Рішення № 78457484, 11.12.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 грудня 2018 року Справа № 0840/3158/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до: Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996)

про: стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

03.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, Офіс ВПП ДФС України) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 319827,20 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою суду від 07.08.2018 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, в процесі підготовчого провадження за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання по справі на 24.09.2018.

Ухвалою суду від 17.09.2018 виправлено описку в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 27.08.2018 по справі №0840/3158/18, в частині зазначення правильної дати призначення підготовчого засідання "24 вересня 2018 року".

В підготовчому засіданні була оголошена перерва до 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів до 27.11.2018 та відкладено підготовче засідання на 14.11.2018.

Підготовче засідання було відкладено до 22.11.2018.

Ухвалою суду від 22.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні 22.11.2018 за клопотанням сторін у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів, зміст та обсяг яких достатній для вирішення спору по суті.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 02.08.2018, відповіді на відзив від 26.09.2018 та додаткових поясненнях від 30.10.2018. Зокрема зазначено, що судовим рішенням у справі №808/3086/17 від 07.02.2018, залишеним в силі постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, за позовом ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків зобов'язано Офіс великих платників податків ДФС нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період перебування в розпорядженні МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників, а саме з 29.05.2014 по 10.03.2015 в розмірі 62647,48 грн., а також зобов'язано відповідача підготувати та направити до ГУ Пенсійного фонду України в Запорізькій області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" за період з липня 2014 року по березень 2015 року. Як зазначив позивач, вказане рішення виконано, однак на цей час його права гарантовані законодавством про працю повністю не відновлено. Так, Наказом МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 21.06.2016 № 447 - о з 18.07.2016 позивача було звільнено з посади та податкової міліції. Однак, повний розрахунок з ним здійснено лише 25.06.2018 на підставі рішення суду.

Посилаючись на приписи ст.116, ст.117 КЗпП України, позивач зазначає, що він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку та просить позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до відзиву на позовну заяву від 21.09.2018 та додаткових пояснень від 01.10.2018 відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що на підставі наказу МГУ ДФС Центрального офісу з ОВП від 21.06.2016 №447-о "Про звільнення ОСОБА_1" в липні 2016 року ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на суму 136058,00 грн. та грошова компенсація за 122,5 діб невикористаної відпустки на суму 41337,58 грн. Після вирахування військового збору, профвнесків 14 липня 2016 року ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок кошти у сумі 181080,88 грн. В серпні 2016 року ОСОБА_1 донараховано надбавку за високі досягнення у премію за червень 2016 року, грошове забезпечення яке належить до виплати після утриманян військового збору і профвнесків, 26 серпня 2016 року перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок в установу банку. Відповідач, з посиланням на ст.116, ст.117 КЗпП України, зауважує, що розрахунок при звільненні зі ОСОБА_1 проведено з порушенні термінів. Компенсація за 29 днів (з 18.07.2016 по 26.08.2016) затримки розрахунку при звільненні складає 8563,71 грн. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Наказом першого заступника Міністра від 14.05.2014 №1291-о "Про звільнення з посад працівників податкової міліції", наказано звільнити із займаних посад та зарахувати у розпорядження Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, серед іншого: полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-020656), заступника начальника - начальника головного оперативного відділу спеціалізованої ДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (а.с.19).

Наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.03.2015 №26-о "По особовому складу податкової міліції" призначено полковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-020656), який перебуває в розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, виконуючим обов'язки заступника начальника оперативного управління Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, встановивши йому посадовий оклад згідно зі штатним розписом (а.с.20)

Наказом Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 21.06.2016 № 447-о податкової міліції ОСОБА_1 (М-020656) з 18.07.2016 звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 підпунктом "г" (через скорочення штатів) (а.с.33)

Позивач, не погодившись з діями щодо не виплати йому грошового забезпечення за весь період перебування у розпорядженні Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників, звернувся до суду.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №808/3086/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Офісу великих платників податків ДФС про визнання дій незаконними, нарахування грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування в розпорядженні МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників, а саме з 29 травня 2014 року по 10 березня 2015 року, в розмірі 62647,48 грн.; зобов'язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням), що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" відносно ОСОБА_1 за період з липня 2014 року по березень 2015 року (а.с.11-14).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №808/3086/17 залишено без змін (а.с.15-17).

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №808/3086/17 позивачу 25.06.2018 виплачено суму грошового забезпечення (а.с.24).

Оскільки відповідачем не виплачено позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, з 18.07.2016 по 25.06.2018, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі -КЗпП України), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як свідчать матеріали справи та не заперечувалось сторонами, станом на день звільнення позивача, 18.07.2016, спір щодо розміру ненарахованої суми 62647,48 грн. за період з 29.05.2014 по 10.03.2015, був відсутній. Позивач при звільненні не ставив питання перед відповідачем про розмір та виплату належних йому сум.

Відповідач зазначив, що на підставі наказу МГУ ДФС Центрального офісу з ОВП від 21.06.2016 №447-о "Про звільнення ОСОБА_1" в липні 2016 року ОСОБА_1 нараховано одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби на суму 136058,00 грн. та грошова компенсація за 122,5 діб невикористаної відпустки на суму 41337,58 грн. Після вирахування військового збору, профвнесків 14 липня 2016 року ОСОБА_1 перераховано на картковий рахунок кошти у сумі 181080,88грн. В серпні 2016 року ОСОБА_1 донараховано надбавку за високі досягнення у премію за червень 2016 року, грошове забезпечення яке належить до виплати після утримання військового збору і профвнесків, 26 серпня 2016 року перераховано ОСОБА_1 на картковий рахунок в установу банку.

При цьому, відповідач зазначив, що розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 проведено з порушенням термінів. Компенсація за 29 днів (з 18.07.2016 по 26.08.2016) затримки розрахунку при звільненні складає 8563,71 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що наведений відповідачем факт не входить до предмету позову, так як предметом позову фактично є стягнення саме середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме щодо факту невиплати позивачу грошового забезпечення за час перебування його в період з 28.05.2014 по 11.03.2015 в розпорядженні МГУ Міндоходів - Офісу великих платників на день звільнення.

З позовної заяви слідує, що про невиплату заробітної плати у період перебування у розпорядженні МГУ Міндоходів - ЦО з обслуговування великих платників позивач дізнався у серпні 2017 року із відповіді на запит від 21.06.2017.

До суду позивач звернувся із позовною заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення 11.10.2017, тобто більш ніж один рік після звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на наведені вимоги закону, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать, в разі ж невиконання такого обов'язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Як роз'яснено у пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24.12.1999, у разі встановлення при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №808/3086/17 на рахунок позивача сума грошового забезпечення у розмірі 62647,48грн. перерахована 25.06.2018 (а.с.24).

Одночасно, суд зауважує, що у даному випадку на день звільнення (18.07.2016) відповідачем були виплачені позивачу всі належні та нараховані суми, хоча й з порушенням термінів у 29 днів, як зазначає відповідач. Проте, предметом позову не є стягнення середнього заробітку за цей період затримки по таким виплаченим сумам. На день проведення розрахунку 18.07.2016 спору щодо розміру ненарахованої суми 62647,48грн. за період з 29.05.2014 по 10.03.2015 не існувало. Зазначена сума була визначена лише рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2018 у справі №808/3086/17.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.132 КАС України).

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору під час звернення до суду із даним позовом, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (69005, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (04119, м.Київ, вул.Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 39440996) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 319827,20грн. , - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11.12.2018.

Суддя І.В.Садовий