приймалось (а.с.26).

23.07.2018 позивач звернулась до відповідача з заявами про призначення/перерахунок пенсії за віком та про виплату пенсії (а.с.29,30-зворотній бік).

Протоколом відповідача №2361 від 31.07.2018 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 20.07.2018 у розмірі 1698,71грн. щомісячно (а.с.29-зворотній бік).

07.08.2018 комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішила призначити соціальні виплати позивачу, що підтверджується витягом з протоколу №102 від 07.08.2018 засідання вказаної комісії (а.с.31).

На виконання ухвали суду від 12.11.2018 відповідач надав суду довідку за №3330 від 29.11.2018, в якій зазначив, що пенсія призначена з 20.07.2018, пенсія за період з 20.07.2018 по 30.09.2018 нарахована в сумі 4054,99грн., але не виплачувалась (а.с.31-зворотний бік).

05.11.2018 на звернення позивача від 22.10.2018 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що виплату пенсії призначено згідно позитивного рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №102 від 07.08.2018 року. Поточна пенсійна виплата нарахована на основну відомість жовтня 2018 року на відкритий картковий рахунок ПАТ «Державного Ощадбанку України», число виплати - 5. Додатково було повідомлено про те, що відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335 до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, соціальні виплати призначаються (відновлюються) з місяця в якому надійшла заява від внутрішньо переміщеної особи. Пенсійні виплати за липень-вересень 2018 року нараховані та будуть виплачені при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України (а.с.12).

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати пенсії за вказаний вище період, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

До даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 46 Закону № 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому невиплата призначеної позивачу пенсії за віком за період з 20.07.2018 по 30.09.2018 є протиправною бездіяльністю відповідача, яке порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.

При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Разом з цим, враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 20.07.2018 по 30.09.2018, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області виплатити пенсію за вказаний період.

Доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачена при відповідному фінансуванні Пенсійним фондом України з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365", суд вважає неприйнятними, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, яка утворилась внаслідок відсутності коштів в Пенсійному фонді України, а також щодо особливостей виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №1058-IV щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.

Оскільки судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 20.07.2018 по 30.09.2018 в сумі 4054,99грн., таким чином вказана сума пенсії позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць. Розмір пенсії позивача за один місяць складає 1698,71грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

При зверненні до суду з позовної заявою ОСОБА_1 було сплачено судовій збір у розмірі 704,80грн. (а.с.3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Зазначені з цього заперечення відповідача є безпідставними, оскільки відшкодування понесених судових витрат не ставиться в залежність наявності або відсутності на це коштів у сторони, з якої присуджується таке відшкодування.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 370, 371, пунктом 15.5 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 20.07.2018 по 30.09.2018.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, адреса ВПО: АДРЕСА_2) нараховану пенсію за період з 20.07.2018 по 30.09.2018.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) гривень 71 копійка.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, адреса ВПО: АДРЕСА_2) за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м.Сєвєродонецьку Луганської області (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул.Шевченка, буд.9, код ЄДРПОУ 21792459) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова