Рішення № 78457599, 11.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року м. Житомир справа №240/4941/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації про стягнення коштів,

встановив:

1. ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вартість путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем подавалась заява щодо забезпечення санаторно-курортною путівкою, однак Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року фактично відмовило ОСОБА_1 у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення. Вказує, що зазначена відмова порушує законні права позивача, а ОСОБА_1 має право на отримання компенсації вартості путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого судового засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче судове засідання призначено на 20 листопада 2018 року о 12:00.

3. 16 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №04-05/4286 від 14 листопада 2018 року (а.с. 32-34)

4. 19 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 16 листопада 2018 року, відповідно до змісту якої позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить провести судовий розгляд справи без його участі у зв'язку із неможливістю прибуття до суду за сімейними обставинами (а.с. 40).

5. В підготовче засідання, призначене на 20 листопада 2018 року о 12:00 прибула представник відповідача, перед початком підготовчого судового засідання подала до відділу документального забезпечення суду клопотання про закриття підготовчого засідання (а.с. 42).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2018 року клопотання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті задоволено, закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (а.с. 44-45).

6. 27 листопада 2018 року до відділу документального забезпечення суду у порядку статей 44, 79 КАС України надійшло клопотання вих. №04-05/4386 від 23 листопада 2018 року про долучення письмових доказів до матеріалів справи (а.с. 47).

Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Позивач станом на 11 грудня 2018 року правом на подання відповіді на відзив, передбаченим статтею 163 КАС України, не скористалась.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У відповідності до змісту позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 як особою, що має статус потерпілої від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії подавалась заява щодо забезпечення санаторно-курортною путівкою, однак Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року фактично відмовило ОСОБА_1 у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення.

Наголошує, що зазначена відмова порушує законні права позивача, а ОСОБА_1 має право на отримання компенсації вартості путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн.

8. Як встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву вих. №04-05/4286 від 14 листопада 2018 року, відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що реєстрація заяв та забезпечення путівками громадян, віднесених до потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, відбувається в порядку черговості подання заяв та в межах відповідних призначень.

Зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації для забезпечення санаторно-курортним лікуванням та відпочинком з 12 жовтня 2017 року під порядковим номером №617. Наголошує, що Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації жодних дій щодо зняття позивача з обліку не здійснювалось, а період перебування громадян, віднесених до потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії на момент судового розгляду не закінчився. Також вказує, що для громадян, віднесених до потерпілих від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, які перебувають на обліку, але не отримали путівки в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги на наступний рік за умови поновлення медичної довідки №070/о, якщо строк дії попередньої довідки скінчився.

Враховуючи вищевикладене, наголошує, що відповідач при наданні відповіді на заяву ОСОБА_1, оформленої листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивач звернувся до суду із захистом порушеного права, яке Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації порушено не було.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

9. ОСОБА_1 є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 27 березня 20017 року Житомирською обласною державною адміністрацією. (а.с. 4).

10. Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач зверталась із заявою від 28 серпня 2018 року до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації щодо забезпечення санаторно-курортним лікуванням та відпочинком як особа з інвалідністю ІІІ групи та потерпілий від наслідків ЧАЕС 1 категорії.

11. Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року повідомило позивачу, що заяву ОСОБА_1 щодо забезпечення санаторно-курортною путівкою на оздоровлення як особи з інвалідністю ІІІ групи потерпілого від наслідків ЧАЕС 1 категорії, розглянуто.

Зазначено, що ОСОБА_1, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації для забезпечення санаторно-курортною путівкою в 2018 році з 12 жовтня 2017 року під порядковим номером №617.

Відповідно до пункту 12 Порядку надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2016 року №854 передбачено, що громадяни, віднесені до категорії 1 та діти з інвалідністю забезпечуються путівками шляхом надання грошової допомоги відповідно до медичних показань з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості в межах бюджетних призначень.

Повідомлено, що на обліку в УПСЗН на забезпечення санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи перебуває 751 особа. Сума кошторисних призначень на 2018 рік для Овруцького району на оплату санаторно-курортного лікування громадян, віднесених до категорії 1 складає на оплату 368 путівок (49% від потреби). Також зазначено, що департамент звернувся до Міністерства соціальної політики щодо збільшення суми кошторисних призначень за бюджетним напрямком "Оплата санаторно-курортного лікування громадянам, віднесеним до категорії 1 та дітей-інвалідів, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою" (а.с. 25).

12. Як встановлено із акту про відмову від санаторно-курортної путівки, 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 у телефонному режимі було запропоновано санаторно-курортну путівку строком з 28.11.2018 по 15.12.2018 до санаторію м. Одеса, "Дениші", "Пролісок" за профілем захворювання кістково-м'язової системи. ОСОБА_1 від запропонованої відмовилась у зв'язку тим, що зазначила, що перетелефонує через півгодини, однак, не зателефонувала. (а.с. 48).

Не погоджуючись із наданою відповіддю, оформленою листом №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року та вважаючи її протиправною, наголошуючи, що відповідач фактично відмовив у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а позивач має право на отримання компенсації вартості путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн, ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Згідно з статтею 55 Основного Закону кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

14. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначаються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №796-XII).

Положеннями пункту 4 частини першої статті 20 Закону №796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1 надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове щорічне безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування чи одержання за їх бажанням грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні.

Право вільного вибору санаторно-курортного закладу відповідного профілю чи закладу відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, та, за бажанням, здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок на санаторно-курортне лікування чи відпочинок у вибраному закладі. Санаторно-курортні заклади незалежно від форми власності зобов'язані надавати санаторно-курортні та оздоровчі послуги шляхом безготівкових розрахунків.

Порядок надання щорічної грошової допомоги та здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації в розмірі середньої вартості путівки в Україні встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Розмір щорічної грошової допомоги, щорічний розмір середньої вартості путівки в Україні визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

15. Механізм надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості санаторно-курортних путівок або путівок на відпочинок (далі - грошова допомога) через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, здійснення громадянами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги, а також виплати зазначеним громадянам грошової компенсації у розмірі середньої вартості путівки в Україні визначено Порядком надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, здійснення доплат за рахунок власних коштів, виплати грошової компенсації громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2016 року №854 (далі - Порядок №854).

Пунктом 3 Порядку №854 врегульовано, що безоплатними санаторно-курортними путівками або путівками на відпочинок (далі - путівки) шляхом надання грошової допомоги забезпечуються громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме: громадяни, віднесені до категорії 1, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - громадяни, віднесені до категорії 1); діти з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою (далі - діти з інвалідністю).

Згідно з пунктом 5 Порядку №854 забезпечення громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю послугами на санаторно-курортне лікування проводиться з дотриманням вимог пункту 2 цього Порядку в межах виділених коштів пропорційно кількості таких громадян, які перебувають на обліку для отримання такого лікування.

Відповідно до пункту 6 Порядку №854 безоплатне забезпечення путівками громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю проводиться шляхом надання щорічної грошової допомоги для компенсації вартості путівок через безготівкове перерахування санаторно-курортним закладам та закладам відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - заклади), за надання послуг із санаторно-курортного лікування або відпочинку.

Пунктом 7 Порядку №854 визначено, що громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю мають право вільного вибору закладу відповідного профілю, а також за бажанням здійснення доплати за надання додаткових послуг за рахунок власних коштів у разі недостатності суми грошової допомоги для компенсації вартості путівки у вибраному закладі. Перелік базових послуг, які мають надаватися зазначеним громадянам відповідно до медичних рекомендацій та входять до вартості путівки, затверджується Мінсоцполітики.

Положеннями пункту 8 Порядку №854 встановлено, що облік громадян, віднесених до категорії 1, та дітей з інвалідністю, які мають право на забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги, проводять структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах у разі утворення (крім м. Києва) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання таких громадян. Інформація про кількість громадян, узятих на облік для забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги та виплати грошової компенсації у наступному році, формується органами соціального захисту населення до 15 жовтня поточного року. Відповідальна особа органу соціального захисту населення за місцем проживання роз'яснює громадянам, віднесеним до категорії 1, батькам дітей з інвалідністю або особам, які їх замінюють, порядок забезпечення путівками шляхом надання грошової допомоги.

Згідно з пунктом 12 Порядку №854 громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю забезпечуються путівками шляхом надання грошової допомоги відповідно до медичних показань з урахуванням пільг, передбачених законодавством для конкретної категорії осіб, у порядку черговості в межах бюджетних призначень. У разі коли громадяни, віднесені до категорії 1, та діти з інвалідністю мають право на санаторно-курортне лікування за двома або більше законами, їм надається право вибору взяття на облік для забезпечення путівкою за одним із них.

Якщо особа відмовляється від забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги, орган соціального захисту населення складає акт відмови від путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

Приписами пункту 23 Порядку №854 встановлено, що після забезпечення в поточному році громадян, віднесених до категорії 1, і дітей з інвалідністю путівкою чи отримання ними грошової компенсації такі громадяни і діти знімаються з обліку для забезпечення путівкою. За громадянами, віднесеними до категорії 1, та дітьми з інвалідністю, які перебувають на обліку, але не отримали путівки в поточному році, зберігається право на забезпечення путівкою шляхом надання грошової допомоги на наступний рік за умови поновлення медичної довідки 070/о, якщо строк дії попередньої довідки закінчився.

Громадянин, віднесений до категорії 1, дитина з інвалідністю, яким було письмово повідомлено про умову поновлення зазначеної довідки протягом шести місяців з дня закінчення строку її дії, але які не виконали цієї умови, знімаються з обліку для забезпечення путівкою. Якщо громадянин, віднесений до категорії 1, дитина з інвалідністю, які перебувають на обліку для забезпечення путівкою в органах соціального захисту населення, в поточному році одержали безоплатну путівку в іншій організації, вони знімаються з обліку для забезпечення путівкою.

У відповідності до пункту 24 Порядку №854 за бажанням громадянина, віднесеного до категорії 1, одного із батьків дитини з інвалідністю або особи, яка їх замінює, у разі відмови від отримання санаторно-курортного лікування або відпочинку виплачується грошова компенсація у розмірі середньої вартості путівки в Україні, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 25 Порядку №854 для виплати грошової компенсації громадянин, віднесений до категорії 1, один із батьків дитини з інвалідністю або особа, яка їх замінює, подають органу соціального захисту населення за місцем проживання заяву на отримання грошової компенсації замість путівки за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документи, передбачені абзацами третім - шостим підпункту 1 або абзацами третім, п'ятим, сьомим, дев'ятим і десятим підпункту 2 пункту 9 цього Порядку.

ОЦІНКА СУДУ

16. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як встановлено зі змісту позовної заяви та наявних у матеріалах справи доказів, позовні вимоги вмотивовані тим, що Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року фактично відмовило ОСОБА_1 у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення.

Суд критично ставиться до доводів позивача в частині наявності протиправної відмови у наданні позивачу щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення, а також наявності правових підстав для стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вартість путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн та зазначає наступне.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивача визначено, зокрема, як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися з позовом особа, яка має суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні її прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою надання правового захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Таким чином, передумовою для захисту права є його порушення. Якщо ж таке право порушеним не є, то, відповідно, воно не може бути захищеним (поновленим) судом. А тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

17. Суд звертає увагу, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації не відмовляло позивачу у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення.

Так, листом вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року позивачу лише повідомлено, що він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації для забезпечення санаторно-курортною путівкою в 2018 році з 12 жовтня 2017 року під порядковим номером №617, в той час як на обліку в УПСЗН на забезпечення санаторно-курортного лікування та відпочинку громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи перебуває 751 особа. Сума кошторисних призначень на 2018 рік для Овруцького району на оплату санаторно-курортного лікування громадян, віднесених до категорії 1 складає на оплату 368 путівок, що складає 49% від потреби. Також зазначено, що департамент звернувся до Міністерства соціальної політики щодо збільшення суми кошторисних призначень за бюджетним напрямком "Оплата санаторно-курортного лікування громадянам, віднесеним до категорії 1 та дітей-інвалідів, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою" (а. с. 25).

Крім того, як встановлено із акту про відмову від санаторно-курортної путівки, 23 листопада 2018 року ОСОБА_1 у телефонному режимі було запропоновано санаторно-курортну путівку строком з 28.11.2018 по 15.12.2018 до санаторію м. Одеса, "Дениші", "Пролісок" за профілем захворювання кістково-м'язової системи. ОСОБА_1 від запропонованої відмовилась у зв'язку тим, що зазначила, що перетелефонує через півгодини, однак, не зателефонувала (а.с. 48).

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд звертає увагу, що доводи позивача в частині наявності протиправної відмови у наданні щорічної путівки для санаторно-курортного лікування та оздоровлення, як передумови звернення до суду із захистом порушеного права, не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

18. Суд також критично ставиться до доводів позивача в частині необхідності стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вартість путівки для санаторно-курортного лікування як особі, яка має статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії в сумі 6 882,00 грн та зазначає наступне.

Так, у відповідності до пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру грошової допомоги для компенсації вартості путівок санаторно-курортним закладам і закладам оздоровлення та відпочинку у 2018 році" від 25 січня 2018 року №31 регламентовано, що розміри грошової допомоги для компенсації у 2018 році вартості путівок шляхом безготівкового перерахування санаторно-курортним закладам і закладам оздоровлення та відпочинку, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, за надання послуг із санаторно-курортного лікування або оздоровлення чи відпочинку осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становлять, зокрема осіб, віднесених до категорії 1 становить 6 822,00 грн.

Водночас, обов'язковою передумовою для отримання грошової компенсації замість путівки громадянином, віднесений до категорії 1 є подання до органу соціального захисту населення за місцем проживання заяви на отримання такої компенсації та документи передбачені вказаним порядком.

В порушення вимог пунктів 23-25 Порядку №854 позивач із вказаною заявою встановленого зразка до Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації не зверталась. Матеріали справи належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту такого звернення також не містять.

Враховуючи вищевикладене та за відсутності факту подання позивачем відповідної заяви встановленого зразка на заяви на отримання такої компенсації із документами, передбаченими Порядком №854, питання про виплату компенсації Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації правомірно не вирішувалося.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що відповідач при наданні ОСОБА_1 відповіді, оформленої листом Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року діяв у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, а надана відповідь відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

20. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання частини другої статті 77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, а позивачем не спростовано правомірності наданої відповіді, оформленої листом Управлінням праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації вих. №С-1686/04-18 від 10 вересня 2018 року.

Враховуючи відсутність зазначеного позивачем порушеного права діями/бездіяльністю Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації та встановлені судом обставини справи, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11100. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2) до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації (вул. Гетьмана Виговського, 17, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11106. РНОКПП/ЄДРПОУ: 03192603) про стягнення коштів - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 11 грудня 2018 року.

Суддя О.Г. Попова